Лазурове узбережжя – місце сили для багатьох митців, селебриті та світських героїв. Наразі ми й гадки не маємо, коли знову зможемо вільно подорожувати, тож про французьку Рив’єру залишається тільки мріяти. Вирішили пригадати улюблені локації, де розгорталися не менш улюблені кіноісторії. Ловіть наш топ-5!

«Магія місячного сяйва» (2014 рік)

Чи любите ви Вуді Аллена так, як любимо його ми? Навіть якщо ні, це кіно вам неодмінно сподобається. Чарівна рудоволоса шахрайка-екстрасенска (Емма Стоун) та харизматичний фокусник (Колін Ферт), що намагається її викрити, але безнадійно закохується. На перший погляд – звичайна ванільна лав сторі, але усе не так просто. Тут і неймовірні краєвиди півдня Франції, і фантастична робота художника з костюмів, і по-алленівські магічна атмосфера, і чудова акторська гра. Словом, ідеальна стрічка вихідного дня.

«Басейн» (1969 рік)

Якось під палючим сонцем Сен-Тропе зустрілися Джейн Біркін, Ромі Шнайдер та Ален Делон, а зібрав їх режисер Жак Дере. Герої стрічки багато п’ють, з’ясовують стосунки та, звісно, засмагають біля басейна. А спостерігати за ними — суцільне задоволення, адже естетика 60-х та акторський талант цієї трійці залишають чудовий післясмак.

«Принцеса Монако» (2014 рік)

Почнемо з того, що князівська родина Монако була обурена стрічкою й запевнила, що майже нічого біографічного в ній немає. Але це не привід її не дивитися. Неперевершена Ніколь Кідман у ролі Грейс Келлі та не менш прекрасний Тім Рот у ролі принца Реньє – вже вагомі аргументи на користь перегляду. Немає сенсу сперечатися щодо історичних неточностей та художніх прийомів режисера Олів’є Даана, адже, попри надмірну казковість, фільм дійсно красивий.

«Серцеїд» (2010 рік)

Це щось на кшталт «Тілоохоронця», але на французькій манер — із притаманною йому легкістю й тонким гумором. Головний герой «працює» професійним розлучником. За сюжетом його ціллю стає героїня Ванесси Параді, яка незабаром має вийти заміж. Найманець вирушає до Монако, де стає охоронцем дівчини і намагається закохати її у себе. Але сталося не так, як гадалося.

«І бог створив жінку» (1956 рік)

Бріжит Бардо на піку своєї слави випромінювала сексуальність настільки відверто, що свого часу ця стрічка стала справжньою провокацією. Але вийшло так легко та невимушено, що милуватися акторкою можна вічно. Наливайте келих вина і поринайте у кіносвіт кінця 50-х – звісно ж, із усіма атрибутами розкішного життя у французькій Рив’єрі.