JS продовжує знайомити вас із надважливою ініціативою, яка допоможе врятувати життя військових. НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» представив артпроєкт для підтримки створення сучасного інклюзивного ургентного відділення госпіталю. Завдяки цьому українські військові матимуть комфортні умови перебування у шпиталі після поранення, а медики — змогу надавати високоякісну допомогу в належний спосіб.

У результаті співпраці з творчою командою — фотографинею Міною Сорвіно та стилісткою Анною Єгоровою — народився артбук «Із полум’я зродились» із художніми портретами військових, їхньою поезією та віршами класиків, а також сюрреалістичними українськими пейзажами. Серед авторів — Ірина Солошенко, керівниця проєкту будівництва. Продюсерами стали полковник Сергій Литвинко, завідувач приймального відділення госпіталю, Володимир Нечипорук та Іраіда Медведєва, яка співпрацює з легендарними українськими митцями та музеями. Назва проєкту є омажем до твору поета Олеся Бабія, який перетворився на легендарний гімн ОУН УПА.

Підтримайте проєкт, придбавши артбук на сайті за донат розміром від 5 000 гривень.

Відкриваємо куліси та щосереди знайомимо вас із героями артбуку. З нас — знайомство, з вас — підтримка ініціативи. До речі, учора був день народження одного із продюсерів проєкту — полковника Сергія Литвинка, тож надсилайте вітання у вигляді донатів, щоб підтримати ініцітиву.

Сергій Литвинко

Начальник приймального відділення НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь». «Ми із Сергієм зустрілися влітку 2014 року у шпиталі. Я була волонтеркою, він очолював приймальне відділення. Зустрілися, коли приймали черговий «борт». На той час поранених перевозили спеціальним літаком, а потім швидкими у шпиталь. От на ґанку приймального і зустрілися», — згадує Ірина Солошенко.

Полковник медичної служби Сергій Литвинко належить до покоління, юність якого припала на злам СРСР. Коли уламки радянської імперії летіли в усі боки, Сергій ще навчався військової медицини у Санкт-Петербурзі, а перші роки служби провів у росії біля кордонів із Китаєм. Та було свідоме рішення повернутися до рідної України і почати все з нуля.

Колись на землі військового шпиталю зазіхало немало жадібних «кишень», просуваючи проєкти будівництва житлових та бізнес-комплексів. Але з початком Майдану все змінилося. До шпиталю вперше почали привозити поранених і загиблих. Відомі й такі випадки, коли з відкритих дверей швидкої виливалася кров. Тоді Сергій вартував щодня та щоночі, рятуючи життя.

Вже у 2017 році він відповідав за сектор Часовий Яр у Бахмутському районі, керуючи евакуацією бійців. Сергій є співавтором наукового дослідження про фактори, що впливають на рівень санітарних втрат особового складу військ в умовах збройних конфліктів.

Максим Єрмохін

Ветеран, офіцер Збройних сил України та чемпіон міжнародних спортивних змагань у паралімпійському стилі «Ігри нескорених». Максим в українській армії з 2012 року і з початком воєнної агресії росії у 2014 році вже був готовий боронити свою країну та ще курсантом вимагав дозволу вирушити на війну.

Захищаючи Донбас у 2018-му, отримав важке поранення, після якого переніс складний процес підготовки та ампутацію ноги — під час другої ротації Максим підірвався на забороненій женевською конвенцією протипіхотній міні, які залишає на нашій землі ворог.

Медики, розрізаючи одяг на пораненому, мали розтяти й пасок батька, який Максим носив як оберіг, але зробити цього він не дав. Незважаючи на те, що найважче після такої операції — навчитись ходити, Максим одразу став на шлях великого спорту.

У липні 2020 року офіцер виборов золоту медаль на міжнародному турнірі з веслування British Virtual Rowing Championship. Із часом Максим розробив власну методику підтримки воїнів з ампутацією та попросив волонтерів, що перебували у військовому шпиталі, повідомляти щоразу, як прибуватимуть борти з пораненими, аби приїжджати і допомагати.

Щоб потрапити до збірної України з «Нескорених», Максим невпинно тренувався та спробував себе майже в усіх регламентованих видах спорту, окрім метання диска та стрільби з плаванням, не полишаючи при цьому військової служби. Офіцер сам розробляє дизайни своїх протезів.

Вадим Свириденко

Уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій, народний герой України, володар ордена «За мужність» третього ступеня.

Спілкуючись особисто, більшість часу ви чуєте його веселий, парубкуватий сміх, щирі жарти, а часом стаєте свідком інтелектуальної та дотепної витівки. А в очах світиться глибина, від якої стає моторошно. Чи то нелюдська сила, прихована за веселим сміхом, чи то саме обличчя війни, що дивиться на вас, чаруючи і лякаючи.

Вадим — герой АТО, фельдшер 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади та Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників АТО (1 грудня 2016 — 22 листопада 2018). У Дебальцевському котлі, що стався 2015 року, Вадим чотири ночі провів на лютому морозі без їжі, після того як ворог обстріляв евакуаційну колону, у складі якої він перебував. Коли Україна повернула захисника з полону «ДНР», Вадим мав обмороження кінцівок 4-го ступеня. Перед цим його було поранено двома уламками в руку і ногу після вибуху снаряду.

Після реабілітації при Пентагоні герой вирішив готуватися до участі в Марафоні морської піхоти з дистанцією 10 км, який проходить у Вашингтоні. Він досі залучає своїх побратимів до відновлення спортом після поранень та просуває такий спосіб реабілітації як державну програму. За фахом Вадим Свириденко медик, його мати — медсестра, а батько — видавець. Коли у 2014 році отримав повістку, від медичного огляду одразу відмовився і попросив мобілізувати його якнайшвидше.

Фото: Міна Сорвіно

Стиль: Анна Єгорова

Продюсери: Сергій Литвинко, Володимир Нечипорук, Іраіда Медведєва

Авторки проєкту: Міна Сорвіно, Анна Єгорова, Ірина Солошенко

Детальніше про проєкт: сайт, фейсбук, інстаграм