Нещодавно відбулася презентація міжнародної промокампанії «Етніка: українські народні художні промисли».

Щоб протидіяти дезінформації росії, яка століттями приписує собі українські надбання, у межах цієї кампанії Міністерство культури та інформаційної політики України за підтримки проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), який фінансує Уряд Канади, розробило серію інформаційних продуктів. Вони розповідають про традиції косівської мальованої кераміки, гутництва, решетилівської вишивки «білим по білому» та писанкарства.

До створення відео долучилася кіностудія FILM.UA Group з режисерською роботою Ольги Навроцької, а дизайн листівок розробляла Анна Димарська. Ділимося з вами серією всіх відео, знятих у межах проєкту.

читайте також

Презентація міжнародної промокампанії...

КОСІВСЬКА МАЛЬОВАНА КЕРАМІКА

Традиція косівської мальованої кераміки (Івано-Франківська область, Україна) — гуцульський промисел, внесений 2019 року до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства. Історія косівської мальованої кераміки сягає понад трьох століть. Нині в цій традиції працюють майже 100 майстрів і майстринь.

Косівська мальована кераміка має високу естетичну цінність, її характеризують поєднанням трьох кольорів — зеленого, жовтого та коричневого, зрідка — ще й блакитного. А використовують у побуті та як декоративний елемент інтер’єру.

Косівську мальовану кераміку представлено творами Іванни Козак-Ділети, родини Чорних, Марії Гринюк, Людмили Ухман, Уляни Шкром’юк, Ірини Цвілик-Серьогіної, Оксани Кабин-Вербівської, Михайла Сусака, Оксани Бейсюк, Сергія Дутки у співпраці із Косівською міською радою, Косівською регіональною організацією НСХУ, БФ «Автентична Гуцульщина», студією «Горно».

ПИСАНКАРСТВО

Писанкарство — один із найдавніших та найпоширеніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Традиції писанкарства в різних регіонах різняться за орнаментикою та кольористикою. Писанковий розпис супроводжують додаткові приготування й звичаї, а візерунки мають глибокий символізм, що відображає світоустрій українців.

Писанкарство містить не лише мистецьку, а й освітню, соціальну та реабілітаційну (медитативну) складові завдяки особливій тактильності, роботі з воском, вогнем, фарбами. Писанки давно вийшли за межі великодньої обрядовості та є одним з улюблених декоративних елементів інтер’єру українців.

Українська писанка має значний потенціал для формування культурного бренду України у світі. Традиція писанкарства належить до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України й подана на розгляд для внесення до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.

Писанкарство представлено творчістю Віри Манько, Василя Беженаря, Марії Джуряк, Ганни Дойчук, Галини Яреми, Марії Неп’юк, Ганни Романюк, Марії Гуцуляк, Євдокії Якубовської, Ксенії Никорак, Олени Василишин, Юстини Шовгенюк, Романа Пилипа, Оксани Білоус, Зої Сташук, Тетяни Коновал, Дарини Гули у співпраці із Музеєм писанкового розпису, що є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського.

ГУТНИЦТВО

Гутництво — один із найдавніших народних художніх промислів із незмінною технологією виробництва близько 1000 років. Гутне скло — побутовий та святковий посуд, виготовлений біля скловарної печі майстром вручну способом вільного видування.

Раніше широко використовували скляні посудини для зберігання зерна, муки, вина, олії тощо. Окремої уваги заслуговують старовинні скляні вироби у вигляді тварин — зайців, півнів та ведмедів.

Сучасне українське художнє скло представлено плеядою митців, кожен з яких викристалізував впізнаваний авторський стиль. Майстри, чутливо інтерпретуючи сьогодення у склі, експериментують та використовують додаткові матеріали — метали, тканини, дерево тощо. Естетика українського художнього скла є невіддільною складовою європейських та світових тенденцій розвитку цього мистецтва.

Гутництво презентовано творами Андрія Бокотея, Олеся Дзиндри, Ігоря Мацієвського, Любомира Сікача, Олександра Шевченка, Петра Думича, Франца Черняка, Івана Аполлонова, Альберта Балабіна, бренду YАKUSH у співпраці із Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва та Музеєм скла у Львові.

РЕШЕТИЛІВСЬКА ВИШИВКА 

Решетилівська вишивка «білим по білому» (Полтавська область, Україна) має яскравий впізнаваний стиль — вишиття та змережування білими нитками білого полотна. Найбільш поширені вироби — рушники та вишиті сорочки, на яких вишивальниці використовують до 10 різних технік вишивки.

Решетилівські майстри, зберігаючи майже двохсотлітні автентичні орнаменти, створюють авторські роботи та увиразнюють вишивку регіону.

Технологія виконання вишивки «білим по білому» селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області належить до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України й подана на розгляд для внесення до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.

Решетилівську вишивку презентовано творами Надії Вакуленко, Алли Кісь, Юлії Парійчук, Ірини Павлюченко у співпраці із Всеукраїнським центром вишивки та килимарства.

Якщо ви бажаєте показати відео своїм іноземним друзям, перейдіть за посиланням, де є ролики з англійськими субтитрами.