Фітцджеральд та Гемінгвей поганого не порадять: чому розе — вино справжніх чоловіків!
Анна-Євгенія Янченко, сомельє, блогер та винний євангеліст, розповідає про наймужніших прихильників рожевих вин та ділиться рекомендаціями.
З

асновниця проекту WildWildYeast. YouTube-каналу Wine BigData спеціально для JS розбиває вщент міф про те, що розе — прероготива дівчат.

Гемінгвей пив розе, Фітцджеральд пив розе, король Франції Філіп IV (той самий, який знищив вщент могутній орден Тамплієрів) пив-пив-пив рожеві вина! А ще три мушкетери пили рожеві анжуйські, та й усі жандарми Сен-Тропе дудлили розе як не в себе 24/7. І після цього ви кажете, що рожеві вина — жіночні?

Анна-Євгенія Янченко

Минулого року я влаштувала дегустацію рожевих вин на 12 місць. Серед гостей було 8 (ВІСІМ!) чоловіків різного віку,  різної статури та кольору волосся – але точно чоловіків. Я так тоді здивувалася, аж рота роззявила, а потім думаю до себе: «Ти чого, це ж сексизм справжній! Всі мають право пити рожеві вина, незалежно від статі, рівня достатку, IQ та політично-релігійних уподобань!». І почала вивчати глибше історію рожевого вина,  де знайшла пояснення усьому.

У Франції, наприклад, рожеві почали виробляти офіційно у 17 столітті, треба зазначити, що мається на увазі формальна поява етикетки з написом «рожеве вино», але…  Насправді ж УСІ червоні вина Бордо раніше були такими блідими, що їх можна було називати розе. Англійці так і робили – називали вина Бордо Кларетом декілька століть поспіль, навіть зараз інколи так кличуть. Тобто розе пили завжди, просто самі собі у цьому не зізнавались. Чому? Бо розе вважали «побічною речовиною» у виготовлені червоного вина.

Але що нам до тих часів, давайте краще поговоримо про Лазурний берег, бо саме цей топонім вплинув на розвиток рожевих вин найбільше! Ані жорстокий Філіп IV, ані офіційна поява етикетки, ані навіть картина Едуарда Моне «Бар в Фолі-Берже», де ви з легкістю помітите пляшку рожевого вина, не зробили розе трендом. А хто зробив? Лазурка та богема на кшталт Гемінгвея, Фітцджеральда, Ремарка та Пабло Пікассо. Бо вони обрали саме це місце для відпочинку, а вслід за ними французьке узбережжя окупували й ті, хто хотів бути причетним до богеми, насамперед, американські комерсанти.

Народу було багато, й всі пили. Що ж вони пили? Як будь-яка інша богема, вони пили все, що було, передусім, розе, бо саме його в Провансі виготовляли століттями. Це дуже важливий факт, тому що пізніше, після повернення на рідні терени – Вайомінг, Нью-Йорк, Юту, Теннессі та Массачусетс, – американці так живо розповідали про чудові французькі пейзажі, страви та рожеві вина, що несвідомо створили попит на невідомий нікому до того часу продукт.

Рожеве вино – то як? В Америці такого не знали, але вже хотіли! І запрацювали закони економіки, тобто «попит породив пропозицію». У США на той момент продукувати рожеві вина було неможливо, французькі винороби не поспішали робити гроші, піклуючись про традиції… Час минав, пройшла Велика депресія, ось перестав діяти сухий закон, ось закінчилася Друга світова, змінилося покоління, а міф про рожеве вино все ще бентежив нормальних американців. Всі ми знаємо: якщо попит є, знайдеться й той, хто буде в змозі його задовольнити.

Раунд другий. На ринг виходить Португалія з рожевим вином Mateus (майже всі про нього чули). Португальські винороби не так переймалися традиціями, тож просто зробили просте, ледь солодке рожеве вино для американських споживачів. Виявилося, що зробити просте рожеве вино – це дійсно нескладно! Треба лише витримати декілька годин сік темних сортів винограду на шкірочках того ж винограду.

Португальське рожеве вино Mateus стало найкращим стартапом за весь час існування виноробних технік.

І що сталося потім? Португальське рожеве вино Mateus стало найкращим стартапом за весь час існування виноробних технік. Хто знає, може, у Давньому Єгипті або у Грецїї також існувало вино, що мало високий попит, але так, щоб продаватися мільйонами пляшок, як Mateus, – точно ні. Ані Бордо, ані Ріоха, ані Тоскана навіть поруч не стояли з популярністю рожевого вина серед простого народу. Пляшки Mateus постачали королеві Єлизаветі, з характерною пляшкою фотографувався Гендрікс, навіть, подейкують, у Саддама Хусейна у льохах було чимало пляшок рожевого Матеуш!

Так ось, саме популярність рожевого Матеуш стала причиною розвитку популярності і інших рожевих вин – такий успіх не могли ігнорувати навіть французи! Отож бо, завдяки Гемінгвею та Фіцджеральду, за допомогою португальців, Гендрікса та (можливо) Саддама Хусейна, рожеве вино стало найтрендовішим вином ХХІ століття.

І поки що це вино феноменально зростає в обсягах продажів по всьому світу, не варто думати, що «оте все» п’ють жінки, бо, повторюся, чоловіки ще й як дудлять розе. Тож, якщо ви, випадково, чоловік, який любить розе, – не стримуйте себе та сміливо (та мужньо) замовляйте, коли забажаєте. І завжди пам’ятайте: ви у гарній компанії письменників, зірок та навіть диктаторів.

Текст: Анна-Євгенія Янченко

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: