«Мене гурт Gorillaz просто розніс і розмазав на шмаття»: Катя Кузнецова про Primavera Sound у Барселоні
Що пішло не за планом, хто справив неймовірне враження і через що довелося трішки розчаруватися — нариси акторки про масштабний музичний фестиваль на узбережжі Середземного моря.

У Каті Кузнецової музичний початок літа. Спочатку концерт Гаррі Стайлза в Амстердамі, потім — масштабний фестиваль Primavera Sound на узбережжі Середземного моря в Барселоні, де наразі проживає акторка у перервах між зйомками в кіно. Катя поділилася з JS своїми нарисами. Про атмосферу свободи, розчарування, марафон «встигнути всюди» та шалені емоції від виступів музичних фаворитів. 

Primavera Sound — 25 років: гріх не піти, будучи в Барселоні

Цьогоріч я вперше побувала на фестивалі Primavera Sound. Мріяла тут побувати й багато років відкладала цю ідею, бо не могла її втілити через роботу. Але цього разу подумала, що зможу все підлаштувати. Тим паче вже рік, як я живу в Барселоні. Був би гріх не піти на цей фестиваль.

Primavera Sound заснували 2001-го. Йому вже 25 років. Для Барселони це велика подія, що триває 4–6 днів. Усі до неї готуються.

Неймовірна кількість музикантів, яких ти не завжди можеш «вичепити» на концертах (деякі взагалі концертів не дають). Тож це музичне свято!

Primavera ретельно готують. У них навіть є застосунок, де ти «серденьком» можеш позначити бажаних музикантів, і той  підготує тобі схему, за якою ти потім ходиш по сценах.

Узбережжя Середземного моря кличе!

Усі сцени встановлено на узбережжі Середземного моря. І це справляє враження. Я, у принципі, люблю фестивалі за атмосферу простоти, де немає жодного пафосу та соціальних ліфтів. Усі на кайфі, усі обіймаються, усі щасливі. Я познайомилася з нереальною кількістю людей — з Португалії, Австралії, Канади, які приїхали сюди заради фестивалю. Це говорить про те, який він потужний.

Фестиваль починається о третій дня і триває до шостої ранку. Люди тусять 24/7.

Улюблені чоботи-козаки, блискітки й багато свободи

Це не перший мій музичний фестиваль. Раніше я їздила на BBK в іспанське місто Більбао. Тому знаю атмосферу, яка там панує, як одягатися. У мене є традиція: завжди взуваю чоботи-козаки і прикрашаю обличчя блискітками.

Я не тривожна людина. Ніколи не видивляюся прогнози погоди. Знаю, що завжди зі мною має бути якесь тепле худі, парасолька або дощовик. У цьому випадку я забула взяти все (сміється).

Джинсовка Aisenberg, спідниця ONE BY ONE × GASANOVA

Обрала звичайний одяг із мас-маркету — футболки, коротенькі спідниці. Але і про українські бренди не забула. У перший день — футболка, спідничка, джинсовка. На третій день я боялася, що змерзну, тому вдягнула спортивний костюм українського бренду.

Спортивний костюм Lava Studio

Ніхто не виряджається у бренди, такого там зовсім не існує. Люди роблять аквагрим, одягають перуки — усе це створює friendly атмосферу.

Обожнюю такі фестивалі за те, що можна підійти до кожної дівчини, чоловіка, гея і сказати, що вони фантастично красиві. І це сприймуть нормально. Ніхто не подумає, що я залицяюся.

Корсет, хустинка і сумка Not Your Fault

День 1. Проливний дощ й очікування на Massive Attack

На початку була класна атмосфера. Багато фудкортів із junk food, алкогольними та безалкогольними напоями, бургерами, бурито, чимось солоденьким — усім, що я обожнюю. Але так склалося, що ввечері почався дощ із сильним вітром. Зазвичай у таких випадках скасовують виступи. Усі погнали під ангар. У мене немає клаустрофобії чи страху натовпу, тому я нормально до цього поставилася.

О 21 почало дощити, о 22 дощ продовжувався, а о 22:45 мав виступати мій улюблений виконавець Мак Демарко, якого я дуже хотіла почути наживо. Його виступ скасували. Чесно кажучи, я засмутилася.

