Україна та Велика Британія торік спільно працювали над створенням «Євробачення — 2023», яке отримало нагороду BAFTA TV! З ким і ще, як не з режисером і креативним продюсером Германом Нєновим, можна обговорити роботу над таким масштабним проєктом максимально детально. Сьогодні, 7 червня, Герман святкує день народження. Привітали і поговорили не лише про конкурс, а й про креативну індустрії під час війни та мрії.

Про «Євробачення — 2024»

На «Євробаченні — 2024» ви займалися постановкою виступу для учасниці Люксембургу TALI. Як розпочалася ваша співпраця?

Голова делегації Люксембургу написав мені в месенджері та запропонував співпрацю. Я погодився і розробив декілька варіантів концепції. Вони сподобались і артистці, і її менеджменту, і мовнику. Ми обрали один із варіантів і розпочали роботу.

Як команда TALI вийшла з вами на зв’язок? Чи коментували вони, чому обрали саме вас? Адже країна повернулася на конкурс після 30-річної перерви.

Тут є дуже цікавий факт. Як я дізнався згодом, команда Люксембургу намагалася вийти зі мною на зв’язок ще одразу після «Євробачення — 2023» в Ліверпулі, де я був креативним продюсером від України і відповідав за всі візуальні прояви нашої країни на цьому конкурсі. Але їхні повідомлення, які вони мені писали у фейсбуці, загубилися.

Але оскільки я не відповідав, вони обрали іншу команду. А коли вже почали шукати креативного директора для постановки в Мальмо, то віднайшли мої контакти в когось з українських артистів, які були дотичні до «Євробачення» — здається, попросили їх у команди Андрія Данилка.

Чому обрали мене? Як сказала команда Люксембургу, їм дуже сподобалася моя робота в Ліверпулі. Вони взагалі вважають, що для «Євробачення» з погляду продакшену найкраща команда — це завжди шведи та українці. Тому вони дуже хотіли попрацювати саме з українцями.

Найскладніші моменти роботи над номером у тих умовах, у яких ми живемо зараз?

Порівняно з роботою над «Євробаченням — 2023», яке я створював в період найжорсткіших обстрілів Києва і наймасштабніших блекаутів, при цьому не зірвавши жодного дедлайну, робота над номером Люксембурга була для мене легкою вечірньою прогулянкою.

Які це відчуття — створювати номер для конкурентів вашої країни?

Вважаю, що на конкурсі «Євробачення — 2024» я був представником української креативної індустрії, яка, попри війну, дуже потужно розвивається і є конкурентноспроможною у світовому контексті. Для мене ця робота була не про конкуренцію з Україною чи з будь-якою іншою країною, а про можливість говорити про Україну, про можливість нагадувати про війну в нашій країні.

Разом зі мною над цим проєктом працювала велика кількість висококласних професіоналів з України. Наприклад, Марина Шалєва, відома мультикамерна режисерка, яка створила безліч потужних проєктів в Україні. Костюми для балету в цьому номері розробили MU продакшн, які цього року працювали з представницею України на конкурсі «Міс Всесвіт».

Хореографією займався Олег Жежель, який неодноразово створював хореографічні постановки для «Євробачення» за останні 15 років. Це мій другий режисер Валерій Мірочник, який зробив дуже багато крутих івентів в нашій країні. Це і компанія Vibe Studio, яка створювала контент для екранів. І ми всі представляли на цьому конкурсі саме нашу потужну креативну індустрію.

Ба більше, з цієї роботи мій продакшн заплатив податки, у тому числі і військовий збір. Тому це було не про конкуренцію, це було про прославлення України та про голос креативної індустрії України в світі.

На які етапи можна поділити підготовку номера для учасника конкурсу?

Перший етап — розробка концепції. Потім утвердження концепції з артистом та з мовником країни, яку представляє артист. Далі презентація концепції та затвердження її вже з мовником-організатором — тобто з мовником країни, де буде проходити «Євробачення». Перший підготовчий період, розробка графіки для екранів та декорацій, репетиції з балетом. Робота над розкадруванням, партитурою по світлу тощо.

Далі йде перша зйомка номеру загальним планом. Завдяки цій зйомці номер вивчають статисти, і вони проводять першу репетицію номеру з камерами. Тобто все, що ми придумали, створили, розкадрували, спочатку репетирують статисти. Делегація може подивитись цю репетицію, внести свої правки. Потім делегація прибуває на арену, відбувається ще декілька репетицій, після кожної з яких є певне коло правок. Фінальний етап — генеральний прогон із глядачами і вже ефірні шоу. Півфінали і фінал.

Про «Євробачення – 2023»

Повернемося до «Євробачення – 2023», яке нещодавно отримало перемогу в номінації BAFTA TV Awards 2024 «Найкраще шоу у прямому етері». Як ви оцінюєте свій вклад у це досягнення?

Я не буду занадто скромним, а скажу чесно, як є. Так, я вважаю свій вклад в «Євробачення — 2023» і в позиціонування України на цьому шоу вагомим і великим. І це не тільки мій вклад, а й вклад всієї команди «Суспільного». І я хочу, щоб всі знали, вся країна знала їхні імена. Це Оксана Скибінська, голова української делегації на «Євробаченні» вже багато років. Ірина Бубнова, керівниця проєкту «Євробачення — 2023». І Тетяна Семенова, виконавча продюсерка проєкту «Євробачення — 2023». Саме ці люди 24/7 дев’ять місяців жили «Євробаченням».

Щоб не бути голослівним, я вам можу сказати, що в першочерговому задумі британської команди взагалі не було опенінг-акту першого півфіналу. Коли нам сказали, що його не буде, ми зрозуміли, що втрачаємо дорогоцінний шанс потужно заявити з перших секунд про Україну. Таке рішення ухвалило BBC, бо мало певні ліміти в бюджеті на перевезення українських артистів у Ліверпуль, виконання їхніх райдерів тощо.

Через щільні дедлайни підготовки в мене було три дні, щоб придумати концепцію. Я запропонував ідею номеру, яка полягала в поєднанні пісні THE HARDKISS «Маяк» й одного британського рокового суперхіта, адже слоган «Євробачення» — United By Music. Мені дуже подобався меседж пісні «Маяк»: «У темному морі ми не одні на відстані руки».

Це важливий меседж для українців, які зараз розкидані по всій Європі. Мені здавалося, що відкривати шоу таким меседжем дуже круто. Але моя ідея була забракована британською частиною команди, бо пісня «Маяк» не є фундаментальним хітом для української культури і тоді не була навіть хітом в репертуарі THE HARDKISS, адже тоді тільки вийшла.

Ми почали шукати якийсь український суперхіт, щоб Юля виконала його. Але щось не подобалось нашій команді, щось — британській частині команди, щось — Юлі. Коли ми знайшли пісню, яка задовольнила всіх та навіть створили тестове аранжування, то культовий український артист, якому ця пісня належала, почав думати над тим, давати права на її звучання на «Євробаченні» чи ні. Артист думав, дедлайни тиснули. Юля, яка не знала про мою ідею з піснею «Маяк», сказала британським продюсерам, що в неї вийшла нова пісня з класними сенсами, називається «Маяк».

Майже місяць ми витратили на те, щоб прийти до консенсусу і вирішити, яким саме має бути цей півторахвилинний шматочок ефіру. А ви тепер порахуйте, скільки в трьох шоу було проявлень України, і уявіть, яку кількість роботи проробила вся наша команда.

Яким був фідбек із боку британської команди щодо співпраці з вами та українською командою загалом?

По-перше, створення креативів для усіх проявів України відбувалося під час найжорсткіших обстрілів та блекаутів, коли не було то світла, то інтернету, то ні того, ні того. При цьому наша команда не зірвала жодного дедлайну. Ми навіть не скасували жодного зідзвону з британською стороною.

Вони дивувалися, як я так швидко генерую ідеї. Бо коли вони не приймали якусь мою ідею, вже на наступній нараді я мав для них нову.

По-друге, ми зробили дійсно дуже великий креативний вклад саме в структуру шоу. Це було одне з найкомфортніших співробітництв в моєму житті. Нас чули, нам йшли назустріч, і я вважаю, що команда ВBC зробила все для того, щоб це «Євробачення» справді було від імені України. Ми думали, як зробити так, щоб Україна була інтегрована по максимуму скрізь, в усі елементи шоу. І дух України був присутній не лише на арені, а й на вулицях Ліверпуля у всій розважальній програмі, яка була вибудована довкола цього конкурсу.

У який спосіб тоді відбувався відбір креативної та технічної команди й артистів з українського боку?

Особисто я мав кілька співбесід. Одна — з командою «Суспільного». Друга — з командою ВBC. Потім було тестове завдання, щоб команда ВBC зрозуміла, що ми дивимося в одному напрямку. А потім уже розпочалася робота над шоу. Оскільки я був не стільки режисером «Євробачення», як саме креативним продюсером, то для мене було важливо у межах трьох шоу створити актуальний та змістовний портрет країни. Тому артистів ми відбирали так само за цим принципом.

Alyosha (зараз співачка вже виступає під своїм справжнім іменем Олена Тополя) була інтегрована в перформанс, присвячений вимушеним переселенцям. На той момент вона сама була вимушеною переселенкою, бо в перші дні війни зі своїми дітьми покидала Україну, стояла в чергах на кордоні, зупинялася в шелтерах для біженців. Тобто насправді пройшла весь шлях переселенця. Тому її історія звучала правдиво.

Для перформенсу про музичну історію ми шукали артиста, який міг би так само чесно говорити про це зі сцени «Євробачення». І Марія Яремчук була ідеальною кандидаткою, оскільки вона не лише успішно виступила від України на «Євробаченні», а й є представницею найвідомішої музичної династії — донькою Назарія Яремчука.

У гранд-фіналі я хотів показати максимально різножанровий успіх України на конкурсі. Ми показали чотирьох успішних учасників на «Євробаченні» від України у чотирьох абсолютно різних жанрах. Електрофолк від Go_A, драматичний переможний маніфест від Джамали, класична попмузика, яку представила Тіна Кароль, і, зрозуміло, легенда «Євробачення» Вєрка Сердючка, яка вже відображає в собі саму суть конкурсу. Також у нас був перформанс нещодавніх переможців Kalush Orchestra.

Відкривав гранд фінал відеоролик із київського метро, у якому звучала музика. Це також було символічно, бо перші півтора року після початку повномасштабного вторгнення саме метро стало головною сценою нашої країни. Коли європейські музиканти могли збирати стадіони, концертні зали, українці організовували концерти, а іноді просто співали під час ракетних обстрілів у метро. Ця ідея з метрополітеном була для мене дуже важливою!

Якими були «креативні обмеження» з боку британського виробництва?

Як таких, креативних обмежень не було, були деякі непорозуміння щодо конкретних технічних елементів шоу, але ми завжди досить швидко знаходили консенсус. Наприклад, для номера Kalush Orchestra британська команда спочатку хотіла створити костюми самостійно. Але після тестів ми зрозуміли, що це буде досить складно.

Локальні бренди, які не мають навіть великих виробництв. Але вони, незважаючи ні на що, продовжують працювати і створювати український продукт в Україні. Так що десять локальних українських брендів були заявлені на сцені гранд-фіналу. Це теж моя маленька радість, що ми змогли це зробити.

Якщо бути відвертими, чи були так звані факапи під час підготовки «Євробачення – 2023»?

Під час таких великих проєктів дійсно періодично стаються якісь невеличкі форс-мажори, але, чесно кажучи, нічого такого цікавого і не згадаю. Все засліпив той результат, який ми отримали. Я вважаю, що серед трьох українських «Євробачень» це було найкращим. Бо, попри те, що воно проходило не в Україні, України в ньому було більше, ніж в ті роки, коли ми приймали конкурс у себе вдома.

Про дитяче «Євробачення»

З ким складніше працювати на таких конкурсах: з дітьми чи з дорослими?

Для мене трошки складніше працювати з дітьми, тому що з професійним артистом ти завжди можеш називати речі своїми іменами, ставити завдання, шукати консенсуси і йти до крутого результату. З дітьми потрібно працювати більш тонко і більш відповідально, тому що будь-який конкурс — стрес для дитини. А враховуючи те, що через вторгнення росії діти і так часто перебувають у стані постійного стресу, це для них і так сильний виклик. Треба бути дуже обережним. Психологічно для мене було легше працювати з дорослими. Але від роботи над дитячим «Євробаченням» я отримав неймовірне задоволення. Це був крутий досвід.

Наскільки атмосфера дитячого конкурсу відрізняється від дорослого? Які головні складнощі?

Атмосфера дитячого конкурсу іноді буває навіть більш жорстокою, ніж атмосфера дорослого. Бо діти дуже швидко втомлюються. Їм складніше регулювати свій стрес. Сама підготовка по своєму формату на цих двох шоу нічим не відрізняється. Така сама кількість репетицій, така сама кількість стресу й відповідальності. Але дорослому досвідченому артисту легше з тим впоратись. Маленькій дитині чи тинейджеру — дуже складніше. Тому тут до кожного учасника має бути обережний тонкий підхід, щоб не травмувати його.

Про креативну роботу під час повномасштабної війни в Україні

Якими проєктами, реалізованими у 2022 — 2024 роках, найбільше пишаєтеся?

Пишаюсь абсолютно всіма своїми проектами, які я створив під час повномасштабного вторгнення. І масштабність тут не має жодного значення, тому що кожен проєкт, незалежно від своєї масштабності, дозволяє мені залишатись у професії, займатися своєю улюбленою справою, бути потрібним тут і зараз своїй країні.

Креативна робота потребує регулярних пошуків натхнення. Де та як шукаєте натхнення наразі?

У мене є правило двадцяти хвилин, і я намагаюсь його дотримуватись кожного дня. Іноді, звісно, бувають виключення, але все ж я намагаюся не порушувати це правило. Двадцять хвилин я витрачаю на саморозвиток у професії. Я вивчаю тенденції та новинки в різних напрямках креативної індустрії і мистецтва. Це допомагає мені бути в творчому тонусі. Зараз я почав цікавитися рекламою та маркетингом. Це зовсім інша ніша, яка працює за своїми правилами і законами. А мені завжди цікаво вивчати нове.

З якими селебритіз мрієте співпрацювати?

Дженніфер Лопес! Вона дуже крута артистка. У неї неймовірний вайб, внутрішній стержень, потужна енергетика. Дуже видно, що вона вкладає величезну купу зусиль, щоб тримати себе в такій фізичній формі. Її рухи, хореографія, фігура — божественні. Мені було би дуже цікаво створити для неї концептуальне концертне шоу, показати її світу тими очима, якими її бачу я.

Фото: Олександр Порубаймих