Напередодні свята та на підтримку мистецького проєкту «Леся Українка: 150 імен», що стартує в Українському домі 25 лютого з нагоди 150-річчя від дня народження поетеси, ділимося з вами її п’ятьма історіями кохання.
Леся Українка. Київ, травень 1913 р. Фото Юрія Тесленка-Приходька
«Я не завжди тямлю, за що і через що я кого люблю… Не знаю і, скажу правду, знати не домагаюсь. Люблю і вже.
Любов абсолютної справедливості не знає, але в тім її вища справедливість.
Леся Українка. Київ, 1896 р.
У світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було несправедливо-лагідного, то зовсім не варто було б жити. Не від нас залежить поправити більшу половину всесвітньої несправедливості безпосередньо, будемо ж поправляти її іншою несправедливістю — любов’ю!» — так писала про свою любов видатна українка.
№1. Перше кохання — Максим Славінський
Максим Славінський, 1894 рік
Максим був другом брата Лесі — Михайла. Вони познайомилися влітку 1886 року, коли він приїхав до маєтку Косачів у село Колодяжне. Поетесі тоді було лише 15 років, а йому — 18. Їх часто бачили біля озера, де вони полюбляли проводити час разом.
Хоча Леся любила купатися у воді, вона була змушена милуватися ним на березі, адже через хворобу поетеса пересувалася за допомогою милиць.
Максим Славінський, 1888 рік
Їх поєднала спільна любов до творчості Генріха Гейне. Леся у своїх листах писала про їхню спільну, часом не легку, працю, що принесла хороші плоди. Відтак у 1892 році львівська друкарня Товариства імені Шевченка (серія «Всесвітні твори») опублікувала збірку віршів «Книга пісень» Генріха Гейне.
Дотепер залишається загадкою, чому згодом їхнє кохання перейшло в дружбу. Проте, попри всі негаразди, їм вдалося зберегти теплі взаємини.
№2. Розбите серце Лесі — Нестор Гамбарашвілі
Нестор Гамбарашвілі
Через кілька років поетеса захопилася новим чоловіком. Коли дівчині було 24 роки, грузинський хлопець Нестор Гамбарашвілі почав винаймати кімнату в будинку її родини. Вона відразу зацікавилася Нестором і культурою його народу. Він вчив її грузинської мови, а вона його — французької. Проте їхня спільна історія тривала недовго.
Коли Леся поїхала на лікування до Ялти, з листа своєї матері вона дізналася, що він одружився на багатій дівчині.
«Попався, жучку, в панську ручку!», — такими словами відреагувала дівчина на невтішну для неї звістку.
Зрада Нестора завдала Лесі чимало болю, дівчина писала йому багато листів. Однак жодного разу так і не отримала відповіді. Відомо, що Нестор у 1958 році плакав на могилі Лесі.
№3. Сергій Мержинський — кохання всього життя Лесі Українки
Леся Українка та Сергій Мержинський
Свої страждання і рани Лесі вдалося подолати завдяки новій дружбі з Сергієм Мержинським, яка згодом переросла у велике кохання. Вони познайомилися в Ялті, куди обоє приїхати лікуватися: він — від туберкульозу легень, вона — від туберкульозу кісток.
Сергій був ерудованим громадським діячем, чим відразу зачарував Лесю. Про нього писали так: «Типовий інтелігент (він не закінчив університету і все життя поневірявся по приватних уроках, як і численні тодішні інтелігенти), з тонким скорботним лицем, він був великим другом молоді та справляв чаруюче враження.
І зовнішність його підкупала: прекрасний, тонкий, обрамований чорною бородою профіль, з блідим матовим, що часто палало нездоровим рум’янцем, лицем, з чорною хвилястою шевелюрою».
Сергій Мержинський. 1899 р.
Однак для Сергія ці стосунки були дружніми — він не приховував від Лесі, що кохає іншу жінку. Після Ялти вони не раз зустрічалися в інших містах. До того ж Сергій допомагав Лесі у постановці її драми «Троянда», а також посприяв налагодженню зв’язків письменниці з журналом «Жизнь».
Із особливим трепетом Леся ставилася до його подарунків. Наприклад, репродукцію «Мадонни» Рафаеля, поетеса брала в кожну поїздку.
Після повернення з Берліна, де Лесі зробили складну операцію, удома на своєму столику вона побачила збірку Гайне, яку подарував їй Сергій і підписав так: «Пані Лесі на пам’ять про дружні і сердечні взаємини».
Леся Українка та Сергій Мержинський
Однак, коли хвороба в Сергія почала прогресувати, Леся, попри невзаємне кохання, відправилася до нього в Мінськ, щоб доглядати чоловіка. Саме там за одну ніч, з 18 на 19 січня 1901 року, вона створює «Одержиму» — першу з циклу своїх геніальних драматичних поем.
«Зізнаюся, що я писала в таку ніч, після якої довго буду жити, якщо вже тоді живою залишилась.
І писала, навіть не вичерпавши скорботи, а в самому її апогеї. Якби мене хтось спитав, як я з усього цього вийшла живою, я б могла відповісти: «Я із цього створила драму», — написала в одному зі своїх листів Леся Українка.
Сергій помер у неї на руках, але кохання до нього в серці поетеси продовжувало жити.
Через постійний стрес почала прогресувати хвороба — туберкульоз кісток, до якого додався туберкульоз легень. Відтак вона лікувала свої недуги в санаторіях Карпат, у Сан-Ремо, на Кавказі, у Ялті, Кутаїсі, Берліні та на острові Капрі.
№4. Життя у шлюбі із Климентом Квіткою
Климент Квітка
Між Лесею та Климентом був глибинний духовний зв’язок. Чоловік був на 9 років молодший від неї та до без тями в неї закоханий. Натомість у ньому поетеса бачила радше надійного друга. Лесю і Климента поєднала любов до етнографії та фольклору, хоч він і був юристом. Попри те, що мати Лесі, Олена Пчілка, була проти їхніх стосунків, вони все ж таки побралися.
«Справа скінчена — ми звінчалися. Знайшли такого попа, що сам порадив коротший спосіб без оглашеній.
Ми не запрошували нікого, крім свідків. Сподіваюся, що тепер матимемо спокій, хоч від людей. Усе гаразд, ніхто нас нічим не мучить, і ми собі збираємось у Крим», — такого листа отримала мати.
Леся Українка та Климент Квітка біля Свято-Успенського собору у Гадячі
Климент завжди підтримував Лесю — вони разом їздили на лікування, адже чоловік також страждав на туберкульоз легень. І хоча оплачувати лікування з кожним разом було все важче, подружжя не здавалося.
Шлюб тривав 5 років.
Як колись Леся опікувалася Сергієм у Мінську, на Кавказі Климент із Оленою Пчілкою доглядав за Лесею. В останні хвилини свого життя її оточували рідні та люблячі її люди.
№5. Любов до жінки
Леся Українка та Ольга Кобилянська
Особливою жінкою для Лесі Українки стала Ольга Кобилянська, з якою поетеса почала листуватися у 1899 році. Вони обмінювалися своїми думками про різні події, справи, літературу. Усе змінилося через два роки, коли Ольга переживала відмову ключового чоловіка її життя — Осипа Маковея, а Леся — втрату Сергія Мержинського.
За словами дослідниці Соломії Павличко, того ж року жінки зустрілися в Карпатах і між ними відбулося емоційне зближення, глибоке розуміння та духовна спорідненість.
Леся Українка пише лист
У листах вони ділилися подробицями свого життя й почуттями, адже знайшли розраду одна в одній: вони були творчими особистостями, зокрема захоплювалися фольклором, музикою, етнографією, були сильні духом, але пережили чимало страждань від кохання.
І хоча світу Леся Українка залишила розкішне багатство своєї творчості, найбільший дар, яким вона любила ділитися, — це кохання.
Леся Українка і Ольга Кобилянська. Чернівці, 1901 рік
Більше про життя видатної українки можна дізнатися під час мистецького проєкту «Леся Українка: 150 імен» в Українському домі з 25 лютого по 8 березня. Детальна інформація про всі події на офіційному сайті.
Фото: Музей видатних діячів української культури
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: