Поки київський мер Віталій Кличко закликає — #ДоситьШастать, ми закликаємо — досить гортати стрічку новин! Краще залиште паніку і подивіться хороше кіно, яке поверне вам віру в світле майбутнє. І не поспішайте заходити на IMDB: наша редакція зібрала для вас найдобріші та найзворушливіші фільми світового кінематографу. Обіцяємо, що після перегляду психічне здоров’я скаже вам щире «дякую».

«Форрест Гамп» (1994 рік)

Вже 26 років фільм Роберта Земекіса зачіпає найтонші струни людської душі. Форрест Гамп має IQ 75 і серйозні проблеми зі спиною, а виховує його відчайдушна мати-одиначка. Звучить печально, чи не так? Та оскільки Форрест не настільки розумний, щоб усвідомити скрутність свого становища, він діє за покликом серця й досягає успіху через відсутність невпевненості в собі. Добряк Том Генкс у головній ролі — ще один аргумент на користь цього геніального фільму.

«Куди приводять мрії» (1998 рік)

Готуйте простирадло, оскільки звичайної хустинки буде явно замало. Перед вами зворушлива історія про люблячі душі, що возз’єднаються у потойбічному світі. Фільм нелегкий, але з надією на світле майбутнє і вельми атмосферний, завдяки чому й отримав «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. Прихильникам Робіна Вільямса до перегляду обов’язково.

«Таємне життя Волтера Мітті» (2013 рік)

Якщо карантинна подорож «до холодильника і назад» вам вже набридла, вмикайте цей фільм і вирушайте у захопливу мандрівку дикою Гренландією, вражаючою Ісландією та засніженими схилами Гімалаїв разом із Беном Стіллером. Деякі критики кажуть, що «Таємне життя…» нагадує перегляд журналу National Geographic, але ви не поспішайте з висновками. Легкість, простота, і рідкісний оптимізм картини подарують вам напрочуд добрий настрій.

«Вуличний кіт на прізвисько Боб» (2016 рік)

Тут немає відомих британських акторів, але є рудий і неймовірно мімішний кіт Боб. Пухнастик став соулмейтом вуличного музиканта і врятував його від наркозалежності. Не перейнятися долею цих героїв неможливо, адже все, що показано у фільмі, — реальна історія. Готові битися об заклад, що кіт Боб припаде до душі навіть завзятим собачникам.

«Амелі» (2001 рік)

Визнаний шедевр французького кінематографу. Фільм про чудачку, яка робила можливим чуже щастя, а із власним грала у хованки. Для місцевих жителів Амелі Пулен — янгол-охоронець, хоча мало хто про це здогадується. Картина затягує своєю атмосферою легкості та безпосередності, за що варто подякувати Одрі Тоту.

«Велика риба» (2003 рік)

Чудове поєднання нестандартного гумору Тіма Бертона й душероздираючої історії про примирення батька і сина. За сюжетом успішний журналіст перетинає океан, щоб попрощатися з помираючим батьком і дізнатися, чи було в його неймовірних байках хоч слово правди. Стрічка з життєрадісним персонажем Юена МакГрерога (того самого татуся-фантазера) подарує вам відчуття доброти, змусить сміятися і, можливо, навіть плакати.

«1+1» (2011 рік)

Якщо ви не прихильник сучасного мистецтва, то вам безперечно сподобається яскравий вислів головного героя. Простота цього фільму вводить в оману: сценарій — шедевр комедійного твору, і якими б хорошими не були інші актори, центральний дует у виконанні Омара Сі та Франсуа Клюзе — просто магічний. Це одна з найкрасивіших і найщиріших історій про дружбу, що коли-небудь показували в кіно.

«Переваги скромників» (2012 рік)

Головний герой — сором’язливий підліток, який живе у суворих реаліях середньої школи. Він не прагне популярності та не бажає помститися своїм кривдникам. Все, що йому потрібно, — друзі, якими стають добродушна дівчина Сем («О, це ж Герміона!») і її зведений брат Патрік (Езра Міллер). За цією історію стоїть справжній біль і щирі емоції персонажів, які роблять фільм чимось набагато серйознішим, ніж черговою розповіддю про підлітків.

«Гордість і упередження» (2005 рік)

Представникам чоловічої статі прохання відвернутися. Сентиментальний і романтичний світ Джейн Остін розчулить кожне жіноче серце і змусить його мріяти про власного містера Дарсі. Так, якщо оцінювати фільм як екранізацію відомого роману, то багато шанувальників рватимуть на собі волосся через велику кількість розбіжностей. Тож розглядайте його як окремий витвір мистецтва, а чудова акторська гра Кіри Найтлі вам у цьому допоможе.

«Привіт, Джулі!» (2010 рік)

Тут усе просто — фільм про перше кохання, але без вульгарщини і зайвої слинявості. Він не надмірно романтичний, але цього цілком достатньо, щоб зачепити чуттєве сердечко і змусити його володарку робити «оооооууу». Особливість стрічки полягає в тому, що розповідь ведеться по черзі від кожного героя, що дозволяє нам побачити обидві точки зору.

Дивіться і пам’ятайте: масштабні добрі справи втілюватимете після карантину. А зараз обійміть найдорожчих людей і нагадайте, як сильно ви їх любите.