ідвідування Зальцбурга – частина обов’язкової програми майже кожного туриста під час візиту до Австрії, бо сюди досить просто дістатися з Відня. Відстань між цими містами 300 кілометрів, і я вирішив подолати цей шлях на поїзді. З Відня до Зальцбурга їздять потяги кількох перевізників: Westbahn, ÖBB і Deutsche Bahn. Прибувають вони на головний вокзал Salzburg Hauptbahnhof. Час у дорозі становить приблизно дві з половиною години, в залежності від кількості зупинок, а ціна квитка – від € 19.

У вагонах біля кожного крісла є електричні розетки, а також у вашому розпорядженні Wi-Fi, широкі багажні полиці, працюють кондиціонери. У поїзді рекомендую займати місця зліва, у напрямку руху, щоб милуватися чудовими альпійськими пейзажами, пасторальними австрійськими містами й селами.

У цьому маленькому куточку верхньої Австрії ідеально поєднуються міська чарівність і альпійська принадність. Витончені вулиці в стилі бароко перегукуються з мелодіями Моцарта і музикою сім’ї фон Трапп. Середньовічні башточки і чудові палаци – чудове протиставлення захоплюючим пейзажам, оточуючим місто.

До 1813 року Зальцбург був незалежним містом-державою, в якому правили принци-архієпископи, які пристрасно захоплювалися будівництвом. За кілька століть вони організували будівництво серій архітектурних шедеврів.

Знайомство з Зальцбургом я почав з палацу і парку Мірабель. Князь-архієпископ Зальцбурга Вольф Дітріх, всупереч своєму статусу і сану, вступив у відносини з жінкою на ім’я Соломія Альт і побудував цей архітектурний комплекс з феєрією фонтанів і пам’ятників на її честь. У створеному ідеальному світі він жив зі своєю коханою жінкою та їх дітьми.

Зрештою за свої гріхи він був заточений і закінчив життя в тюремних підвалах фортеці Хоензальцбург. Щоб згладити нагадування про ганьбу, палац перейменували в Мірабель. Зараз тут знаходиться офіційна резиденція мера Зальцбурга.

Зальцбург – місце народження Вольфганга Амадея Моцарта. Все – від концертних залів до міських площ і шоколадних цукерок – носить ім’я цього музичного генія. Багато туристів, і я не став винятком, стікаються до місця його народження – будинку за адресою Гетрайдегассе, 9. Тут Моцарт прожив перші сімнадцять років свого життя.

У 1773 році сім’я Моцарта переїхала в більш просторий будинок, який знаходиться в декількох кварталах від центру, на площі Макартплац. Тут композитор написав свого часу багато арій, опер, симфоній і серенад. У 1944 році у будинок влучила бомба, дивним чином збереглася тільки танцювальна студія, в якій Моцарт виконував свої концерти. Пізніше будинок був відновлений, а сьогодні тут музей.

У багато чому саме завдяки великому композитору Зальцбург сьогодні такий, яким він є, – місто музики й культури, романтики й любові. На честь Моцарта у 1842 році тут був споруджений пам’ятник на площі Моцартплац.

Туризм «за мотивами» Моцарта приносить гарний прибуток місту. Туристи вважають своїм обов’язком відвідати музеї, купити сувеніри та обов’язково спеціальні цукерки з зображенням великого композитора – «Моцартінкі» (Mozartkugel). Ці цукерки давно стали символом Зальцбурга.

Гетрайдегассе – головна історична вулиця Зальцбурга. Перш за все, вона відома своїми вивісками. Будинки, що складають цю давню вулицю, бачили кілька століть, будувалися, добудовувалися і перебудовувалися не один раз. І тільки вивіски залишалися незмінними. Вони прикрашали лавки ремісників і торговців, а зараз прикрашають сувенірні лавки й сучасні магазини, водночас не змінюючись із часом.

Прогулюючись вулицею Гетрайдегассе, я прийшов до старовинної церкви святого Блазіуса, яка була побудована в XIV столітті і вважається найдавнішою готичної церквою Австрії. Колись давно біля церкви була лікарня, а сам святий Блазіуса здобув популярність як цілитель.

Зальцбург просто заворожує своїми будівлями, над якими нависають скелі і які часом здаються трохи вузькими, тісними й маленькими. Але насправді всі ці будівлі йдуть далеко вглиб скелі: завдяки особливостям ландшафту, будівельники могли збільшувати будівлі тільки в висоту і вглиб. Високі, вузькі будинки надають цьому місту певну архітектурну елегантність.

Резіденцплац – велика площа в палацовому стилі, яка була відкрита в 1587 році. Родзинкою площі є Резіденцбруннен – один з найстаріших фонтанів Австрії, який був споруджений в 1656 році та є однією з найвизначніших пам’яток Зальцбурга, а також значиться в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Абсолютно всі архієпископи Зальцбурга жили в Резиденції. І тут варто відзначити Вольф Дітріха, який став архієпископом в кінці XVI століття. Дітріх прагнув перетворити Зальцбург на північний Рим. Маючи пристрасть до будівництва і багато грошей, що надходили від розробки прилеглих соляних шахт, він допоміг перетворити скромний Зальцбург в справжнісіньке італійське місто на північ від Альп.

Кафедральний собор Зальцбурга має багатовікову історію. Перша базиліка, розташована на місці нинішнього собору, була освячена ще в 774 році, пізніше там був побудований собор в романському стилі, який був знищений пожежею в 1598 році. Якщо спуститися в підземелля, можна побачити збережені залишки древніх будівель.

Коли попередня церква була зруйнована пожежею, архієпископ Вольф Дітріх організував зведення нового собору. Йому хотілося, щоб цей собор склав гідну конкуренцію Собору Святого Петра в Римі.

Архієпископа Вольфа Дітріха звергли до того, як цей проект був завершений. Щоб закінчити роботу, його наступник найняв італійського архітектора Соларі Сантіно. І хоча собор в результаті вийшов більш скромним, ніж було задумано Дітріхом, деякі знавці проголосили його найідеальнішою бароковим будівлею в усіх німецьких країнах.

Фортеця Хоензальцбург – чудова будова, яка найбільш запам’ятовується та відрізняє це місто від інших, вона підноситься над Зальцбургом і розташована на вершині гори Фестунг на висоті 120 метрів. Цитадель, яка колись служила притулком для принців-архієпископів, – найбільша з повністю збережених фортець Центральної Європи.

Поруч з Кафедральним собором на вулиці Фестунгассе (Festungsgasse 17) розташована нижня станція фунікулера, який за хвилину піднімає бажаючих на вершину гори до замку, але я вирішив піднятися пішки.

Хоензальцбург – не просто фортеця: в межах кріпосних стін знаходиться ціле маленьке містечко площею понад 30 000 квадратних метрів. Тут зберігаються не лише історії міста, а й надійно укриті власні секрети. В одному з музеїв мені надзвичайно цікаво було дізнатися, чому тисячолітню фортецю гордо йменують не завойованою й чому її не здолав навіть Наполеон.

Зі стін фортеці Хоензальцбург відкривається чудовий вид на Зальцбург та Альпи. Не поспішайте, розгляньте все уважно: це прекрасне місто зараз у ваших ніг.

Під час тривалих прогулянок старовинними вуличками Зальцбурга рано чи пізно обов’язково виникне бажання відвідати один із затишних ресторанчиків, яких у місті безліч. Тут можна знайти заклад на будь-який смак, однак я рекомендую посидіти в такому місці, де відвідувача пригостять стравами традиційної австрійської кухні. Саме до таких закладів відноситься автентичний ресторан Gasthaus Zwettler’s.

Це дуже традиційний заклад, а весь персонал, як і в старі часи, вдягнений в національний австрійський одяг. У ресторані можна замовити чудові м’ясні страви, які тут готують виключно зі свіжих і екологічно чистих продуктів. Рекомендую спробувати ніжний віденський курячий шніцель.

Природна краса, архітектура, і традиції Зальцбурга, що дбайливо оберігаються, існують в ідеальній гармонії. А в основі всього цього лежать гучні мелодії дивного музичної спадщини.

Як і гарна мелодія, Зальцбург запам’ятовується надовго. Ніщо так не западає в пам’ять, як перший погляд на пишність міста і чудову природу його околиць. Зальцбург живе звуками музики, а ще в ньому живе романтика, історія і багата культура. Саме тому тут тисячі туристів товпляться на мощених і горбистих схилах, збираючи спогади, які не покинуть їх ще багато років.