Не чекайте правильного моменту: Ірина Пістрюга про силу медитацій та міфи щодо ментального здоров’я
Про перші кроки та маленькі ритуали, які покращать ваш психічний стан.
Ірина Пістрюга

Ірина Пістрюга

Щодня ми стикаємося з інформаційним шумом, тривожними новинами та швидкістю, що не залишає простору для паузи. У такі моменти турбота про ментальне здоров’я стає не розкішшю, а необхідністю. Саме тому все більше українців шукають способи знайти внутрішній спокій, і часто першим кроком до цього стає медитація.

Ірина Пістрюга — блогерка-мільйонниця та засновниця застосунку Inner Love, який допомагає людям пізнавати себе через медитації, дихальні практики, афірмації та навчальні курси. Її власний шлях до усвідомленості почався з особистого запиту на баланс і спокій, а нині переріс у спільноту, що об’єднує тисячі користувачів.

Сьогодні, у Міжнародний день психічного здоров’я, ексклюзивно для JS Ірина розповідає, як не загубити себе у світі постійного руху і чому любов до себе — це не егоїзм, а найщиріший прояв сили.

Про початок шляху до ментального здоров’я

У кожної людини буває момент, коли, як раніше, уже не може бути. А як по-новому — ще не зрозуміло. Між старим і новим завжди є ця тиша. Саме в ній і починається справжнє пробудження.

Медитація стала тим місцем, де я вперше відчула спокій без причин. А коли зрозуміла, що цей стан можна навчитися відчувати, захотілося ділитися з іншими. Бо ми всі шукаємо одного й того ж — миру всередині, який не залежить від обставин.

Про розуміння психічного здоров’я сьогодні не як експертки, а як людини

Для мене психічне здоров’я — це про чесність. Про вміння не прикидатися «окей», коли насправді болить. Про здатність зупинитися і сказати собі: «Мені зараз важко, але я з цим впораюся».

Це не означає бути завжди спокійною або сильною. Навпаки — це про контакт із собою, коли ти чуєш свої емоції, не тікаєш від них, не знецінюєш. Звідси й народжується внутрішня рівновага.

Якої підтримки наразі бракує людям?

Найчастіше люди приходять не за медитаціями, а за відчуттям безпеки. За тим місцем, де не треба бути «кращою версією себе», де можна просто видихнути.

Ми всі живемо у величезній напрузі — зовнішній і внутрішній. І тому головна потреба зараз — не мотивація, а спокій. Ми якраз створюємо простір, де можна відчути цю підтримку: через голос, слова, дихання. Це маленькі речі, але вони повертають відчуття землі під ногами.

Як зробити перший крок до себе?

Почати з простого — дозволити собі бути неідеальним. Не бігти одразу «зцілюватися» чи «виправляти стан», а спочатку прийняти: так, зараз мені складно, і це нормально.

Потім зробити одну дуже просту річ — зупинитися й подихати. Без музики, без мети. Просто вдих і видих. Кілька хвилин усвідомленого дихання — це вже перший крок до повернення до себе.

Щоденні практики або маленькі ритуали, які допомагають зберігати внутрішню рівновагу

Я люблю тишу. Навіть 5 хвилин вранці, коли ще ніхто не пише, не дзвонить — це мій простір. Я сідаю, дихаю і слухаю, як тіло прокидається.

Ще одна проста річ — подяка. Ввечері я завжди згадую три моменти, за які вдячна цього дня. Іноді це щось дуже маленьке: обійми з моєю кішкою Мією, рідні, чай. Але саме з таких дрібниць складається стабільність. Вона не приходить ззовні — ми створюємо її всередині.

Про теперішнє ставлення українців до теми психічного здоров’я

Мені здається, що ми нарешті перестали соромитися бути вразливими. Раніше тема психічного здоров’я була для тих, у кого «проблеми». А зараз дедалі більше людей розуміють, що турбота про себе — це не слабкість, а відповідальність.

Війна, втрати, напруга — усе це зробило нас ближчими до правди про себе. І ця правда часто болісна, але в ній багато сили. Бо саме через усвідомлення болю ми починаємо будувати щось справжнє.

Про міфи або табу навколо ментального здоров’я

Найпоширеніший міф — якщо ти працюєш над собою, значить, з тобою щось не так. Насправді все навпаки: саморефлексія, психотерапія, медитації — це ознака зрілості.

Ще один міф — медитація чи духовні практики потрібні лише «тим, хто має час». Але насправді це інструменти саме для тих, хто живе у ритмі, де часу ні на що не вистачає. Це не про відрив від життя, а про повернення в нього з ясністю.

Турбота про себе vs. сучасний темп життя 

Турбота про себе — це спосіб бути в моменті. Це коли навіть чашка чаю може стати практикою усвідомленості, якщо ти по-справжньому в ній присутня.

Я не вірю в ідею «ідеального балансу», бо життя постійно змінюється. Але я вірю у здатність чути себе: коли потрібно зупинитися, коли сказати «ні», коли дати собі трохи тиші. Саме це і є справжня турбота — помічати, чого потребуєш, і дозволяти собі це.

Що б ви хотіли сказати людям у Міжнародний день психічного здоров’я?

Я б хотіла нагадати: ви — не ваші емоції. Ви більші за втому, тривогу чи сум. І навіть якщо зараз здається, що все надто важко — це лише хвиля, яка мине.

Психічне здоров’я починається з любові до себе — не з великих рішень, а з маленьких щоденних кроків. З того, щоб дати собі право на відпочинок, на помилку, на людяність. І тоді навіть у найтемніший день всередині з’являється світло.

Фото: особистий архів Ірини Пістрюги

Hide picture

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: