Артбук «Із полум’я зродились»: історії Сергія Храпка та Олександра Швецова
Ветерани війни із протезами в ногах просто зараз ідуть 120 км, щоб завдяки вашим донатам врятувати життя своїм побратимам-героям. Підтримаймо їх!

JS продовжує знайомити вас із надважливою ініціативою, яка допоможе врятувати життя військових. НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» представив артпроєкт для підтримки створення сучасного інклюзивного ургентного відділення госпіталю. Завдяки цьому українські військові матимуть комфортні умови перебування у шпиталі після поранення, а медики — змогу надавати високоякісну допомогу в належний спосіб.

У результаті співпраці з творчою командою — фотографинею Міною Сорвіно та стилісткою Анною Єгоровою — народився артбук «Із полум’я зродились» із художніми портретами військових, їхньою поезією та віршами класиків, а також сюрреалістичними українськими пейзажами. Серед авторів — Ірина Солошенко, керівниця проєкту будівництва. Продюсерами стали полковник Сергій Литвинко, завідувач приймального відділення госпіталю, Володимир Нечипорук та Іраіда Медведєва, яка співпрацює з легендарними українськими митцями та музеями. Назва проєкту є омажем до твору поета Олеся Бабія, який перетворився на легендарний гімн ОУН УПА.


Підтримайте проєкт, придбавши артбук на сайті за донат розміром від 5 000 гривень.


Відкриваємо куліси та щосереди знайомимо вас із героями артбуку. З нас — знайомство, з вас — підтримка ініціативи.

Сергій Храпко

Сергій — ветеран війни, яку розпочала рф 2014 року на сході України. Отримав поранення під час мінометного обстрілу на Світлодарській дузі та має ампутацію руки і ноги. Коли це сталося, старшому синові Сергія було 7 років, а доньці — лише рік. Травмування не завадило ані професійному спорту в житті Сергія, ані стрибкам із парашутом чи пішим марафонам на підтримку потреб побратимів.

Сергій із часів навчання у 1990-х цікавився історією УПА, долучався до патріотичних рухів України, що переживала відновлення своєї державності, уважно «прислухався» до перебігу сучасних подій та вже 2015 року розумів, що масштабна війна з росією попереду. Хоч, як зізнається, і не уявляв, наскільки жорстокою та глобальною вона буде.

Сергій продовжує активну підтримку рухів ветеранів та волонтерських ініціатив, а також веде надзвичайно активне життя після поранення та реабілітації. Наш герой занурювався з аквалангом на морські глибини, водить авто, постійно бере участь у спортивних змаганнях, зокрема, був учасником найбільших в Україні змагань для військових Invictus Games.

Наразі він із побратимом Олександром Швецовим, який також має протези, долає відстань між Києвом та Житомиром, аби зібрати кошти на гастроскоп для лікування поранених військових. Щоб підтримати ініціативу, надсилайте донати в банку за посиланням.

Cергій закликає близьких поранених військових не ставитися до них, як до недієздатних та не перетворювати кожен день на «свято гіперопіки», а натомість мотивувати рухатися, тримати форму, жити та спрямовувати свої дії на користь собі та країні.

Олександр Швецов

Олександр — побратим Сергія, має ампутацію ноги. Разом вони були пацієнтами Національного київського військового шпиталю після поранень у боях на сході України. І разом проходять благодійний марафон по трасі Київ—Житомир. Восени Олександр уже долав відстань майже у 100 км та зібрав понад 7 000 000 гривень, хоча планував зібрати 800 000 гривень на транспорт для військових.

Чоловік має світлі, дуже пронизливі очі та античні риси обличчя. Коли автори артбуку «Із полум’я зродились» приїхали на зйомку, на думку спала асоціація з культовими акторами європейського кіно післявоєнної доби.

Олександр отримав спеціальність командира розвідвідділення, проходячи строкову службу. Коли його мобілізували, 2014 року, у складі 30-ї ОМБР брав участь у бойових діях на Луганщині — у Лисичанську, Рубіжному, Сіверськодонецьку.

Одного дня, коли командування бригади вирішило здійснити передислокацію, стався один із найзапекліших штурмів ворога і бригада потрапила під навалу ворожої техніки та артилерії. Так Олександр отримав поранення. Зі слів героя, його реабілітація відбувається досі. Але віра в перемогу та впевненість у майбутньому настільки міцні, що він цілком чітко уявляє собі день перемоги України та ладен продовжувати робити все, що в його силах, аби допомагати побратимам та надихати суспільство на рішучі дії.


Підтримайте благодійний марафон, задонативши в офіційну банку за посиланням.



Фото: Міна Сорвіно

Стиль: Анна Єгорова

Продюсери: Сергій Литвинко, Володимир Нечипорук, Іраіда Медведєва

Авторки проєкту: Міна Сорвіно, Анна Єгорова, Ірина Солошенко

Детальніше про проєкт: сайт, фейсбук, інстаграм

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: