Ірина Данилевська та Володимир Нечипорук святкують 34 річницю шлюбу
А неофіційно вони разом вже 36 років!
«

Цьому документу 34 роки. Де-факто і де-юре цьому артефакту неможливо скласти ціну. Неймовірна доця і фантастичні онуки. Нереальні спільні проекти і нав’язливе бажання прокидатись поруч. Гірко нам! P.S. про мову документа зайве?», — написав генеральний продюсер і співзасновник Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук у Фейсбуці.

Через декілька годин йому в мережі відповіла дружина Ірина Данилевська: «Побачивши о 6:00 у поїзді Київ-Львів фото свого свідоцтва про шлюб на весь ФБ, я зрозуміла, чому люблю тебе все життя!». Вітаємо яскраву пару та згадуємо love-story подружжя для JS.

Пропозиція коханій виявилася лише першим етапом заручин!

Саме тоді, під час фотосесії Володимир розповів про момент освідчення. «Пропозицію руки і серця я зробив у Ризі. Ні обручок, ніякої іншої атрибутики не було — все відбулося спонтанно. Взагалі, я вважаю, нашому поколінню пощастило: нас оминули усі ці кліше щодо каблучки на заручини та інші умовності, які є зараз у молоді. Проте пропозиція коханій виявилася лише першим етапом заручин. Просити Іриної руки у її бабусі так само невимушено й спонтанно я не міг: тож прийшов із шампанським, букетом квітів, встав на одне коліно, підготував красномовну промову».

А Ірина поділилася історією про церемонію. «У нас було «двосерійне» весілля: однокурсників та друзів ми зібрали в ресторані, а на наступний день святкували разом з батьками та їхніми друзями. Ми одразу вирішили спростити, наскільки це дозволили сурові радянські церемонімейстри, офіційну частину у РАГСі — відмовитися від келихів із шампанським, весільних співів. Вдома також жодних «викупів» нареченої не було. Мама Володі наодинці пов’язала мені хустку – це давня традиція для нареченої. Фата знімається, і пов’язується хустка. Оприлюднення таких традицій на той час могло б мати не дуже гарні наслідки, зважаючи на те, що ми були студентами «ідеологічного» факультету.

Наступного дня ми поїхали фотографуватися. Одним з найкращих київських портретистів у 80-ті вважався Роман Баран. Фотостудія на бульварі Шевченка, у якій він працював, була прикрашена десятками портретів відомих людей його авторства, а «на запис» до Романа зазвичай вставали за півроку.

Вже у процесі зйомки «фотографічний гуру» каже: «Все добре, усі молодці. Тільки, неречено, ви не посміхайтесь, вам не личить». Звісно, я послухалася — і на всіх фото вийшла дуже сумна. Найбільше з цього приводу переживала Володина мама: «Ірочко, сонечко, якщо ти так не хотіла заміж, то нащо йшла?» — запитувала вона, переглядаючи альбом».

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: