Арт-менеджер, мистецтвознавець, один із творців арт-центру «Винзавод» та представник Art Basel у країнах СНД Микола Палажченко побував на недавньому Kyiv Art Fair. Нам вдалося поспілкуватися з ним та поставити актуальні питання про українське мистецтво, головні арт-локації Східної Європи й не тільки.

Микола Палажченко

Про себе

У сфері мистецтва я понад 20 років. Досить давно працюю із колекціонерами з усього світу — не завжди зрозуміло, у якій саме країні знаходиться їхній дім, — справжні кочівники, люди світу. Я колекціоную й сам, в основному художників, яких люблю й у яких вірю. У моїй колекції понад 200 робіт, у тому числі українців Володимира Кожухаря, Стаса Волязловського, Маші Шубіної, Іллі Чічкана, Миколи Маценка та Олега Тістола.

Окрім цього, інколи я курую виставки. Нещодавно робив великий цикл виставок, присвячений російським художникам, поколінню 35-річних. «Прощання із вічною молодістю». Він був присвячений авторам, які переходять важливий рубіж — зі стану молодих художників до стану того, що англійською позначається як established artist, «зрілий автор». Для всіх художників у всьому світі це завжди болісний рубіж. Після цієї серії виставок Роман і Софія Троценко, власники арт-центру «Винзавод», де й були представлені експозиції, подарували по одній роботі кожного з учасників Третьяковській галереї.

Про сучасні арт-ринки

Арт-ринок є скрізь! Напевно, і в Афганістані. Питання — який. Скрізь усе по-різному. Десь краще розвинені галереї, приватні ініціативи та організації, десь усе підтримується державою, а десь, навпаки, розвивається всупереч. Якщо говорити в контексті Східної Європи, то дуже динамічно виглядають Польща, Словенія, Литва, Естонія. Ризька бієнале в столиці Латвії стала, напевно, найцікавішим стартапом в арт-світі минулого року. У Києві також є прекрасні галереї сучасного мистецтва. Наприклад, мені хотілося би відзначити нову галерею Naked Room. Думаю, що в неї великі перспективи з погляду виходу на світовий ринок.

Про Art Basel

Якщо вас цікавить світове мистецтво, то я би радив розпочати знайомство з Art Basel у Гонконзі, де, окрім європейців та американців, завжди представлені дуже цікаві азіатські автори. По суті це величезний поп-ап-музей, який відкритий буквально декілька днів. Це музей найактуальніших тенденцій у мистецтві, та дуже різних, завдяки тому, що контент формується різними галереями з різними підходами. Ми бачимо максимально різноманітний матеріал, де кожен знайде собі щось до душі. Це свіжий зріз того, що відбувається у світі.

Євген Березницький та Микола Палажченко, Kyiv Art Fair 2019

Й ось ще чому важливий Art Basel: у наступному році він святкує свій 50-річний ювілей. Піввіковий досвід, гігантський механізм, що створює win-win ситуацію для всіх учасників процесу. Колекціонери люблять Art Basel ще й тому, що в ньому беруть участь галереї високого рівня. Купуючи там річ, не особливо розбираючись у мистецтві, у тебе є гарантія, що ти придбав щось точно варте уваги, що матиме вагу та дорожчатиме у вартості. Висока якість, високий рівень галерей-учасників цікаві й найдосвідченішому, і починаючому колекціонерові. Мабуть, у цьому головний секрет популярності Art Basel.

Мені здається, ярмарок — найкращий спосіб розпочати своє знайомство з мистецтвом, особливо якщо ви хочете колекціонувати. Я б не починав ні з Венеціанської бієнале, ні з аукціонів, а саме з арт-ярмарку з його унікальною атмосферою та різноманітністю.

Як розуміти сучасне мистецтво

Люди завжди тягнуться до мистецтва, особливо якщо в них є щось у культурному запасі. Завжди важливо цікавитися мистецтвом, яке відбувається поруч із тобою. Воно може подобатися або не подобатися, але головне — проявляти повагу до мистецтва й тих людей, які це роблять. Неправильно — прийти, швидко оглянути та сказати: «Там щось навалено, щось висить, і взагалі моя 5-річна донька намалює краще». Це хибний підхід. Перше, що потрібно початківцю та недосвідченій людині, — це намагатися уважно розібратися, у чому ж саме сенс, у чому висловлювання художника. Це певна інтелектуальна робота. Що б це не було — брудний шматок дроту або каламутна фотографія, — за ними, напевно, є якась дуже важлива, значуща історія, можливо, стоїть життя і величезне вкладення сил, що піднімає цілі пласти сенсу. Можливо, цей сенс виявиться важливим та зачепить за душу саме вас.

на Kyiv Art Fair 2019

Про українське мистецтво

Ще 13 років тому я робив два великих фестивалі в Україні, у місті Шаргород. Один був пов’язаний із сучасним мистецтвом, інший — з архітектурою. Тому з цією країною, окрім мого етнічного походження, мене пов’язують дуже давні та тісні зв’язки. Я пильно стежу за тим, що тут відбувається у сфері мистецтва: і за Kyiv Art Week, і за діяльністю PinchukArtCentre, Інституту проблем сучасного мистецтва, київських галерей. Україна в цьому сенсі дуже добре виглядає на тлі інших держав — не лише пострадянських, але і всієї Східної Європи. 

читайте також

Відкриття Kyiv Art Fair 2019

Також мене захоплюють тутешні колекціонери. Я знаю дуже багатьох, і вони дуже серйозно колекціонують національне мистецтво (а це вагома підтримка для художників!). Є декілька дуже серйозних колекціонерів світового мистецтва, декілька масштабних колекцій — і це не імпульсивні покупки, а дуже системні й осмислені колекції. Це прекрасно саме по собі й до того ж вписує Україну та українців у світовій арт-контекст.

Українське мистецтво займає в принципі досить помітне місце в Східній Європі завдяки двом чинникам. Перший — українські художники. Тут традиційно, ще з часів зародження української державності, були сильні художники-особистості: Олег Голосій, Арсен Савадов, Олександр Гнилицький, Ілля Чічкан. Зараз теж є певна кількість яскравих імен, талановитих художників, таких як Жанна Кадирова, Микита Кадан, Микола Карабіновіч, Анна Звягінцева. Їх цілком професійно просувають вітчизняні дилери та галереї, це друге. Мені здається, що завдяки цьому можна говорити про нехай невелике, але помітне та стабільне явище — українське сучасне мистецтво.

Микола Палажченко та Діна Воронова (Kyiv Art Fair)

Про художників

Я дуже задоволений роботою Жанни Кадирової на Венеціанській бієнале. І «Ринок», і «Секонд-хенд» — обидві роботи чудові. Мені здається, що якраз покоління, яке представляють Жанна Кадирова, Леся Хоменко, Микита Кадан та їхні однодумці, — це художники, за якими варто зараз стежити, підтримувати у їхньому прагненні інтегруватися в міжнародний контекст. Як би добре вони не продавалися, завжди не вистачає коштів на реалізацію ідей. І це завдання не лише комерційних механізмів, тут потрібно допомагати меценатам, використовувати й соціальні ініціативи, і підтримку держави. У всіх країнах, де мистецтво розвинене, це завжди спільна справа всього суспільства.

Про вплив політики та людей

У російському просторі теж є дуже цікаві художники, але зараз вони слабо інтегровані у світовий контекст. Політика дуже сильно впливає і шкодить процесу мистецтва, це очевидно. Тому російське мистецтво наразі часто втрачає свої бали на світовій арені, за винятком якихось окремих яскравих імен. У цьому контексті Україна на висоті, у тому числі завдяки Pinchuk Art Prize у Венеції. Також серед українців є відомі колекціонери з усталеним стилем, є й низка дуже серйозних організаторів мистецького життя, у тому числі Ігор Абрамович, Євген Березницький, Наталя Шпітковська — вони роблять важливі події. Усе якось на людях тримається.

Про Kyiv Art Fair

Мені здається, Kyiv Art Fair — ярмарок дуже правильного масштабу. 38 галерей — оптимальна кількість, аби й місцевим галереям, і галереям із сусідніх країн було комфортно показувати своє мистецтво, та водночас можна було запросити цікаві іноземні галереї — не якісь там, а дійсно ретельно відібрані. У цьому сенсі такий масштаб — від 30 до 60 галерей — для такого міста, як Київ, дуже хороший та розумний формат. І він хороший не лише для київських колекціонерів, а й для приїзду колекціонерів з інших країн.

Про колекціонерів

Самі колекціонери — дуже цікаві люди. Привносячи своє розуміння та свою енергію в сучасне мистецтво, вони насправді дуже змінюють його та впливають на нього. У цьому насправді велика перевага колекціонування саме сучасного мистецтва, а не старого, антикварного. Тому що будь-який колекціонер — інколи пасивно (просто фактом своєї покупки), інколи активно (організовуючи виставки та допомагаючи художникам) — впливає на художній процес, стає його учасником. Мистецтво швидко розвивається та змінюється, особливо в сучасному світі, де все дуже прискорилося. У цьому особливий драйв колекціонування робіт сучасних авторів.

Як не буває двох однакових художників та однакових робіт у одного й того ж художника, так само не буває і двох однакових колекцій — кожна є відображенням особистості колекціонера, певних його підходів. Це форма самовираження. Хтось самовиражається через одяг, хтось через інтер’єр свого будинку, хтось через подорожі або компанію друзів, а колекціонери — через свою колекцію.

