Нещодавно видавництво #книголав відкрило передзамовлення до нової книги Дмитра Кулеби у співавторстві з Володимиром Ярославським — «Дипломатична кухня воєнного часу». У ній дипломат та колишній міністр закордонних справ ділиться враженнями щодо змін у політичній карті світу й розповідає про тонкий звʼязок дипломатії з делікатесами з різних куточків планети.
Тож JetSetter.ua перед виходом новинки поцікавився, які ж твори української літератури вважає вартими уваги сам Дмитро.
1. «Щоденник» Тараса Шевченка. Вважаю його не менш важливим, ніж «Кобзар». Власне, зрозуміти людську та національну велич Шевченка можна лише прочитавши обидві книги.
2. «Місто» Валерʼяна Підмогильного — мій улюблений український роман всіх часів. Тому що він дійсно найкращий і заслуговує на місце в бібліотеці світової класики.
3. «Чорна Рада» Пантелеймона Куліша — найважливіший політичний роман України. Читати всім, хто хоче навчитися не повторювати помилок нашого минулого.
4. «Так ніхто не кохав: Антологія української поезії про кохання» — війна сіє ненависть і при цьому, як ніхто, нагадує про важливість любові. У цій збірці зібрано історичних і сучасних класиків і читати її треба саме так — від початку до без кінця-краю.
5. «Дипломатична кухня воєнного часу» — їжа вкрай важлива у дипломатії. Розділяючи їжу та напої, ви створюєте момент відвертості. Співрозмовник відкривається більше, ніж під час офіційної розмови. Навіть якщо на ній нічого не зміниться, вона принаймні закладе основу для змін.
Із найцікавіших моментів: якось я летів із главою МЗС однієї країни ЄС на зустріч в ООН. За час польоту, під вечерю і вино, я дізнався більше важливої інформації, ніж за попередні два роки регулярного спілкування з ним.
Це допомогло мені краще зрозуміти причини, чому інші європейські країни вагалися щодо надання Україні потрібної зброї. Завдяки ж цьому спілкуванню я зміг ефективніше побудувати комунікацію, і зрештою рішення були ухвалені.
До речі, пан Дмитро зазначив, що приділяє літературі велику частку свого часу, вибираючи щось для дозвілля щовечора та в дорозі. Відкриттям також став той факт, що дипломат не прихильник електронних книг і надає перевагу паперовим виданням:
«Мені важливо відчувати шорсткість сторінок і тілесність книги».
На питання про кількість книжок українських авторів в особистій бібліотеці, чесно відповів, що не рахував: «Але ось подивився на полиці, що українського красного письменства і поезії у мене зі Світланою не менше, ніж публіцистики. Сукупно вони становлять десь половину від усіх книг. Ця друга половина — іноземних авторів, в основному сучасних».
Фото: з особистого архіву Дмитра Кулеби
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: