Нещодавно телеведуча Іванна Онуфрійчук повідомила, що з коханим Алмазом, казахським бізнесменом, уперше стануть батьками. Майбутня матуся розповіла про планування вагітності, обережність у використанні контрацептивів та особливості підготовки до пологів у Швейцарії. А ще нам вдалося підгледіти, як пара разом проводить час у цей особливий період. Похід у McDonald’s та домашні посиденьки на кухні — done.

Про планування вагітності та підготовку до неї

Ми почали планування вагітності взимку 2022-го. Взагалі розмови про батьківство були ще задовго до цього. Ми з чоловіком «на березі» обговорювали, як бачимо нашу сім’ю, чи готові, як будемо вирішувати питання щодо національності, віросповідання дітей та схоже. Адже наша сім’я інтернаціональна, тому в цьому плані нам є про що поговорити.

Коли взялися за питання вагітності більш предметно, вирішили зробити загальний чекап, обстежити репродуктивне здоров’я моє та чоловіка, а також генетичну сумісність.

Результати обстежень показали, що нам потрібно покращити якість нашого здоров’я — пропити курс вітамінів. У кожного був індивідуальний список, який лікарі прописали після обстежень. Також нам порекомендували відмовитися від деяких звичок: бані та сауни, спорту з великими навантаженнями і навіть від бажання випити келих вина для розслаблення. Натомість потрібно було додати більше фізичних активностей. Тому ми з Алмазом займалися спортивною ходьбою, я робила тренування в домашніх умовах та на свіжому повітрі.

Окрім цього, проходили спеціальну детокс-програму в одному зі швейцарських комплексів. Я з дитинства звикла раз у рік бувати у санаторії та очищати організм. Тож порадилися з чоловіком та лікарями, і вирішили перед вагітністю зробити це разом.

Про контрацептиви

Виявилося, що контрацептиви, якими я користувалася роками, призвели до того, що моя репродуктивна система ніби заснула і почала нагадувати підліткову. Це вплинуло на підготовку до вагітності, хоча попередньо ніхто з лікарів мене не застерігав. Тепер сама рекомендую іншим уточнювати у лікаря всі нюанси щодо різних способів контрацепції.

Про партнерські пологи

Ставлюся позитивно до цього, ми з коханим плануємо саме партнерські пологи. Мій чоловік мене дуже сильно підтримує в житті, я відчуваю це і в непростих моментах, і в радісних. Це допомагає мені справлятися з сумнівами, негараздами та невдачами. Звикла покладатися на нього, тож впевнена, що його присутність на пологах мені допоможе.

Кажуть, що зайві емоції поряд можуть збивати жінку та не давати розслабитись і зосередитись. Та я сподіваюся, що мені все ж вдасться налаштувати чоловіка правильно, і ми разом підготуємося до парних пологів. Тим паче він сам цього дуже хоче. Коли лікар вперше запитав нас про це, коханий одразу сказав, що хоче бути присутнім.

Про пошуки клініки, лікаря та особливості підготовки до пологів у Швейцарії

Зараз проживаємо у Швейцарії, вся моя сім’я тут, тому народжувати планую також тут. Клініку шукали недовго. Як тільки я переїхала у Лозанну, часто проїжджала повз клініку, яка привертала до себе увагу. Мені завжди було цікаво, що це за лікарня. Потім знайомі розповіли, що це одна з найкращих клінік для пологів.

Коли я завагітніла, то думала, що буду народжувати там. Але коли ми з чоловіком поїхали на екскурсію туди, то нас засмутив факт, що це не просто пологовий, а звичайна лікарня, де багато хворих людей і немає де ізолюватися з дитиною. Тому я пошукала інші лікарні, почитала інформацію в інтернеті — і ми обрали більш сучасний варіант у нашій місцевості.

З лікарем теж було нескладно. Поспілкувалися з декількома, але нам ніхто не сподобався. Мені та чоловікові вони здавалися байдужими, бо не цікавилися деталями та нюансами, і навпаки казали, що необов’язково якось готуватись, просто беріть і вагітнійте. Врешті ми поцікавилися у друзів, які вже мають дітей, і за їхньою порадою знайшли свого спеціаліста.

Ну і щодо факторів, які важливо враховувати під час підготовки до вагітності у Швейцарії: вам потрібно знати умови свого страхування, який пакет послуг воно покриває і чи входить у цей пакет попереднє дослідження здоров’я. Також тут ще до вагітності потрібно визначитися із садочком та забронювати місце, якщо ви плануєте віддавати дитину у державний садок. У них великі черги, і знайти місце можна не одразу після народження дитини, а через 1–2 роки.

