Підтримую лікарів
Корисний досвід: перша панчакарма Таміли Немченко
Та не остання, впевнена вона.

Кілька днів тому амбасадор благодійного Фонду Let’s help Таміла Немченко повернулася з Індії, де вперше пройшла давню процедуру очищення під назвою «панчакарма». І це не була данина модним віянням чи банальне бажання схуднути напередодні весни – панчакарма зовсім про інше. Про що саме, Таміла розповіла JS.

Для мене це був перший усвідомлений і бажаний досвід! Обрала панчакарму, бо завжди більше довіряла нетрадиційній медицині. Замислитися про детокс змусила низка проблем зі самопочуттям: втома, порушення сну, відсутність апетиту, набряки, які мучили тривалий час. Забігаючи наперед скажу, що все вказане нормалізувалося вже за 10 днів в Індії.

Організацією нашої поїздки займалася моя близька подруга, яка давно й добре знає Індію. Нам важливо було потрапити не в туристичне місце, де за 7-14 днів тобі обіцяють дива дивовижні та вирішення всіх проблем, а в реальності це – суцільна комерція. Ми шукали місце, де роблять справжню панчакарму, описану в давніх книгах з Аюрведи. Таких клінік в Індії залишилося небагато – не більше 15. Ми потрапили саме в таку!

Ми шукали місце, де роблять справжню панчакарму, описану в давніх книгах з Аюрведи. Таких клінік в Індії залишилося небагато – не більше 15.

До моменту поїздки я була дещо підготовленою до адекватного сприйняття всього, що мало відбуватися зі мною, як мені здавалося. В реальності все виявилося не так просто.

Індуси живуть в гармонії з усім тваринним світом, вважаючи їх братами молодшими. Навіть в древніх книгах всюди зустрічаються зображення змій, мишей, слонів, мавп, корів. В клініці є звичай годувати всіх, хто приходить. Так, наприклад, щовечора до нас приходив великий лісовий щур, щоб поласувати перетертим рисом із цукром, який індуси насипали у вигляді орнаменту на землі. Мишки, що бігали дахами наших будиночків, вже за тиждень не лякали мене. Треба сказати, щури та миші – це мій давній дитячий страх! Але я зрозуміла, що потрібно приймати все, що відбувається зі мною, інакше навіщо я тут?

Я зрозуміла, що потрібно приймати все, що відбувається зі мною, інакше навіщо я тут?

“вечеря” лісового щура

Ще одним «пунктиком» було ходити босоніж у громадському місці. На це знадобилося декілька днів. Згодом я звикла й це було в радість без жодного бажання вдягнути шкарпетки. В Індії я вела щоденник: записувала свої відчуття, емоції, процедури й внутрішні процеси. Ось кілька записів, які яскраво описують мій стан на початку й перед від’їздом:

«3.03.19 Ми в Індії. Цілком очікувано. Погані дороги, недобудовані будівлі, здається, цивілізація сюди не дійшла… Випила чай, багато чаю, він імбирний (який я не люблю). Консультація в лікаря. Приємна дівчина, що уважно вдивляється в очі. З призначень – масаж. Окремо про нього: ти голий, тебе купають у кунжутному маслі в чотири руки індуски, які попередньо співають мантри, моляться. Не знаю, як я витримаю 23 дні такого масажу? Обід. На банановому листі принесли маленькі порції незрозумілої поки для мене їжі. Їмо руками. М’яко кажучи, незвично. Відчуваю, що противлюся цьому: постійно витираю руки, мию під водою, є бажання попросити виделку… Вночі практично не спала. Звуки: вони всюди, дивні, що лякають…».

«25.03.19 Насолоджуюся останніми днями в Індії. Спала як дитина. Відмінний настрій. Хочеться обійняти увесь світ! Хоч би не втратити це щастя всередині. Все, що планувала, – зробила. Тепер я не тільки знаю, що значить «світло всередині», я його відчуваю. В мене з’явився дім, де мене завжди чекають. Я обов’язково повернуся».

Було цікаво спостерігати за собою. За тим, як моє тіло й розум кожен день розслаблялися. Приймали. Вбирали. Я розчинялася в усьому. В природі, в їжі, яка була дуже гострою, але неймовірно смачною, в спілкуванні з добрими, умиротвореними людьми. Розклад кожного дня був насиченим. Раннє пробудження о 4.30, о 5.00 – ранкова Пудджа. Ритуал з вогнем, присвячений Богу Аюрведи. Практика очищення тіла, розуму й збільшення усвідомленості. Цим ритуалом починався і закінчувався наш день. Два рази на добу ранкова й вечірня йога. Дихальні практики Pranayama та Nidra. Кожен день – консультація з лікарем. Прийом медикаментів (трав’яні настойки). Масажі й парові бані.

Ти під постійним наглядом. Персонал знає про тебе все: який чай призначений, що з їжі можна, які медикаменти, як ти спав, твоє самопочуття. Вражала злагодженість роботи, незважаючи на зовнішній спокої цих людей. Жодної метушні, всі посміхаються.

Ти під постійним наглядом. Персонал знає про тебе все: який чай призначений, що з їжі можна, які медикаменти, як ти спав, твоє самопочуття.

Тиждень мене готували до першого етапу панчакарми. Найскладнішим був прийом масла Гі. В ці дні не було їжі, один раз рисова каша – у випадку гострого голоду. Багато імбирного чаю. З кожним днем порція масла збільшувалася, разом з цим збільшувалася слабкість і бажання сну. Спати вдень було заборонено: масло повинне було рухатися всередині тебе, роблячи свою роботу, тож через силу потрібно було здійснювати прогулянки.

Храм Вішну

Після трьох днів прийому масла Гі почався перший етап панчакарми. Кожен наступний етап супроводжувався днем ​​відпочинку й спеціальним підготуванням, як в їжі, так і в тілі. Виключалася йога, залишалися медитації, ритуали, дихальні практики. Денний сон, як і раніше,  був під забороною (а саме цього хотілося постійно). Через 10 днів я стала спостерігати помітні зміни у своєму тілі. Мій розум нарешті перестав керувати ним, і це було нереальне досягнення для мене!

Вільного часу було небагато, весь день розписаний, але я з задоволенням гуляла, слухала музику, читала книги. При бажанні можна відвідати храм, який, за словами індусів, побудував сам Вішну. На камені зберігся слід його ноги – це святиня, до якої торкаються індуси. Ми зустрічали світанок біля цього храму. До самого храму іноземців не пускають!

Через 10 днів я стала спостерігати помітні зміни в своєму тілі. Мій розум нарешті перестав керувати ним і це було нереальне досягнення для мене!

З привезених звичок: вода – тільки тепла, овочі – тільки оброблені, прийом їжі – тільки 3 рази на день, без перекусів, щоранку – дихальна практика та медитація. Пройшло всього 8 днів після мого повернення, але я планую зберегти ці звички й надалі. Мені подобається мій стан, хочеться його не втрачати.

на цьому камені – слід бога Вішну

Більшу частину часу в Індії тепло, тому одяг повинен бути легким, дихаючим, не варто брати синтетичний. Щодо косметики – потрібен лише шампунь та ополіскувач. Усі улюблені креми, маски, парфуми можете залишити вдома. Кожен день обов’язковою процедурою є масаж із кунжутним маслом, тож шкіра настільки зволожена, що немає необхідності в жодному кремі. Раджу брати книги, які давно хотіли прочитати. Мої книги гармонізували зі мною та з моїм місцем перебування: Гері Чепмен «П’ять мов любові», Ошо «Баланс тіла і розуму», Ольга Валяєва «Призначення бути жінкою».

Повернуся обов’язково. Тільки, можливо, на океан: така ж клініка є на узбережжі. Бажаю кожному хоча б раз пройти цей шлях! Древній шлях очищення й омолодження тіла, розуму й свідомості.

Бажаю кожному хоча б раз пройти цей шлях!

 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: