Про перші враження та нові інсайти: нариси Анни Василевської із Каннського кінофестивалю
«Тут, на відміну від “Оскара”, діють суворі правила: від заборони на селфі на сходах до обов'язкового дрескоду».

Анна Василевська, авторка програм із жіночого розвитку, відвідала Каннський кінофестиваль. 17 травня в Українському павільйоні вона побувала на case-study сесії, присвяченій успішним українським копродукціям — «2000 метрів до Андріївки», «Сліди» (Traces), Militantropos та «Пісні повільного горіння Землі» (Songs of Slow Burning Earth). Анна поділилася із JS своїми нарисами. 

Про особливість фестивальних стрічок

Для мене кіно — це справжня магія. Свого часу я два роки навчалася в театральному, тому чудово розумію: мова кінематографа чи театру має таку ж силу, як образотворче мистецтво чи художнє слово. Це особлива сила кадру.

У фестивальних стрічках усе відбувається значно повільніше, але водночас вони проникають набагато глибше.

Ти навіть не помічаєш, як завдяки майстерним паузам та візуальним переходам картина затягує тебе на таку глибину, що залишається всередині ще довго після фінальних титрів. Фестивальне кіно виконує набагато глибшу місію, ніж, наприклад, розважальні фільми чи серіали на Netflix, які я також дивлюся. Саме тому авторський кінематограф для мене неймовірно цінний.

А відвідування кінофестивалів — найкраща можливість зрозуміти, як народжується це мистецтво і де саме режисери знаходять свою мотивацію.

Враження від перших відвідин Каннського кінофестивалю

Цього року я вперше завітала на Каннський кінофестиваль і щиро дякую JetSetter.ua за запрошення, завдяки якому змогла побачити й зрозуміти, як усе влаштовано зсередини.
Для мене було великою честю відвідати пресконференцію 17 травня та на власні очі побачити успішних українських кінематографістів. Вони продовжують створювати наше кіно, попри надважкі реалії сьогодення.

Про українські стрічки, представлені цьогоріч

Усі українські стрічки, представлені цьогоріч у Каннах, неможливо вирвати з контексту війни. Навіть романтичний трилер «Медовий місяць» Жанни Озірної — це зрештою історія про війну та важкий вибір. Я неймовірно рада, що Жанна отримала за свій фільм престижну премію. Так само і картина «Весна» Ростислава Кирпиченка рефлексує над нашою суворою воєнною реальністю.

Сучасне кіно для мене — наче полотна художників, які без прикрас змальовують найгостріші виклики сучасності.

Про відмінність між французьким Каннським кінофестивалем та американським «Оскаром»

Чим Каннський фестиваль мене по-справжньому здивував, так це європейською прямотою та правдолюбством. Тут, на відміну від «Оскара», діють суворі правила: від заборони на селфі на сходах до обов’язкового дрескоду. А головне — реакція зали.

Якщо фільму аплодують — він пройшов «перевірку», якщо ні — його викреслюють.

Це зберігає первісну магію кіно, коли режисер щиро нервує, як пройде всесвітня прем’єра. У європейському кінематографі немає американського прагматизму з квотами на інклюзивність чи ставкою виключно на зірковий кастинг заради комерційного успіху. Тут панують гордість і гідність, від яких просто перехоплює подих.

Минулого року моїм особистим фаворитом став фільм «Сентиментальні цінності», який згодом отримав свої заслужені нагороди та номінації на «Оскарі» як найкращий іноземний фільм. Саме в таких картинах, де поєднуються цінності поколінь і сучасні виклики, народжується глибина. Це кіно ще довго «палить» тебе зсередини, ти не можеш його забути. Це не комерційний продукт, який подивився з захватом, а наступного дня вже не згадаєш сюжету.

Андрій Ногін та Анна Василевська

Анна Василевська та Юліанна Ходаковська

Про концентрацію естетики та закриту систему запрошень як частину концепції

Окремо Канни розбурхали мене неймовірною кількістю красивих людей і позитивною атмосферою. Останнім часом так складно знайти платформу, де концентрація естетики настільки висока, а компліменти лунають буквально 24/7. Усі навколо красиві й елегантні. Навіть якщо одягнешся навмисне too much, ти все одно виглядатимеш доречно. У звичайному житті нам часто доводиться стримувати свій стиль, а я обожнюю красиві, витончені та жіночні образи.

На відміну від фестивалю в Локарно, де квитки на покази можна просто купити, у Каннах діє закрита система запрошень. І це теж частина концепції. Попри всі кулуарні фактори, що впливають на нагороди, організатори всіма силами намагаються зберегти магію кінематографа, не даючи йому стати суто комерційним. Усі Канни просякнуті цією магією, і я неймовірно щаслива, що стала частиною цього свята.

Образи від українських брендів

Всі образи від українських дизайнерів. Денне вбрання — Lacy.heart.ua — обожнюю білий, бо зручно у спеку та завжди гарно дивиться на фото. Лайфхак — одяг як додатковий відбивач світла на обличчя. Вечірнє вбрання — Bustier.brand — сексуальний яскравий образ. Отримала море компліментів.

Фото: надано для JS

Hide picture

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: