У національний кінопрокат 9 травня вийде стрічка «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» режисера Тараса Томенка. Робота над проєктом тривала 10 років.

«Будинок “Слово”. Нескінчений роман» — драматична історія українських письменників доби Розстріляного відродження, яких зібрали під дахом одного будинку, аби змусити їх працювати на благо системи. Історія заснована на реальних подіях.

Трейлер

Трейлер опублікували на Youtube-каналі проєкту МУР — авторів першого в Україні мюзиклу про письменників Розстріляного відродження «Ти [Романтика]», адже над ним працював засновник проєкту МУР Олександр Хоменко. У трейлері до фільму грає музика гурту NAZVA.

Про події у стрічці

1927 рік. Радянська Україна. За наказом Сталіна у Харкові збудовано кооперативний будинок «Слово». Найвидатніших українських письменників заселяють у комфортні квартири. Усі вони стали учасниками експерименту, спрямованого на виведення нового типу радянського письменника та тотальний контроль над процесом творчості з метою створення єдиного художнього методу соціалістичного реалізму, та не кожен з письменників погоджується оспівувати культ Сталіна.

Андрій Май у ролі Володимира Сосюри

Неочікувано для мешканців будинку «Слово» до них підселяють нікому не відомого молодого письменника Володимира Акімова. Хто він? Ніхто не знає. З його появою в будинку починають розгортатися дивні події, про що й досі мовчать його стіни.

В’ячеслав Довженко в ролі Миколи Хвильового

Акторський склад

Головні ролі у фільмі зіграли Дмитро Олійник (Володимир Акімов), В’ячеслав Довженко (Микола Хвильовий), Ніна Набока (тьотя Варя), Марина Кошкіна (Галя), а також Станіслав Сукненко (Лесь Курбас), Юрій Одинокий (Мерер), Валерія Ходос (Рая Троянкер), Андрій Май (Володимир Сосюра), Юлія Чепурко (Марія Сосюра), Костянтин Темляк (Павло Тичина), Геннадій Попенко (Михайль Семенко).

Станіслав Сукненко в ролі Леся Курбаса

Режисер та співавтор сценарію Тарас Томенко про фільм

Над цим проєктом я зі своєю командою працювали понад 10 років. І це було не даремно. Це довга і непроста дорога повернення письменників Розстріляного відродження з небуття. Спочатку я зробив документальний фільм «Будинок “Слово”». Пам’ятаю, як тоді, 8 років тому, коли він вийшов у прокат, глядачі відкривали для себе цілий всесвіт української культури, як спрагло долучалися до імен забутого українського письменства 20–30 років.

Костянтин Темляк у ролі Павла Тичини

То було справжнє повернення. Ефект цунамі. Після виходу картини з’явилася велика кількість культурних ініціатив, започатковувались сайти, ставилися вистави, робились опери, літературні читання, записувалися рок-альбоми, перевидавалися книжки, відкривались мистецькі резиденції в самому будинку «Слово». Дійсно, неймовірну силу має кінематограф!

Дмитро Олійник у ролі Володимира Акімова

Але настав той час, коли український глядач має побачити ігровий фільм «Будинок “Слово”. Нескінченний роман». Це найважча наша артилерія, котра не залишить ворогу шансів. Захопливий сценарій, котрий вивірений документальним фільмом, неймовірний акторський склад, вишукана операторська робота, божевільна атмосфера 20–30 років часу розквіту авангардного мистецтва — усе віддзеркалює нам той час 100 років тому, щоб ми могли побачити нас теперішніх — у кривавій м’ясорубці російської орди.

Марина Кошкіна у ролі Галі та Ніна Набока у ролі тьоті Варі

Для мене важливо, що мій фільм виходить саме зараз, у доленосний для України час. Без перебільшень, такого кіно не було в українському кінематографі. Пам’ятаємо ціну українського Слова.

Юрій Одинокий у ролі Мерера

Любов Якимчук, співавторка сценарію, про роботу над фільмом

Коли ми з режисером Тарасом Томенком почали працювати над сценарієм, розуміли, що історія будинку «Слово» — це не лише про минуле, а й про майбутнє. Це був 2013 рік. Під час Революцій Гідності ми зранку працювали над сценарієм, а потім йшли на Майдан боротися за наші права.

Валерія Ходос у ролі Раї Троянкер

Ми робили цей фільм під час війни та поміж волонтерськими поїздками. Ми писали його та ростили кожен по сину, розуміючи, що це фільм і для наших дітей. Ця історія, з якою ми жили стільки років, тепер стає і вашою історією, історією наших глядачів. Поживіть із нею. Передайте наступним поколінням, що ми переможемо, і в цієї перемоги є особливий український рецепт. Ось про це наше кіно.

Театр «Березіль» у Харкові