Про вплив вагітності на активний спосіб життя та виклики нової рутини

Спочатку мені всі казали, що під час вагітності я стала активнішою, аніж була до. Я й сама фізично майже не відчувала жодних складнощів до 5 місяця точно. Та згодом почав турбувати біль у попереку, а найбільше — у куприку. Були такі дні, коли не могла ні сидіти, ні лежати на спині, а ходити було важко. Але це тривало 2–3 дні і минало.

Із 6–7 місяця стало важко багато ходити і сидіти, набрякають ноги, збивається дихання. Я почала швидше виснажуватися фізично, мені необхідно протягом дня подрімати хоча б годинку-півтори. Але загалом моя активність не зупинилася, я постійно в офісі, на заходах свого фонду, зустрічах та в роботі з командою.

Щодо страв: нам лікар дав брошуру для вагітних, у якій розписано обмеження і правила, яких я маю дотримуватися. Наприклад, не можна підніматися на висоту вище 2500 м над рівнем моря. Це спеціально винесли окремим пунктом, адже тут знають, що більшість людей у Швейцарії люблять їздити в гори.

Також у цій брошурі було вказано, як я маю контролювати своє харчування: не їсти погано оброблену рибу та м’ясо, сирі продукти, гостре, не вживати алкоголю. Оскільки завжди стежила за своїм харчуванням, то ці правила не стали для мене новими.

Загалом стараюсь орієнтуватися на власні відчуття. Мені казали, що не можна їсти часник, бо він токсичний, але я його обожнюю, тому не відмовляюсь від нього, а їм і спостерігаю за реакцією організму.

Мастхевом для мене стало більше турбуватися про себе, влаштовувати вихідний посеред тижня, контролювати рівень випитої рідини протягом дня, бо це дуже важливо для дитинки, приймати вітаміни, і в жодному разі не доводити себе до стану голоду.

читайте також

Медовий місяць Іванни Онуфрійчук та Алмаза:...

Раніше я могла запрацьовуватись і не зважати на це, зараз такого не допускаю. Ну, і, звісно, не нервувати. Тому заборонила собі дивитися трилери та бойовики, зменшила час на читання новин і не дивлюся кривавих сцен.

Про зміни в гардеробі

Можна сказати, що гардероб майже не змінився. Я не купую нічого для вагітних, окрім спідньої білизни, хоча знаю, що є спеціальні джинси з поясами, речі з об’ємним кроєм. Я просто зрозуміла, що це лише на декілька місяців, а куди я потім подіну ті речі? Тому часто одягаю свої сукні вільного крою або ж беру у чоловіка футболки, сорочки і ношу їх із піджаками. Знаєте, це дуже зручно!

Попрощатися довелося з улюбленими джинсами, шкіряними легінсами, деякими приталеними сукнями і з красивим взуттям, бо ноги набрякають і максимально комфортно носити лише кросівки.

Якби наразі в Україні не було повномасштабної війни, чи розглядали б ви Київ як місто для пологів та подальшого сімейного життя?

Якби не війна, я би насамперед розглядала Київ як місто для пологів. Ми почали планування вагітності з чоловіком саме в Україні, там і робили всі обстеження та дослідження. Тож думали про пологи в Києві з самого початку. Я багато дізнавалась у знайомих про клініки. Все ж таки, коли ти вдома, де все і всі знайомі, ти почуваєшся вільнішим у своїх бажаннях і можливостях.

читайте також

Три сукні, довжелезний шлейф і 4 кг кришталю:...

Що стосується сімейного життя, то на постійну основу, ймовірніше, не розглядали б. Життя і робота коханого у Швейцарії, тому я би продовжувала жити на дві країни. Я й зараз уявляю та мрію, що коли народжу дитину, то зможу поїхати з нею додому, у рідне село, познайомлю малечу з родиною і ми будемо проводити час у маминому садку на свіжому повітрі…

Про зміни у стосунках з Алмазом під час вагітності

Так, зміни є, бо це неймовірний і зовсім новий період життя для нас обох. Я помітила, що коханий почав усвідомлювати, скоро нас буде троє, відчувати на собі ще більшу відповідальність і більше думати про те, як зробити наше життя кращим. Він став ще турботливішим та уважнішим, постійно обіймає і цілує не лише мене, а й животик, розмовляє з малечею.

Був навіть випадок, коли в мене розболівся поперек, а я ж не можу пити нічого знеболювального. То Алмазу було так шкода мене, що він по всій Лозанні шукав лікаря, який може зробити хоча б щось. Звісно, така підтримка дуже приємна.

Про так звані фейли під час підготовки до народження дитини

Були в нас такі ситуації, звичайно. Наприклад, коли животик почав рости і стало складно з ним спати, я почала шукати подушку для вагітних, але тут вони всі були маленькі, мʼякі і неякісні. Вирішила замовити в Україні, попросила про допомогу друзів та перевізників, щоб вони надіслали її мені якомога швидше.

Може здатися, що не так вона вже й була мені потрібна, але ні. Коли я розпакувала її, то зрозуміла, що це крута штука. З нею так комфортно, що вже байдуже, що дизайн зовсім не такий, як я замовляла.

Або ще з смішного. Я дуже хотіла зняти відео, знаєте, так званий watermelon pregnancy challenge, коли чоловікові прив’язують плівкою до живота кавун і він повторює рухи вагітної жінки: встає з ліжка, нахиляється, зашнуровує кросівки, піднімає щось з підлоги тощо. Показувала приклади таких відео коханому, ми разом сміялись і він погодився зняти подібне. Коли я надумала знімати це і вже навіть знайшла кавун, Алмаз почав відмовлятись і казати, що він солідний чоловік і не пасує йому таке робити, що з нього всі будуть насміхатися.

Про ставлення до стереотипів щодо вагітності у віці 35+

Я це проходила. Коли я робила планові перевірки у гінекологів в Україні і мені траплялися лікарі старшого покоління, я дуже часто чула, що буду «старороженіцою», хоча мені на той час було 26–28 років. Деякі з них навіть казали, що це жах, що в такому віці у мене ще немає дітей, що потрібно народити для себе.

Але я завжди цікавилася, як живуть люди в Європі, яка там статистика, і розуміла, що там насамперед жінки будують кар’єру і не зациклюються на тому, щоб у молоді роки створити сім’ю і народити дітей. У них у пріоритеті самопізнання, самореалізація, бажання відкрити для себе цей світ. Це усвідомлення допомагало мені не піддаватися стереотипам, які були навколо.

А відколи я живу на дві країни, то остаточно переконалася, що це дурня. Спочатку дивувалася, що багато європейок навпаки народжують ближче до 35 років і пізніше, а згодом це стало нормою й у моєму світогляді. Жінка нікому нічого не повинна, насамперед вона створена для себе, а потім, якщо хоче, то для народження нового життя.

У цьому віці жінка ставиться до народження дитини більш свідомо та розуміє, як важливо спочатку обстежити себе, своє репродуктивне здоров’я, як підготуватися до цього разом із чоловіком.

Про відновлення після пологів

Думаю, що перший місяць після пологів буду максимально проводити час із дитинкою, гуляти разом та відпочивати вдома. Мене багато лякають, що так не вийде, бо якраз цей період дуже складний, потрібно буде звикати до малечі і кожні 2–3 години годувати. Також усі, хто зі мною добре знайомий, сміються з цього і кажуть, що знаючи мене і мою непосидючість, то вже на 2-й день я буду в офісі, кудись їхатиму чи проводитиму захід.

Особисто я не знаю ще, як це буде насправді. Поки що думала лиш про те, що було би добре знайти спеціаліста з масажу для відновлення після пологів або курс з фізіотерапії. Але загалом я проживатиму цей досвід вперше і планую орієнтуватися за ситуацією, зважатиму на свій стан здоров’я. Оскільки ще не пройшла цей етап, то він не здається мені страшним і складним. Але як буде на практиці, зможу поділитися згодом.

Про допомогу близьких та пошук няні

Упевнена, що ми будемо багато подорожувати й у справах, і у сімейні поїздки. Дитинка ще не народилась, а в нас вже найближчі 4–5 місяців розплановані різними заходами та подорожами. Тому я вже задумуюся, хто б міг нам допомагати і бути з дитиною, коли ми зайняті. Моя мама вмовляє нас нікого не шукати, бо вона готова бути поряд і з усім допомагати. Також і мама коханого каже, щоб ми не шукали нянь, бо вона хоче долучатися та підтримувати нас. Можливо, перший час так і буде, але на майбутнє, я думаю, ми розглядатимемо варіант з нянею.

Серед ключових критеріїв: досвід людини у роботі з дітьми, щоб ми могли довіряти їй найдорожче у нашому житті. Ну і щоб вона робила так, як потрібно нам, як ми хочемо, а не як вона вважатиме за потрібне.

Фото: Ярослав Мончак