мілія Кларк, відома світу як Дейенеріс Таргаріен з «Гри престолів», вперше детально розповіла про свою таємну битву за життя, яку пережила в 2011 році одразу ж після зйомок першого сезону серіалу. 32-річна акторка написала велику статтю для The New Yorker про те, як 8 років тому звичайний похід до спортзалу закінчився в лікарні Whittington. JS ділиться з вами відвертою історією Емілії.

«Вранці 11 лютого 2011 року в спортзалі в Крауч-Енді в мене почався сильний головний біль. Під час заняття я сказала своєму тренеру, що повинна зробити перерву. Якимось чином,  майже повзучи, я дісталась до роздягальні. Тим часом біль — стріляючий, колючий, стискуючий — посилювався».

«Нарешті мене відправили на МРТ. Діагноз був швидким і зловісним: субарахноїдальний крововилив — небезпечний для життя тип інсульту, викликаний кровотечею в простір, що оточує мозок. У мене була аневризма, розрив артерії. Як я пізніше дізналася, близько третини пацієнтів з SAH вмирають одразу ж або незабаром після цього. Пацієнтам, які виживають, необхідне термінове лікування задля усунення аневризми, адже існує дуже високий ризик другої, найчастіше вже смертельної кровотечі».

«Я пам’ятаю, як мені сказали, що я повинна підписати форму для операції. Операція на мозку? З моїм розкладом, зустрічами та зйомками у мене не було часу на операцію. Але, нарешті, я заспокоїлась і підписала — протягом наступних трьох годин хірурги проводили операцію. Мені було двадцять чотири роки».

Зрештою Емілія за кілька тижнів повернулась на знімальний майданчик «Гри престолів», але лікарі виявили другу аневризму, яку потрібно було контролювати.

«Реакція на перший сезон була фантастичною. Пам’ятаю, як мій друг подзвонив і сказав: «Ти номер 1 на IMDb!», я спитала тоді у відповідь: «Що таке IMDb?». Ще до того, як ми почали знімати 2-ий сезон, я була глибоко невпевненою в собі. Ба більше, я була настільки слабкою, що думала, що помру. Перебуваючи в одному з готелів Лондона під час рекламного туру, я зрозуміла, що не можу спати, думати, не кажучи вже про те, щоб бути чарівною на зустрічах. Морфій між інтерв’ю став моїм спасінням».

Згодом, у 2013 році, лікарі сказали Емілії, що потрібна повторна операція.

«Коли мене привели до тями, я кричала від болю. Процедура не вдалася. У мене була сильна кровотеча, й лікарі дали зрозуміти, що мої шанси на виживання мізерні. Для нової спроби їм потрібно було отримати доступ до мого мозку старомодним способом — через мій череп. І операція повинна була відбутися негайно».

«Відновлення було ще більш болючим, ніж після першої операції. Я виглядала так, немов пережила війну, більш жахливу, ніж будь-яка з тих, що була у Дейенеріс. Окрім шраму, що згинається від мого скальпу до вуха, в мене було постійне занепокоєння щодо когнітивних та сенсорних відчуттів. Якими будуть концентрація, пам’ять, периферійний зір?».

«Мені зараз важко згадати ці дні у всіх подробицях. Мій розум заблокував їх. Але я пам’ятаю, що була впевнена, що новини про мою хворобу будуть відомі усім. І це сталося — на мить.  National Enquirer опублікував невелику історію. Тоді репортер запитував мене про все, але я лише  заперечувала».

Прем’єра третього сезону «Ігри престолів»

«За кілька тижнів після лікування я з кількома іншими акторами поїхала на Comic-Con в Сан-Дієго. В аудиторії було декілька тисяч людей. Коли ми збиралися продовжувати відповідати на запитання фанів, мене охопив жахливий головний біль. Повернулося знайоме почуття страху. Я подумала, що мій час минув: я двічі обдурила смерть, а зараз це точно кінець».

«Але я вижила тоді. Я пережила цю мить і ще багато чого іншого. Зараз, окрім моєї роботи в кіно, я вирішила присвятити себе благодійності — організація SameYou спрямована на лікування людей, що відновлюються після черепно-мозкових травм та інсульту. Зараз я відчуваю лише нескінченну вдячність — моїй мамі і братові, усім лікарям та медсестрам, моїм друзям. Кожен день я сумую за батьком, який помер від раку в 2016 році, адже я вже ніколи не зможу подякувати йому за те, що він тримав мою руку до самого кінця. Щаслива, що я дійшла до фіналу «Престолів», я так рада бути тут, рада побачити кінець цієї історії і початок всього, що буде далі».