14 жовтня снайперка Євгенія Емеральд, відома як українська Жанна д’Арк, вийшла заміж за військового Євгенія Степанюка. Організовувати весілля — складна справа, а організовувати весілля на передовій під час війни — надскладне завдання, із яким подружжя впоралося ідеально. Євгенія поділилася із JS найцікавішим.
Про ідею провести весілля на передовій
Як сказав мій чоловік, він робить пропозицію, а весіллям займається жінка. Спочатку були думки відсвяткувати в Києві з нашими близькими та рідними. Також наші друзі Юлія Крауз і Володимир Такудіс, ведучі весіль, запропонували провести церемонію абсолютно безкоштовно як подарунок для нас, військових. Багато хто пропонував свої послуги без оплати як шану за нашу працю.
Ми посиділи і подумали. Зараз війна. Ми воюємо. Навіть не могли узгодити дату, це було дуже проблематично. То в нього служба, то в мене. Дійшли висновку, що не хочемо святкувань.
Це буде не зовсім правильно та доречно. І душа не лягла до цього. Тоді я коханому запропонувала: «А розпишімося в нашій стихії. Я приїду до тебе на фронт, адже для мене це буде легше. Давай військові нас по-військовому розпишуть згідно із законодавством. Просто і по-нашому». Він погодився.
Про розподіл обов’язків при підготовці до церемонії
Далі ми домовилися, що все-таки організацію весілля на себе бере чоловік. За мною залишиться мій образ: сукня та всі ці жіночі штучки. Від нього залежатимуть документи, людина, яка нас розпише, збір військових та вибір місця. Тобто вся організація була за Євгенієм, за мною — образ, суперфотограф та військовий оператор.
Коли чоловік сказав, що нас розпише генерал Мікац на фронтовій зоні, я дуже зраділа. Це реально моя стихія. Кращого весілля я й не могла уявити.
Завжди мріяла про незвичну церемонію одруження, не таку, як у всіх. Так само, як і мріяла про незвичне знайомство з коханим і незвичну пропозицію. Тож заручини були на фронті в підвалі, а вийшла заміж я на фронті в зеленці.
Я досі повірити не можу, що саме Костянтин Ліберов нас фотографував. За його знімками я спостерігала ще з початку повномасштабної війни. Вони мене вражали. Навіть тут мрії збулися.
Про гостей і подарунки
Були присутні виключно військові ЗСУ: генерали, солдати, побратими мого чоловіка. Не запрошували ні друзів, ні близьких, зрозуміло з яких причин. Ми вирішили, що на річницю, коли, дай Боже, закінчиться війна, відсвяткуємо з нашими близькими.
Звісно, нас привітали військові. А після розпису, коли мої підписники побачили фото в соціальних мережах, почали масово надсилати подарунки. Дійсно було дуже приємно. Я від такого не відмовляюся, адже коли людина робить подарунок від щирого серця, їй не можна в цьому відмовляти.
Про вибір дати
Довго вибирали дату. Усе ніяк не могли визначитися: то ми розглядали початок вересня, то середину, то взагалі 7 жовтня. А потім щось прийшло до мене, і я кажу:
«Слухай, я вибрала для нас найкращу дату. Хочу розписатися саме в цей день. Якщо не вийде в цей день, не вийду за тебе заміж. Це 14 жовтня».
По-перше, церковне свято. По-друге, військове свято і не тільки. Але основне те, що 14 жовтня — день народження мого чоловіка. Подзвонивши йому, сказала: «Хочу, щоб ти ніколи в житті не забув дату свого весілля». А він: «Ти хочеш, щоб я теж тобі дарував подарунок? Тоді з тебе два».
Про створення образу нареченої
Ви не уявляєте, як це було складно. Елементарно не було часу на пошук сукні. Я почала писати про це в соцмережах із надією на те, що хтось мені допоможе. У результаті я просто поїхала в київський салон Milla Nova, якому дуже вдячна. Планувала подивитися на одну сукню, а приміряла цю (до речі, її мені запропонували дівчата). Я зрозуміла, що це моя ідеальна сукня. Ідеальнішої не буде.
Зізнаюся, хотіла скромну сукеньку, бо знала, що виходитиму заміж у берцях і з кітелем, оскільки я військова. Мені видається дивним те, який вигляд мають пари, коли наречений у військовій формі, а наречена у святковій сукні.
Розуміла, що це має бути по-військовому. Вийшло епатажно, мій бюст обговорювала вся країна. Але знаєте, я виходжу заміж не так часто, тому в цей день могла мати такий вигляд, який хотіла.
Зачіска була теж максимально проста, природна для мене. Зазвичай на фронті в мене був хвостик, а тут охайно закрутили волоссячко. Неймовірний букет з української пшениці — подарунок від LFLORA. Щодо сукні, то теж у Milla Nova мені зробили хороші умови як для військової. Дуже вдячна за підтримку нашим українцям.
Я трішки нервувала щодо макіжу та зачіски, розуміючи, що це буде в Харкові, де я не знала майстрів. Однак соцмережі — це сила. Я їхала на свій страх і ризик.
Що я можу сказати? Дівчата просто молодці. Це були ідеальний макіяж і зачіска. Усе було ідеально!
Про привітання, які найкраще запам’яталися
Люди фантастичні. Досі відповідаю на привітання, бо їх багато. Найкраще запам’яталися два. Перше — привітання від Тіни Кароль просто зі сцени на її концерті у Нью-Йорку. Це казка. Не віриться, що це з нами відбулося. Дякуємо Тіні, вона неймовірна.
Друге — написала жіночка-москалька у своєму твітері: «Сьогодні відбулося весілля найвідомішої снайперки-бандерівки з нацистом. Подія так собі, але добре, що ми тепер знаємо її обличчя. Тепер вона не відмажеться, що медик».
Чесно, для мене це така «велика честь»: уявляти, що в кацапії мене назвали найкрутішою бандерівською снайперкою, а мого чоловіка — нацистом. Здається, ми — ідеальне подружжя.
Про враження та першу шлюбну ніч військових
Вважаю, що наше військове весілля неймовірне. Дуже рада, що воно саме таке. Чоловік перенервував, втомився і першу шлюбну ніч спав. Я його розумію, бо до цього він був на службі на фронті і взагалі була така ймовірність, що після розпису йому доведеться їхати туди, де бойові дії. Це життя військових.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: