„Цій квартирі рік. Це мій маленький перевалочний пункт для відпочинку душі. “

Олег Єфремов

Цією вулицею я жодного разу не проїжджав. Але ось одного разу проїхав. Змінилися плани, бо мій пес Демчик захотів у туалет.

Я зупинився біля будинку, випустив його на травичку. А сам оглядаю околиці. І раптом помітив: який симпатичний будинок. Я давно хотів прикупити якусь нерухомість — суто для душі. Аби прийти в будь-який момент та спокійно попити каву (не в ресторані!). У результаті вгадайте, хто увійшов до квартири першим? Правильно, Демчик.

У мене є кодові імена для всіх моїх будинків та квартир. Наприклад, минулий був «Будинок 45», а це ось «Хата Демі».

Потім розпочався ремонт. Спершу я підняв усі свої минулі зв’язки в цій сфері, але чомусь передумав і не захотів працювати зі своїм «ремонтником». Подзвонив знаючому знайомому, і той порадив мені Олега. Я подивився на Олега і зрозумів, що ми точно спрацюємося. Уже через два місяці квартира була здана. А потім Олег зробив ще 6 чи 8 квартир, і ми подружилися.

Я ненавиджу такі типові плінтуси, які зазвичай встановлюють у квартирах. Й ось, якось прогулюючись по «Епіцентру», я побачив правило (штука, якою вирівнюють цемент) і зрозумів: ось же він, мій ідеальний плінтус!

Я хотів зробити на кухні мобільну стільницю. Щоби все було дерев’яним, навіть перегородки всередині кухні. І щоби тут помістилася і пральна машинка, і холодильник. Окремої уваги заслуговує витяжка, тому що це — нове покоління, там усередині вугільний фільтр, і вона може засмоктати що завгодно, навіть мене самого.

Усі люстри були куплені у Відні на сейлах та з обережністю переправлені сюди. Узагалі я купував багато всього саме у Відні. Тому що ціни в нас просто жахливі, а все, в тому числі чайники, простіше придбати там. Штори я замовляв в Італії, а ось гобелени куплені теж у Відні.

Віднайти такі гобелени, до речі, дуже складно. Їх можна купити лише на аукціонах, тому що в принципі гобеленів навалом, але всі вони зроблені на машинці, а тут — ручна робота.

З диваном окрема історія. Був я в гостях у своєї подруги Юлі та побачив цей диван. Кажу: він мені потрібен, незважаючи на те, що йому 10 років і ти купувала його за шалені гроші. У результаті за вартість набагато меншу початкової — диван мій! А ось шаф у квартирі немає. Вони не потрібні, адже у Демі дуже скромний гардероб!

Столик мені дістався від хлопців, з якими я випадково познайомився в Харкові. Коштував усього 700 гривень. Стільці залишилися в спадок від минулого будинку, ми перетягнули шкіру на сидіннях, і вони заграли по-новому.

Одного разу зайшов до магазину дзеркал та захоплено сказав дівчині, яка їх продавала, що це неймовірно круто. Тепер ми найкращі друзі! Вона робить щось нереальне — розбирає старі дерев’яні хати в областях, приводить дерево до ладу та перетворює все це в

„Повне ім‘я Демчика — Demien Happy Ray. І тому саме ці три літери, DHR, прикрашають серветки та підстилки. “