Розширяти межі власного сприйняття, долати кордони, розкривати багатогранність світу, знайомитися із новими людьми та реаліями — фактори, що неминуче впливають на особистість, сприяючи саморозвитку та гармонізації свідомості. It girl Ксенія Піскун, директорка із розвитку компанії ARTFORMA і преміальних італійських брендів косметики Nashi Argan і Jean Paul Mynè, на особистому досвіді перевірила силу тривалих подорожей і залюбки ділиться власними враженнями.

Ксенія Піскун

Мій інтерес саме до Азії розпочався з банального — ляльок Barbie. В далеких нульових, коли мені було 5-6 років, я, як і багато дівчаток мого віку, мала безліч ляльок. Любила з ними гратися, постійно переодягати тощо. Не оминаючи поглядом класичні написи дрібними літерами — Made in China та Made in Italy, що вказували на країну походження іграшки, —одного разу я побачила незвичне словосполучення — Made in Cambodia. Негайно озброївшись енциклопедією, я знайшла ту саму Камбоджу і книжну реалізацію країни у вигляді світлини храму Ангкор Ват. Фото величного дивовижного храму розпалило мою цікавість із неймовірною силою.

Згодом мій арсенал ляльок поповнився Barbie з інших азіатських країн — Малайзії та Індонезії. Була навіть лялечка з Сіаму в красивому національному костюмі. В певний момент прийшло усвідомлення того, що я маю побачити красу дивовижного світу із його колоритом та традиціями наживо. Саме так почалася моя Азіатська Одіссея.

Бангкок, Таїланд

Неймовірно задушливий, паркий від численних вуличних кав’ярень і стріт-фуд закладів. Абсолютно хаотичне місто, що нагадує відчуття, ніби ти борсаєшся у воді і щосили намагаєшся виплисти, аби не потонути, а тим часом у голові змінюються тисячі картинок, серце калатає, повітря не вистачає і ти терміново бажаєш опинитися де завгодно, тільки не саме тут саме зараз. Таким мені відкрився Бангкок. Із золотими шпилями храмів і неймовірною бідністю біля їхніх воріт, з прохолодою 5-зіркових готелів і задушливою Каосан Роуд. Це місто десятків храмів, де на кожному кроці — реліквія і святиня. Під сонцем вони сяють, ніби земні світила, створюючи абсолютно галюциногенний ефект у голові — такий собі калейдоскоп всього.

У межах подорожі раджу піднятися на найвищі оглядові майданчики, відвідати хоча б 5-6 храмів, пройтися вулицею вічних вечірок Каосан Роуд і, врешті-решт, бажаю залишитися неушкодженими.

Сиемреап, Камбоджа

Сиемреап — місто, збудоване через туристів і для туристів. Після кричущого Бангкока, здавалося б, атмосфера має бути напруженішою, а незабезпеченість мешканців — очевиднішою. Проте, місцевим тут живеться досить комфортно і по-сучасному. Більшість людей чудово розмовляють англійською, 80% машин на вулиці — Lexus RX різних років випуску; в ресторанах і закладах харчування чисто, і навіть вуличні торговці — максимально чемні. Особисто зі мною тут трапилось лише одне розчарування — у вигляді міграційної карти, яку по прильоту турботливий прикордонник почепив прямісінько на американську візу. Дотепер я все ще чекаю відповіді з посольства про те, що з цим робити.

Решта Камбоджи — це далеко не Сиемреап, а справжнісінька бідність, бруд і злодійство. У столиці — Пномпені — економічна ситуація настільки плачевна, що, дістаючи на людях з кишені купюру в сто доларів, миттєво опиняєшся в епіцентрі грандіозної проблеми.

Сам Анкгор Ват, завдяки якому я так захопилася Азією, став невеликим розчаруванням через натовп галасливих, невгамовних і безкультурних туристів, про яких, до речі, попереджали на сторінках енциклопедії. Проте, на щастя, те, що нас не вбиває — робить сильнішими. Так само й храм живе і процвітає за рахунок туризму: муніципалітет з року в рік спрямовує кошти, отримані від туристів, на реставрацію визначної пам’ятки. Цей храм — справжній символ держави: він на прапорі, на монетах, на купюрах та на усій державній символіці.

Куала-Лумпур, Малайзія

Найвищі в світі вежі-близнюки Петронас, величезний ботанічний сад, корпорації світового значення, резервація для «айтішників» і багатокультурний калейдоскоп — синергія непоєднуваного знаходиться у одному неймовірному місті під назвою Куала-Лумпур. З першого дня перебування ми переміщалися інтуїтивно: місто збудоване таким чином, що вже за кілька годин відчуваєш себе ніби вдома. Напевно, це одна з причин, чому людям так комфортно сюди переїжджати. Приємною несподіванкою стали і ціни — вони тут приблизно як у Києві, а то й менші: таксі коштує копійки, проте і метро абсолютно комфортне для пересування.

Обожнюю місцеву кухню. Закладам з мішленівськими зірками, хіпстерським кав’ярням і розпіареним барам не зрівняються з простими фуд-кортами цього мегаполісу. Один із найулюбленіших і найсмачніших «закладів» міста — фудкорт у вигляді вуличного фестивалю японської їжі в одному із японських торгівельних центрів.

Загалом Куала-Лампур — це такий собі комфортний хаб для життя в Азії. Місто з помірним ритмом, комфортною кількістю людей, величезною концентрацією садів і дерев.

Сінгапур, місто-держава

Місто-держава, або місто-готель, як його називають самі місцеві жителі. Футуристична набережна, дорогі бутики, тисячі нічних вогнів і повна відсутність ритму великого міста —енергетично тут ніби на Балі.

Прибережна частина міста побудована за східним принципам, тож ти абсолютно не відчуваєш натиску хмарочосів та інфраструктури. Тут завжди вдосталь повітря, сонця і простору. Будинки побудовані з урахуванням таких собі повітряних магістралей, завдяки чому завжди присутній легкий вітерець, що дозволяє не закипіти від спеки.

Окрім Marina Bay і неймовірних хмарочосів, тут ще є дещо особливе. Арабський, індійський та китайський квартали, що являють собою поєднання фарб, культур, звуків і запахів, які врізаються в пам’ять і приголомшують свідомість. Потрапляєш в такий собі ідеальний світ, наповнений взаємоповагою, культурою, чистотою і спокоєм.

Світ — неймовірний, попереду безліч відкриттів, нових знайомств та унікальних культур. Азіатська Одіссея — лише частина незабутнього життєвого досвіду.

Ксенія Піскун в Instagram.