CUM
Как Павел, Анна и Ольга Гудимовы готовятся к Новому году
Новогодние истории

Как Павел, Анна и Ольга Гудимовы готовятся к Новому году

30.12.2015
C детства Новый год и Рождество ассоциируются с домашним уютом, ароматом хвои, мандаринами, праздничным столом и, конечно же, подарками! JetSetter.ua и Киевский ЦУМ заглянули в гости к известным семьям, чтобы узнать, кто и что мечтает найти под елкой в этом году, а также какими приобретениями они порадуют близких. Не обошлось и без забавных историй о приключениях во время традиционной шоппинг-суматохи!

5 лет назад у Павла и Анны Гудимовых начался новый этап: на свет появилась их дочь Оля. Пара практически перестала вести публичный образ жизни, а всю энергию влюбленные направили на семью. Павел, конечно, не забывает о других своих детищах — арт-центре «Я Галерея» и архитектурной мастерской «Я Дизайн», вот только после окончания рабочего дня предпочитает не задерживаться в Киеве, а возвращаться в свой небольшой уютный дом в Белогородке. Там уже все готово для встречи Нового года и Рождества. О своем отношении к этим праздникам и о главных семейных традициях как коренной львовянин Павел рассказал JS.

Перша святкова ялинка у моєму житті з'явилась, коли мені було 2 роки. Я відтворюю цей момент, коли переглядаю фото з сімейного альбому. Після цього, аж до більш свідомого віку, я не пам’ятаю жодних деталей: ані подарунків, ані самого процесу святкування. Тим паче коли у Львові почався період перебудови і певної депресії, відверто кажучи, було не до Нового року. Але я досі милуюся тією, своєю першою ялинкою, вона була справжньою, якоїсь неправильної деконструктивної форми, але такою гарною.

Коли 15 років тому я переїхав до Києва, то ситуація зі святкуванням дня Святого Миколая або Різдва була ще гіршою. Львів вже давно повернувся до того більш австрійського досвіду проведення зимових свят. Звісно, є інші акценти, інші «бізнЕси», як кажуть, але картинкою, традиціями та настроєм він набагато раніше за Київ адаптувався до нового часу та, водночас, не втратив себе. А Київ, на жаль, встиг себе втратити суттєво. Особисто я лише минулого року відчув, що Київ не повністю, але все ж таки піднявся духом. Так, ще потрібно багато працювати, але я бачу, як все потрохи налагоджується.

Я впевнений, що Новий рік — це шанс на перевлаштування, навіть для найбільш затятих скептиків та атеїстів. Я, якщо чесно, й досі сам вірю в існування дива, яке може трапитись у цей особливий зимовий період. Всі різдвяні свята дані нам для того, щоб хоча б кілька днів повністю присвятити себе родині, щось виправити, переосмислити. Не завжди так виходить, але завжди є шанс. Так, наша родина кожного року збирається за одним великим столом, ми спілкуємось і отримуємо радість один від одного.

Коли ми почали жити разом, я зрозумів, що спільна сімейна трапеза — це неймовірне задоволення. Тож хоча б раз на добу ми збираємося усі за столом. Усі елементи столу, страви та декорації — це справжній ритуал, від якого можна отримувати задоволення та енергію.

Вже третій рік поспіль ми прикрашаємо вдома штучну ялинку, оскільки я проти того, щоб рубати молоді та здорові дерева. У нашому саду біля будинку росте кілька ялівців «монарх», декоруємо їх також.

За святкову атмосферу у домі відповідають і спеціальні музичні добірки. Маю 20-25 платівок виключно різдвяної музики всіх народів світу — від хоралів до рок-збірок. Нещодавно я купив вініл «Українські Троїсті музики» на ній надзвичайна різдвяна гуцульська музика! Платівка була якимось дивом записана у Ленінграді ще в радянські часи (1970), але ця копія нова, її ніхто ніколи не слухав. Тож коли я її поставив, був вражений якістю звуку. А Оля так взагалі була у такому захваті, що протанцювала весь вечір. Ви б це бачили!

Щодо Діда Мороза, то Ользі Павлівні ми перш за все розказали, хто він такий і що спільного має зі Святим Миколаєм. На жаль, мало хто навіть із дорослих це знає. Адже справа в тому, що, по суті, це одна й та ж сама персона. Були такі часи, коли Миколая не можна було називати Миколаєм, і йому дали більш узагальнене ім’я. Так ось, Святий Миколай вже до нас завітав, як і належить. За тиждень до цього дня Ольга Павлівна замовила собі у якості подарунка кицьку Марі з мультфільму «Коти-аристократи». Ми з дружиною спочатку навіть не могли зрозуміти, що це за істота. Оля просто побачила в інтернеті старий діснеєвський мультфільм й обрала собі улюбленицю. Але її не можна було знайти в Україні. Тож ми змушені були просити наших друзів, які якраз летіли із Лондона, щоб вони встигли зайти до магазину Disney і пошукати там. Хіба це не диво, що вони таки встигли і знайшли? Це до того, що я так само вірю у дива.

Одного разу, ще до появи Олі, ми напередодні Нового року поїхали на перевал у Карпатах. І застрягли через дуже великий сніг. Уявіть собі: вовки виють, небо затягнуло, пальне закінчується і є лише один «KitKat» на всіх. Але нас встигли врятувати і свято ми зустріли вже у теплі та затишку. Це теж було свого роду диво. Взагалі Карпати — це не лише прекрасна природа та гори, це нашарування сили, традицій, історії, інтелекту та народної мудрості.

Всі дорослі такі ж діти, якими були колись. Всі хочуть подарунків, всі на них чекають, просто вони бувають різними і це необов’язково матеріальні речі. Цього року Аня мене перепитала, сказала, що хоче подарувати мені книгу, про яку вже давно мріяв. Я осмислив та обрав одну. Тож зараз чекаю із радістю.

Сам можу подарувати різне — від прикрас до більш емоційних речей, наприклад спільних поїздок. Наше щастя у тому, що інтереси повністю співпадають, тож із подарунками один одному у нас зазвичай проблем не виникає.

Але маю відверто зізнатися, що відносно сюрпризів я дуже зважений та нудний. Так, багато роздумую над кожним, а через це частіше за все втрачається та сама легкість і радість вибору. Є люди, які йдуть просто собі вулицею, бачать якусь дрібницю, купують, дарують її та щиро радіють разом із тим, кому вони її презентували. А у мене, на превеликий жаль, таке собі «горе от ума». Я не хочу нічого казати про свій маленький мозок, але можу сказати точно, що я завжди аналізую кожен такий вибір. І це така моя слабка сторона. Можу подарувати певний витвір мистецтва, книги, біжутерію, поїздку, але це так звичайно та банально. Ось, наприклад, Олі на день народження я подарував сад, яким ми з нею удвох займаємось. Вважаю, такий подарунок якраз непоганим.

BACKSTAGE:

30.12.2015

Комментариев нет

Для того, чтобы добавлять комментарии к статьям, вам необходимо авторизоваться на сайте.

Вам так же может быть интересно

Театральное Рождество Остапа и Дмитрия Ступок
Новогодние истории

Театральное Рождество Остапа и Дмитрия Ступок

C детства Новый год и Рождество ассоциируются с домашним уютом, ароматом хвои, мандаринами, праздничным столом и, конечно...
О чем мечтают Шуровы под Новый год
Новогодние истории

О чем мечтают Шуровы под Новый год

C детства Новый год и Рождество ассоциируются с домашним уютом, ароматом хвои, мандаринами, праздничным столом и, конечно...
Материалы данного сайта не могут быть использованы на других сайтах и изданиях без письменного подтверждения редакции JetSetter.
С более детальными правилами вы можете ознакомиться в разделе «Правила использования материалов портала JetSetter.ua»
© 2016