Stereoigor — музичний експерт світових трендів та ведучий аудіожурналу STEREOBAZA, який, зокрема, постійно занурюється в глибини нової української сцени та робить проби музичного ґрунту в пошуках корисних та приємних копалин. І ділиться своїми знахідками з JS. 

Stereoigor, фото:Instagram

Закон переходу кількості в якість ніхто не відміняв. Тож за світовим «пануванням» британської та/або англосаксонської музики є певне підґрунтя. Коли я працював у рекорд-індустрії «по той бік», один із засновників-інвесторів британського рекорд-лейблу ще у 2008 році озвучував мені кількість у десятки тисяч «непідписаних артистів» у Великій Британії. Тобто є гурт або співак чи співачка. Є пісні, є записи, відеокліпи. Є навіть концерти та виступи у пабах та на фестивалях, а контракту (рекорд-ділу) з лейблом – немає.

Our Lady Peace, фото: Getty

Тобто кількість «вільних» музикантів просто неймовірна. З одного боку, це означає несподіваний простір для їхньої творчості, що позбавлена зобов’язань перед випускаючою фірмою грамзапису. З другого — ставить під сумнів роль лейблу та демонструє, що кожен може займатися поп (рок, indie, idm, folkotronic, glitch тощо) музикою.

Foo Fighters, фото: Aaron Thackeray

З тієї нашої розмови з британцем минуло 10 років, і дуже цікаво спостерігати, як дедалі більше українських гуртів та музичних проектів виникає на сучасному інформаційно-технологічному полотні. Цікаво відзначати, як кількість перетворюється на якість з розвитком українського суспільства. Бо де б були деякі з наших «поп-топ-зірок», якщо б у 90-х інші талановиті юнаки не були стиснуті певними обставинами.

ONUKA

Тож будемо досліджувати нові досягнення сучасної української музичної сцени на прикладах, що не одразу попадають у таблоїди або мас-маркет медіа. Про «Даха Браха», ONUKA, Esthetic Education теж написали не всі й не одразу. Почнемо музичні дослідження сучасного українського простору на JS з проекту The MAUNT.

Його засновник, зараз відомий як Alex Forst, у 2006-му закінчив Києво-Могилянську академію за спеціальністю «Економіка та підприємництво». Після навчання працював фінансовим аналітиком у великій українській IT-компанії у відділі злиттів і поглинань. У 2008-му поїхав до Сполучених Штатів. Закінчив навчання за класом гітари в Los Angeles College of Music.

Алекс Форст, Олена Пржонська

Кафедру гітари очолював музикант і педагог Таріх Еконі (Tariqh Akoni), який працював з багатьма відомими артистами, зокрема, з іконами джазу Джорджем Дьюком (George Duke), Томом Скоттом (Tom Scott), Боббі Ватсоном (Bobby Watson), поп-артистами Дженіфер Лопес (Jennifer Lopez), Вітні Х’юстон (Whitney Houston), Крістіною Агілерою (Christina Aguilera) та Backstreet Boys. Виступав на одній сцені з Babyface, Ел Джерро (Al Jarreau), Гербі Генкоком (Herbie Hancock), Наталі Коул (Natalie Cole), Стіві Вандером (Stevie Wonder), гуртом Earth, Wind and Fire та іншими.

Алекс Форст також є автором електронного проекту Transcript, що створював музичний супровід для фешн-показів та кіно. Серед іншого — записав саундтрек до показу haute couture в Парижі. Між іншим він — директор відомого українського фешн-бренда PRZHONSKAYA.

Щодо проекту The MAUNT — головного музичного втілення артиста, — то він був заснований у 2014 році.  Музикант виступив одразу як гітарист, вокаліст та сонграйтер. Нещодавно вийшов  вже четвертий міні-альбом The MAUNT — False Restraints («Неправдиві Обмеження»).

Новий міні-альбом присвячений темам космосу і самопізнання. На окрему увагу заслуговує фінальний трек Error Editing the Page, в якому використані фрагменти рапсодії «Думка-Шумка» Миколи Лисенка і декламація віршів Олекси Слісаренка – талановитого й не дуже харківського поета-футуриста початку XX століття, якого репресували сталінським режимом.

У новинці False Restraints звучання The MAUNT стало більш «обтяженим» — з домішками індастріалу та подекуди жорсткої електроніки. Ідеолог та засновник гурту Алекс Форст зізнався, що в період роботи над новим матеріалом повертався до музики Massive Attack, How to Destroy Angels, Tool, Nine Inch Nails.

Тож у буквальному сенсі — ніяких надуманих обмежень чи бар’єрів, коли йдеться про свободу творчості. Особливо на новій українській музичній сцені.

Текст: Stereoigor