з колекціонером Михайлом Царьовим, Kyiv Art Fair 2019

Про інвестиції в мистецтво

«Бездушних» колекціонерів, які б не цікавилися мистецтвом, а просто інвестували в нього, я не зустрічав. Оскільки якщо ви хочете спекулювати якимись об’єктами, є багато інших більш вигідних об’єктів для цього. Звичайно, у колекціонуванні завжди присутній інвестиційний складник та потрібно розуміти, що інвестиції, з одного боку, можуть бути надзвичайно вигідними: я сам багато разів брав участь в угодах, які приносили тисячі відсотків зростання буквально за декілька років. З іншого боку, де економіка розвивається повільно й нестабільно, мистецтво як вид інвестицій завжди дуже хитке. Якщо ви не любите мистецтво, не готові ним цікавитися, розбиратися в ньому й у вас немає, скажімо так, меценатського складника, коли хочеться дійсно впливати на культурне середовище навколо себе, то це не для вас.

Про стереотипи

Колекціонери — це не «грошові мішки», а дуже осмислені люди, що змінюють світ навколо себе за допомогою мистецтва. У цьому, напевне, і полягає місія колекціонування. Міфи про бездушних арт-дилерів або товстосумів, які не знають, куди дівати гроші, нав’язані нам мас-медіа: у кіно та серіалах такий образ можна легко створити, але ось у житті я не зустрічав жодного такого «представника», що колекціонує мистецтво без розуміння. Інше питання, що в кожного свій початковий базовий культурний рівень, свій смак. Й індивідуальний смак грає не останню роль. Знаю багатьох досвідчених колекціонерів, які, скажімо так, соромляться деяких своїх покупок, зроблених 15-20 років тому. Часто ці перші покупки могли бути спонтанними та наївними. Коли ти більше заглиблюєшся, розбираєшся в мистецтві, колекції стають більш професійними.

З чого розпочати

Якщо ви тільки розпочинаєте колекціонувати, то краще прислухатися не лише до думки арт-дилерів, галеристів і консультантів, яких тільки здається, що багато. Насправді професіоналів серед них дуже мало. Фахівців, думці яких я можу довіритися, знаю буквально кілька сотень у всьому світі. І точно можу сказати, що якщо ви побачите безкоштовний сервіс — ось там точно чекає підступ або шахрайство. Професійні галеристи або консультанти високого рівня далеко не завжди «клієнтоорієнтовані» та навряд чи будуть «бігати» за колекціонерами й нав’язувати свої послуги. Швидше навпаки. Найчастіше це ті фахівці, до яких не підступитися: їх потрібно ще вмовити та зацікавити, аби вони допомогли вам витратити ваші ж гроші.

Мистецтво — дуже індивідуальна річ, і важливо, щоби ваш консультант був із вами в резонансі, на одній хвилі. Потрібно спілкуватися з максимально широким колом людей. Вважаю, що якщо й починати колекцію, то завжди орієнтуватися не лише на думку арт-дилера, у професійності якого ви не впевнені, але й покладатися на думку більш досвідчених колекціонерів, яким ви довіряєте та особисті колекції яких вам подобаються. Мені здається, як у художників є свій «інститут наставництва», так і молоді колекціонери повинні знаходити своїх старших «братів по розуму». Колекціонери люблять спілкуватися між собою — хто що купує, особливо на невеликому ринку, такому як український.

Must-see у Східній Європі від Миколи Палажченка

Ризька бієнале. 16 травня — 10 жовтня 2020 року. Близько сотні художників з усього світу в кураторському проекті на кращих майданчиках маленької та затишної Риги.

Gallery Weekend у Варшаві. 20-22 вересня 2019 року. Десятки галерей відкриють свої двері для художників, колекціонерів та любителів мистецтва.

Музей «Мо» у Вільнюсі. Приголомшлива колекція національного литовського мистецтва: тут і литовські нонконформісти, і знаменита школа литовської фотографії, і більш сучасні автори. Будівля музею теж дуже цікава, спроектована знаменитим архітектором Даніелем Лібескіндом.

Tbilisi Art Fair 2020. На київський ярмарок я прилетів із Тбілісі, якраз з Tbilisi Art Fair. Їм вдалося залучити декілька дуже вагомих міжнародних галерей, а також показати своїх художників. Була представлена й чудова виставка харківської школи фотографії. У наступному році, упевнений, буде ще цікавіше!

Арт-центр «Типографія» в Краснодарі. Місце сили, подібне якому повинне з’явитися й у Києві! Це локація, створена самими художниками, — маленький, проте дуже живий оазис сучасного мистецтва.

Фото: Олександр Пiлюгiн