лаштуйте собі незабутній кіновікенд. Герої JS зробили все необхідне, щоб вам допомогти, і назвали фільми зі своїх рекомендацій. Подивитися цікаве кіно вдома — найкращий рецепт для хорошого настрою, коли на вулиці холод і мряка.

Катя Сільченко, засновниця бренда the COAT by Katya Silchenko

«Жорстокий романс» (1984)

«Жорстокий романс» — мій улюблений фільм режисера Ельдара Рязанова, знятий у 1984 році (рік мого народження) за «Безприданницею» Олександра Островського. Утримує увагу неймовірно талановита гра акторів, коли з перших 10-ти секунд ти вже розумієш, що за персонаж перед тобою. Фрейндліх, Брунке, Панкратов-Чорний, Михалков у ролі Паратова, а до чого ж Гузєєва хороша. Переглядаю щонайменше раз на рік і пересилаю меми на «Жорстокий романс», вони мені здаються смішними. Друзі змирилися.

Сергій Бабкін, музикант, актор

«Інтерстеллар» (2014)

На сьогодні я дивився «Інтерстеллар» 12 разів. Він залишається моїм найулюбленішим фільмом уже кілька років. На мій погляд, у цьому кіно є все – людське, звичайне, земне і водночас таке далеке, що складно собі уявити.

Після першого перегляду я дуже плакав, ставлячи собі запитання, чи варте було воно того — витратити все життя, не проживши його зі своїми рідними, не бачивши, як вони дорослішають, як ідуть з життя батьки та діти? Та з іншого боку, продовжуючи дивитися фільм, дедалі більше переконувався, що в людині все одно є ця страшна, катастрофічна і до божевілля хвора правда — заради того, щоб урятувати життя своїм рідним, вона жертвує собою.

Коли я дивився «Інтерстеллар», то був абсолютно впевнений, що він заснований на реальних подіях. Зрозуміло, що це не так, але саме таке враження складається у процесі перегляду! Цей фільм зібраний із усіх на той момент опублікованих наукових досліджень. Тому такі скрупульозність і детальність створюють цей ефект. Так, люди ще не були так далеко, але за всіма математичним прорахунками це можливо. Цілком імовірно, що через багато сотень років це стане нормальним досвідом.

Такі речі дуже складно пояснити, їх просто відчуваєш, і все. Хочеться дивитися ще і ще і знаходити нові деталі, або прожити це задоволення ще раз. Мені так цікаво, що там, у цьому неосяжному космосі? Ми робимо припущення, здогади, обчислення, але не здатні це усвідомити. Але що ж там насправді?

Дмитро Борисов, ресторатор

«Блакитна безодня» (1988)

Один з найулюбленіших фільмів — «Блакитна безодня» Люка Бессона. Неймовірне кіно про дружбу, кохання, море та змагання із самим собою.

Jerry Heil, співачка

«Сім» (1995)

Сім смертних гріхів ще ніколи, здається, не виглядали так огидно і красиво водночас. Увесь фільм розриваєшся між відчуттями цих полярностей!

І як післясмак ще кілька днів уявляєш себе сценаристом фільму, інсценуючи в уяві альтернативний розвиток подій типу: чому дружину слідчого лишили безгріховною? Адже можна було, щоб вона відіграла похіть із іншим темношкірим слідчим замість проститутки, яку навіть не показали! Який із двох варіантів був би більш неочікуваним?

«Адвокат диявола» (1997)

Кажуть, найбільше досягнення диявола — те, що він змусив думати людей, що його не існує. Я схоже відчула в фільмі. Під кінець Аль Пачіно (браво!) викликав таке відчуття тепла і симпатії до свого персонажу, що стало лячно! Але хіба не це відбувається в реальному житті? Ми не те, що забуваємо про гріховність певних речей, ми робимо їх щоденною рутиною!

Позитив, музикант

«Людина-невидимка» (2020)

Я дуже люблю фільми, які весь час тримають в напрузі — ти намагаєшся розгадати загадку і не можеш передбачити кінцівку. Це як раз один з таких.