Видавництво «Хто це?» представило дебютну книгу Яни Алтухової «Колекція гостросюжетних предметів». 

Яна Алтухова — засновниця та керівниця комунікаційної агенції Dzvinko, сценаристка та менторка SKVOT.

«Колекція гостросюжетних предметів» — це збірка з 27 оповідань, яку бета-рідери вже назвали «квитком у юність».

У центрі книги — той особливий час дорослішання, коли світ ніби розтуляє обійми й здається, що можливо абсолютно все. Це щемкі та емоційні історії про юність на початку 2000-х: шкільні будні, перші закоханості та перші кроки у самостійне життя. Збірка наповнена теплом, гумором і впізнаваними моментами та буде цікавою широкому колу читачів. Усім, хто пам’ятає атмосферу 2000-х або хоче побачити її очима міленіалів. Придбати книгу можна на сайті видавництва.

Ексклюзивно для JetSetter.ua видавництво «Хто це?» надало одне з оповідань збірки — «Майже весільна сукня». Приємного читання!

Майже весільна сукня 

Приблизно з 2012 року ми з моїм тодішнім хлопцем почали розвивати власний продакшн. На старті знімали коротенькі відеоблоги, потім — різного типу рекламу та кліпи, і за років п’ять доросли до того, щоби працювати із зірками національного масштабу. Одним із таких проєктів був ролик із Дуже Відомою Співачкою для ювелірного бренду.

Я працювала як креативна продюсерка і водночас копірайтерка. Початок був складним: клієнтам нічого не подобалося. Їм не подобався текст, референси, ідеї, способи демонстрації прикрас. Коротше кажучи, їм подобалася лише обрана ними ж зірка. Вона мала магічний вплив: кожне її побажання ставало законом.

Власне, головною по креативу теж була ця Дуже Відома Співачка, а не наш режисер. Вона сама обирала все, що буде в кадрі: тло, світло, декорації, навіть акторів. Адже співачка була зіркою, а отже, як вважали замовники, — професіоналкою в усьому! Не те що ми.

Наша команда готувалася дуже серйозно. За одну знімальну зміну нам треба було зняти чотири сюжети в різних образах і декораціях — великий обсяг роботи! Для цього ми обрали лакшері-студію, головним привілеєм якої був теплий павільйон. Менеджер Дуже Відомої Співачки попередив, що вона не працюватиме в павільйоні, де температура нижча за 23–25 градусів. Дякувати богу, нам залишили хоч якісь варіанти — цілих два градуси! Чого не можна було сказати про одяг для зірки: тут варіантів майже не було.

За сюжетом героїня мала з’являтися в образі звабливої спокусниці, потім у весільній сукні, далі — новорічний сюжет і ще один, нейтральний, який слугував заставкою до всіх попередніх. Для роботи зі співачкою була запрошена Відома Стилістка, яку зірка, за чутками, обожнювала. Її гонорар був космічний, тому ми справедливо очікували дива. І диво нам справді було потрібне після того, як ми отримали побажання менеджменту зірки щодо її образів.

Не можна використовувати ані надто яскраві, ані надто тьмяні кольори, варто уникати жовтого, коричневого, червоного (але червоний насправді можна, хоча дивлячись який, але краще не треба, але можна). Краще уникати зеленого, але якщо потрібен зелений — необхідно заздалегідь погоджувати тон. Короткі сукні — ні. Надто обтислі — ні. Оверсайз — теж ні. Чорне — небажано, але чорне з паєтками — можливо. Хоча паєтки не мають здешевлювати образ. Жодних брюк, нічого супермодного, але нічого з попередніх колекцій. У всьому має відчуватися смак, стиль, бренди, дорого.

Побажання до образів нагадували мені задачі з геометрії в школі. Я настільки їх не розуміла, що, читаючи, плакала на уроках під осудливим поглядом учительки. Тут у мене було те саме відчуття. І я вперше подякувала Всесвіту, що не стилістка.

Настав день Х.

Ми приїхали на локацію заздалегідь, щоб усе налаштувати, понервувати, потім заспокоїтися і почати нервувати знов. Одразу після нас приїхали представники ювелірного бренду, теж наелектризовані. Менеджери натхненно занесли в зал дві коробки прикрас: дуже дорогих, дуже блискучих і дуже помітних. У повітрі повисло запитання: чи не загубиться обличчя зірки за цими коштовностями?

Після всіх прибула і Дуже Відома Співачка. Як годиться зірці — з помітним запізненням.

— Мені все не подобається, — кинула вона в бік стилістки, проходячи повз вішаки, і попрямувала до гримерки.

Моє серце завмерло: ми вже й так трохи вибивалися зі знімального графіка через запізнення. А якщо вона почне істерити, це точно спричинить овертайм і додаткові витрати на студію. У нашому щільному бюджеті істерики не були передбачені.

Я пішла говорити з клієнтом про варіанти порятунку ситуації. Можливо, подарувати зірці одну з прикрас, щоб покращити настрій? Але ювелірний бренд теж мав свій бюджет і був не готовий до таких витрат. Тож ухвалили більш скромне рішення: квіти. Букет приїхав швидко. Менеджер ювелірного бренду заніс його до гримерки.

Це був провал.

Дуже Відома Співачка впала в істерику: як хтось посмів зайти до неї в кімнату, коли вона без перуки і з незавершеним макіяжем?!

Нарешті нафарбована й наелектризована зірка вийшла з гримерки.

— Я це не вдягну! — Спершу за сценарієм була біла сукня нареченої. — Ви знаєте, що вдягати весільну сукню незаміжнім — це погана прикмета?

Ми вже зрозуміли, що поганою прикметою було погодитися на цей проєкт. Але вибору не було: треба завершити розпочате.

Декоратори почали переробляти локацію під наступний — червоний — сюжет. Стилістка плакала в туалеті, а я шукала в гуглі статті з поясненнями, чому прикмети — це вигадки.

Приготувалися знімати наступну сцену.

— Камера! Мотор! — нарешті скомандував режисер.

— Стоп! Мені холодно! — почула я знов голос Дуже Відомої Співачки.

Тієї миті я прийняла єдине адекватне робоче рішення: відправила асистента по заспокійливе та коньяк.

Ще через годину вмовлянь, розмов і доопрацювань ми нарешті почали зйомки. Стилістка поїхала шукати «не весільну» білу сукню, режисер хильнув 50 грамів коньяку, менеджер співачки мовчав, бо смачно їв млинці.

Ближче до обіду Відома Стилістка повернулася з новим варіантом сукні — в ніжно-молочному кольорі, всіяної кристалами. І — о диво! Вбрання сподобалося зірці! Ми відзняли епізод.

Після цієї зйомки я вперше в житті вирушила у Трускавець — це був мій варіант ретриту, щоб врятувати залишки нервових клітин. Після повернення до Києва історія із зіркою була майже забута, але тут мені подзвонила Відома Стилістка. Вона знов ридала і крізь сльози пояснила, що магазин відмовляється приймати нашу багатостраждальну не-зовсім-весільну сукню назад: відчепилася парочка стразів, і це катастрофа.

Кілька днів я ламала голову, що робити з дорогою, гарною, але нікому не потрібною сукнею «з історією»: клієнт відмовився платити за неї, співачці я її навіть не пропонувала, а стилістка просто привезла сукню нам у студію і взагалі зникла.

Минуло кілька років. Сукня й досі живе у мене в шафі, подолавши разом зі мною період розлучення, пару особистих криз, зміну сфери діяльності та зустрівши війну. Я так і не придумала, що з нею робити.

Час від часу в мене з’являється думка, що прикмети таки працюють, адже я досі не вийшла заміж.
Або… майже весільна сукня просто чекає на свою сцену.