Потім виступав Panda Bear, на якого я теж чекала. Відразу після цього на сцену мали виходити Massive Attack. Анонсували, що цього разу під час їхнього перформансу залучать багато великих екранів, на яких спеціальна програма ідентифікуватиме глядачів за національністю.

Я їх у своєму житті вже бачила на BBK — це роз**б, це дуже класно. Вони відкрито говорять про свою позицію, підтримують Україну. Тоді зробили відеоряд про Україну, назвавши путіна терористом.

Десь 2015 року, коли я ще проживала в росії, вони приїхали в москву зі своєю програмою. І російські замовники вимагали, щоб вони пояснювали, що буде в кожному відеоряді. А Massive Attack — легендарний гурт, який загалом ніколи ні під кого не підлаштовується. Вони сказали, що не збираються розкривати всі карти і розповідати, що там буде. На тому концерті був відеоряд, у якому вони засудили анексію Криму, назвавши путіна покидьком. У результаті концерт зупинили. Для мене вони потужні. Окрім того, що я обожнюю їхню музику, я обожнюю кожного музиканта як особистість.

Скасували концерт, хоч дощ просто мрячив. Але моя інтуїція ніколи мене не підводить. Ми почекали хвилин 40. Й оголосили, що вони виступатимуть о пів на першу ночі, однак на іншій сцені. Ми біжимо займати перші місця. Вони не починають виступати в зазначений час. А о 2 ночі починається проливний дощ. І нам повідомляють, що вони взагалі на фестивалі виступати не будуть. Тому я повернулася додому засмученою.

Перший день був сумбурний, але я рада, що почула улюблених Men I Trust, прекрасних Panda Bear. Для мене була фантастичним відкриттям колумбійська виконавиця Лукреція Дальт, яка співає у стиль артпоп — такій спекулятивній електроніці. Вона виступала на єдиній закритій сцені.

Я отримала неймовірне задоволення. Тому три галочки в цьому дні я собі поставила.

День 2. Поза відвідуванням

На другий день фестивалю я не пішла, тому що там було багато рок-гуртів, яких я не хотіла слухати.

День 3. Встигнути все

У третій день спочатку виступали The xx (я їх бачила, тому знала, що вони рознесуть танцмайданчик), а потім на іншій сцені —  Gorillaz — гурт, який я слухаю все своє свідоме життя; мій найголовніший фаворит цього фестивалю.

Тож я бігла, як скажена. Хотіла бути якомога ближче до сцени, але це було майже не можливо.

Досі перебуваю, ніби у трансі. Вони виступали 2 години — це був суцільний кайф. Катарсис усередині. Коли я вийшла, у мене були сльози щастя. Мені було приємно, що я втілила цю мрію. Я була з подружкою, яка розділила зі мною цю подію. Інша подружка прийшла зі своєю 11-річною донькою, яка теж є фанаткою Gorillaz. До речі, діткам безкоштовний вхід.

О 4 ранку я приїхала додому. Начебто вже хотіла заходити у під’їзд, але не змогла. Я зробила ще три кружечки навколо свого району. Передивлялася відео.

Мене гурт Gorillaz просто розніс і розмазав на шмаття. Каротше кажучи, я в дикому захваті.

Музичні антифаворити

Якщо говорити про музикантів або загалом напрям у музиці, який мені не надто подобається, — це регетон. Його не можливо довго слухати. У перші місяці проживання в Іспанії я ознайомлювалася з іспанськими виконавцями. Сподобалися, але зрозуміла, що не можу слухати регетон на постійній основі. Він починає мене дратувати. От дивно: регі можна слухати нескінченно, а регетон — трішки не моя історія. Тому на таких виконавців я свідомо не йшла.

Музичний початок літа і не закриті гештальти

Для мене музика — важлива частина життя. Тому всі музичні заходи — ковток повітря для мене.

Почала своє літо з поїздки в Амстердам на концерт Гаррі Стайлза. Не можу сказати, що є його палкою прихильницею, але хотіла почути його наживо. Він дуже світлий, позитивний, відкритий — фантастичний музикант. Тому я розпочала своє літо з Гаррі Стайлзом і продовжила на Primavera.

Незакритий гештальт — Burning Man. Хотіла цього року поїхати, але не встигла з організацією. Дуже мрію побувати на концерті Depeche Mode, Duran Duran, U2 та Мадонни.

Фото: надано для JetSetter.ua

Hide picture

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: