Зворушлива комедія «НУ МАМ» — нова продюсерська робота Євгена Таллера, присвячена матусям. Душевний альманах поєднав зворушливі історії батьків — дітей. Про любов, прийняття, дорослішання та безумовну материнську турботу, а також ті самі фрази: «Ти поїв?» чи «Шапку вдягнув?». Женя розповів цікаві факти про створення стрічки та подальші кінопродюсерські плани. 

Про поєднання бізнесу та креативної індустрії й повернення до кіно

Кіно — це магія. Це неймовірний процес створення продукту, коли ти бачиш, як те, що було написано на папері, оживає. Це насправді мене максимально наповнює і драйвить. Тому, хоч і була пауза в чотири роки, зараз — це вже свідомий вибір, підхід і розуміння, що хочеться створювати кіно. А найбільше хочеться змінити ставлення глядача до українського кінематографа.

Для вас кіно — це більше інструмент впливу, репутації чи довгострокова інвестиція в українську індустрію?

Насправді будь-який бізнес, який створюється заради грошей, для мене особисто нецікавий. Якщо мене це не наповнює, якщо у мене від цього не горять очі, то мене не вистачить на тривалий час.

Я хочу більше рухатися в напрямку продюсера, який робить надзусилля для свого продукту, який залучений на всіх етапах, розуміє не тільки складову просування, але й драматургічну. Тому в цьому напрямку я насамперед отримую досвід «архітектора», який повністю будує проєкт і створює щось, що може: впливати, змінювати, торкатися реальних історій і реального життя — так, як у нас відбулося у фільмі «НУ МАМ».

Про зміни у підході до продюсерської роботи 

Насправді змінилося дуже багато. Перший фільм «Любов і блогери» був більше про розвиток екосистеми в межах моєї агенції і співпраці з блогерами, а не про створення кіно в напрямку цієї індустрії. Тобто в нас була своя премія для блогерів, ми створювали TikTok-хаус, й от ми зробили повний метр, також про блогерів.

Хочеться робити якісніше, з розумінням, чого очікує глядач, що йому зараз близько.

Звичайно, що всі напрацювання, які залишилися під час роботи над фільмом «Любов і блогери», я маю на увазі дружні контакти, підтримку від інфлюенсерів, позитивно впливають на просування кіно зараз. За це я дуже вдячний всім своїм близьким друзям, які підтримують, у яких є аудиторія.

Про вибір команди для фільму

Ми дуже ретельно відбирали, з ким будемо робити цей проєкт. Тому що взятися за таку сакральну тему про мам — дуже відповідально. Ми декілька разів змінювали сценарій, дошліфовували, робили це так, аби нам самим було не соромно за те, що ми створили.

Про складнощі будування повноцінного кінопродакшену в Україні без компромісів по якості

Сьогодні будувати повноцінний кінопродакшн без компромісів по якості можна. Насправді глядач готовий дивитися кіно, готовий ходити в кінотеатри і платити за це гроші. Питання виключно в тому, щоб дати хороший сценарій, а з цим бувають складнощі. Однак я часто долучаюся сам на етапі діалогів та структури для того, щоб все було на рівні.

За словами Євгена, назва стрічки «НУ МАМ» народилася першою, а вже після розпочався процес створення фільму. Назва, яка одразу несе в собі цілий спектр почуттів. Але за цією лаконічністю прихована глибоко особиста історія. Мама Євгена Таллера пішла з життя чотири роки тому. І цей фільм став для нього способом проговорити те, що неможливо сказати вголос: вдячність, любов, сум і памʼять.

«Через це кіно я ніби поспілкувався з мамою. І мені здається, нам це вдалося», — ділиться він.

Про створення сценарію

Сценарій ми писали майже пів року. Найскладніше було будувати структуру та опрацьовувати історії. На перший драфт діалогів пішло трохи менше часу. Усього вийшло 8 драфтів. Ми постійно вдосконалювали матеріал: читали, правили, давали «відлежатися». Потім робили читання з акторами та ще раз коригували, щоб усе звучало максимально органічно. Це був постійний процес, і пів року для сценарію — цілком нормальний термін, особливо враховуючи реалії та відсутність чіткого горизонту планування у нашому контексті.

Про тривалість зйомок

Ми зняли його за 18 знімальних днів. Це відбувалося в серпні 2025 року.

Про реальний прототип образу мами Жені у фільмі

Ну я точно розумів, що це буде історія за участю Олесі Вікторівни Жураківської. Якби вона не погодилася грати, я думаю, ми писали б іншу новелу. А так, вона прочитала сценарій, діалоги та сказала: «Хороша історія. Давайте зробимо!». Вона дійсно відчула цю важливу для мене роль, і я це дуже ціную і дуже пишаюся тим, що вдалося попрацювати з Олесею. Для мене це так чесно і так по-справжньому не зробив би, напевно, ніхто.

«Мені було легко, бо сподобався матеріал і були фантастичні партнери. Але складно, бо я грала прототип мами Жені. Нескінченно улюбленої мами», — розповідала Олеся. Серед іменитого акторського складу також були: Ада Роговцева, Ахтем Сеітаблаєв, Остап Ступка та інші.

Про формування касту

Шість наших головних акторів — це наш дрімкаст. Як загадали їх від самого початку, так їх, усіх шістьох, ви сьогодні бачите на постері та на екрані. Це саме ті, кого ми хотіли. Насправді так нечасто трапляється, тому що у всіх графіки, гастролі. І це справжня магія, що всі актори змогли знятись у цей період. Анна Кузіна приїжджала до нас з Парижа. Підлаштовувалися під театральні вистави Наталії В’ячеславівни Сумської. Я точно знав, що хочу попрацювати з Адою Миколаївною, Олесею Журавківською та Катею Кузнецовою, ми прямо під них писали сценарій. Я дуже задоволений нашим кастом.

Робота з іменами, як-от Ада Роговцева, — це більше відповідальність чи внутрішній спокій як продюсера?

Це однозначно відповідальність. Взагалі, коли такі актори, прочитавши сценарій, погоджуються зіграти, то приходить внутрішній спокій. Це свідчить, що їм подобається матеріал. З такими артистами неможливо домовитися чи якось «підкупити» їх фінансово, вони просто не погодяться, якщо не повірять в історію. І коли вони прочитали матеріал і погодилися, було дійсно приємно. У мене була точна впевненість, що це неймовірний каст. Моя ставка зіграла, і я задоволений роботою з нашими артистами.

Про дружні взаємини з Вікторією Маремухою та робочий знімальний процес

Це додавало додаткової відповідальності. Віка — моя найкраща подруга, і вона проходила кастинг, так само як усі: кілька разів приходила, робила самопроби. Ми обирали її разом із командою. Наші взаємини скоріше створювали додатковий тиск, бо відповідальність тут була високою, але вона справилась на відмінно.

Українських мам часто сприймають як «супервумен». Наскільки важливо було показати цю силу без ідеалізації?

Чому наше кіно зараз працює, чим воно підкупає? Чому стільки відгуків? Тому що воно правдиве. Воно про життя, і в цьому його основна цінність. Ти впізнаєш у цих ситуаціях себе. Діти впізнають себе, і мами впізнають себе. І скільки у мене відгуків… Хтось пише: «Олеся Журавківська — це копія моя мама», а хтось пише: «Аня Кузіна з підлітком — це просто наша сім’я», а хтось: «Мама, яку зіграла Олена Кравець, — це точне попадання». Кожен тут знайшов себе. Коли ти можеш ідентифікувати себе з героєм на екрані, це чіпляє.

Про подальші кіноплани та дистрибуцію на міжнародний ринок

Однозначно. Зосереджений на тому, щоб робити якісний локальний продукт, щоб змінювати ставлення до українського кіно. Мені хочеться, щоб про українське кіно говорили, що воно хороше, без коментаря «як для українського». І ми, у принципі, всією командою будемо для цього робити максимум.

Ми вже анонсували міжнародний прокат. «НУ МАМ» покажуть в Європі з 6 лютого та Америці з 5 лютого, чому я дуже радий та щиро запрошую усіх з родинами, мамами, дітьми подивитися хороше кіно.

Про бачення своєї ролі у майбутньому

На сьогодні я бачу себе кінопродюсером. Мені абсолютно точно подобається цей напрямок. Це те, де я можу себе реалізувати. Де я можу говорити зі світом через кіно: закладати сенси, щось змінювати, впливати, давати надію, внутрішній спокій, тепло. Найцінніше, коли моє кіно торкається сердець.

Фото: надано PR