«Сонце, сонце, освітлюй тіні!» — цими словами з вірша Ліни Костенко «Щербенко Арт Центр» назвав виставку українських художниць, яку спільно з JS відкрив 8 березня в Лісабоні. Любов до рідного краю і глибоке почуття суму за ним стає спільною лінією, яка бере початок у рядках вірша і проходить через всі роботи проєкту.
«Я бачу необхідність розповідати про різні жіночі досвіди, робити видимими жінок, адже під час війни стереотипне бачення маскулінності і фемінності підсилюється. Від чоловіків очікують сили, мужності: вони ті, хто воюють і захищають; а жінки мають бути вразливими і слабкими, тому що залишаються вдома з дітьми і потребують захисту.
Акценти в суспільстві зміщуються до героїзації чоловіків, формуються очікування мужньої поведінки незалежно від обставин.
Але ж реальний стан такий, що в цей найскладніший період для нашої країни жінки є значною частиною збройного спротиву. А в культурному середовищі саме жінки зараз взяли на себе весь тягар роботи як в Україні, так і за її межами», — зазначила кураторка проєкту Марина Щербенко.
Виставка «Сонце, сонце, освітлюй тіні!» зібрала жінок-художниць, яких об’єднує спільний досвід переживання воєнних дій. У всіх свої унікальні історії. Фотохудожниця Женя Лаптій на момент наступу російських військ перебувала в харківській області, яку згодом окупували. Щоб потрапити назад до України, художниця зробила коло крізь росію, Латвію, Німеччину, Австрію та Польщу.
Марина Талютто, Альона Науменко, Марія Прошковська та Марія Куліковська — жінки з маленьким дітьми, які перші тижні повномасштабної війни ховалися у бомбосховищах з єдиною думкою — збереження свого життя та своєї дитини, поки не вирішили їхати з України. Вони пережили надскладний досвід евакуації та виїзду за кордон, отримання тимчасового захисту та адаптацію до нових умов життя у чужих країнах.
Дуету графікинь etchingroom1 Ані Ходьковій та Крістіні Ярош довелося працювати на відстані. Аня залишилася в Києві та поєднувала волонтерську діяльність із творчою, а Крістіна переїхала до Львова, де так само працювала й була волонтеркою. Художниця Влада Ралко спершу виїхала до Львова, потім протягом року брала участь у міжнародних резиденціях, під час яких освітлювала тему війни, акцентуючи увагу на звірствах російських військових.
Влада фіксує плин війни у серії «Львівський щоденник», сторінки з якого вражають жорстокою правдою. Алевтина Кахідзе залишається в селі Музичі (Київська область) і попри війну не припиняє працювати та документує хід війни. Своїм досвідом, роботами й проєктами ділиться із західним світом, відвідуючи резиденції, лекторії та бере участь у виставкових проєктах.
Режисерка та художниця Зоя Лактіонова у роботах ділиться досвідом перебування у стані двох реальностей: життя в Україні під час війни та роботи за кордоном в мирі і спокої. Марія Стоянова залишається в Україні і досліджує коріння українського спротиву сьогодні, звертаючись до сімейних архівів українських сімей.
Відвідати виставку «Сонце, сонце, освітлюй тіні!» можна за адресою Rua das Piscinas 26, 2750-007, Cascais, Portugal. Вхід за внесок у благодійний клуб «Добродій».
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: