«Рік щасливого сімейного життя позаду»: Дмитро Комаров у деталях розповів, як освідчувався дружині
«Треба зависнути в найкрасивішому місці з видом на Лавру, Печерськ, Дніпро і весь Київ».
Н

аразі мандрівник та телеведучий Дмитро Комаров разом із коханою дружиною Олександрою Кучеренко подорожують Україною. Подружжя вже встигло насолодитися мальовничою західною Україною та роздивитися Карпати з висоти пташиного польоту. Подорож на гвинтокрилі над горами нагадала Дмитру про те, як рік тому він освідчувався Олександрі. До слова, також у небі!

«Нещодавно згадували з Олександрою, як яскраво і насичено пролетів рік сімейного життя. А ще — як я робив пропозицію. Знаючи мене, зрозуміло, що зробити це в ресторані при свічках — аж ніяк не мій стиль. Треба екстремальніше. Як авіатор-початківець, маю багато товаришів-пілотів, для яких не проблема по дружбі влаштувати політ хоч на реактивному літаку з вищим пілотажем. Тому я вирішив, що пропозицію коханій зроблю в прямому сенсі слова — на висоті.

Наші відносини ми тоді тримали в секреті.

Я дзвоню своєму товаришеві Сергію Никифорову, у якого в центрі Києва вертодром. Він навчає студентів, продає вертольоти, літає сам і катає. Мені потрібна була саме його допомога. «Сергію, мені потрібно 40 хвилин незабутнього польоту, а потім зависнути в чарівному місці. Тільки, будь ласка, причину не питай», — поцікавився я по телефону. «Чекаю в будь-який день, коли буде погода. Причину не питаю», — відповів Сергій.

У той день я сказав Саші, що ми їдемо гуляти. Коли підвів її до вертольота — це був шок, тому що раніше вона на вертольоті не літала. Сергій запитав одне: куди садимо дівчину — на переднє або заднє сидіння. І ось тут мої плани мало не зламалися. Я ж хотів вручити кільце без свідків, на задньому сидінні. Але при цьому, сто разів літаючи на вертольоті під час експедицій, знав: з переднього сидіння краєвид зовсім інакший. Особливо в новенькому Robinson 66 з панорамною кабіною. Кличу Сергія і прошу: «Давай спочатку Сашу посадимо спереду, пролетимо над Дніпром уздовж Києва, покружлявши над Межигір’ям, розвернемося над Київським морем, повернемося і сядемо. А потім відразу пересадимо Сашу назад і знову злетимо. Треба зависнути в найкрасивішому місці з видом на Лавру, Печерськ, Дніпро і весь Київ. І повисіти хвилинку. Ок? Тільки причину не питай». Сергій посміхнувся!


Ми фантастично політали. Саша думала, що політ завершено, але раптом я подаю їй руку і прошу сісти ззаду. Злітаємо знову. Над мостом Патона, підібравши ідеальний краєвид, Сергій зависає і подає мені сигнал. Аби пілот нічого не чув, прибираю гарнітуру. Шум двигуна. Розмовляти неможливо. Я без слів дістаю з кишені обручку і показую Саші, поглядом запитавши — «так»? Що було далі — ви знаєте».

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: