Сьогодні французький Vogue представив весняну обкладинку з Бейонсе, а тим часом Олів’є Рустен показав 16 кутюрних образів, створених із Queen Bee. Кожен — особливий. Дизайнер і співачка розробили його під певну пісню з її альбому Renaissance. Перші світлини дропу RENAISSANCE COUTURE BY BEYONCÉ X BALMAIN можна також побачити у номері Vogue.

«Я вважаю, цей альбом неймовірний, і щойно він вийшов, я слухав його на повторі. Тоді я працював над своєю попередньою колекцією. Я малював, слухав назви треків… Увечері вдома я не зупинявся і знову слухав їх усі.

Тоді я зрозумів, що збираю у своїй голові власну творчу добірку, натхненну піснями, що готовий працювати над кутюром для Бейонсе. Я одразу ж знав, що їй сподобається ця ідея. Я запропонував їй і почув: “Зробімо це”. І ось так розпочався цей неймовірний досвід», — розповів Олів’є.

«Я хотів, щоб ми створили цю колекцію дійсно разом. Вона тоді сказала мені: “Перш ніж працювати з тобою я хочу, щоб ти висловив своє бачення мене. Надихайся звуком, моїм голосом”. Це гарна вправа — малювати лише ритмом, музикою, словами. Перші кілька місяців вона дала мені карт-бланш на повну свободу вираження, бо хотіла знати, що саме я про неї розумію. Моя музична частина уяви.

У мене було 40 потенційних образів. Бейонсе була зворушена, побачивши, які емоції викликали у мене її пісні, як я переклав їх в одяг. Ми вибрали 20. І потім 16 у підсумку, що відповідає 16 назвам пісень. З листопада весь процес став на свої місця. Ми робили зідзвони кожні три тижні. Вона пропонувала кольори, дуже ретельно підходила до аксесуарів, поправляла обрану довжину суконь, обсяг деталей і яскравість тканин. Додавала капелюшки, аксесуари, багато попрацювала над вишивками. Яка саме вишивка, під яку саме пісню…

А кілька тижнів тому ми все допрацювали на її студії звукозапису у Лос-Анджелесі. Там була величезна порожня кімната, де всі вбрання були розвішені на манекенах. Бейонсе тоді сказала мені: “Це музейні експонати, речі от кутюр… Це залишиться назавжди”. Я працював з Бейонсе сім років. Як і вперше, я так боявся результату, розчарування між малюнком і реалізацією».