пільний проект HBO та Sky Television, присвячений аварії на Чорнобильській АЕС, сколихнув світ. Прем’єра серіалу відбулася 6 травня й майже одразу зібрала біля екранів мільйони глядачів, і не лише українців, яких безпосередньо стосується ця трагедія. Ба більше, за рейтингом серіал обігнав легендарну «Гру престолів», яка довго утримувала лідерські позиції, але після слабкого фіналу поступилася.

Наразі рейтинг «Чорнобиля» на IMDB — 9.7 з 10 можливих, але водночас робота отримала суперечливі відгуки, зокрема й від самих ліквідаторів. Дехто з них вкрай незадоволений сюжетними лініями, деталями та зображеними наслідками впливу радіації на організм людини. Головне — байдужих немає, тож проект, безумовно, вартий уваги. Все, що потрібно знати про створення найтоповішого серіалу сучасності, присвяченого катастрофі 33-річної давнини, — у спеціальному огляді JS.

Актор Стеллан Скарсгорд, який зіграв Бориса Щербину, одну із ключових ролей, зізнався: «Я думаю, що це не лише історичний проект. В тому сенсі, що він зачіпає й дуже важливі соціальні теми: відвага, людяність, честь. Йдеться не лише про екологічні проблеми, які без упину продовжує створювати людство. «Чорнобиль» демонструє систему, яка мала б бути непогрішною, напрочуд безпечною та ефективною для суспільства, але катастрофа безжалісно сколихнула імідж держави, пригнітивши її лідерів та рівень їх тотального контролю».

«Після перегляду серіалу можу запевнити, що все так і було — в контексті бездіяльності та безвладдя. Система, самі розумієте», — розповідає один із ліквідаторів. Про особливість системи в своїх інтерв’ю згадує й дозиметрист, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС Леонід Сєдов. Він закликає мати свою думку, ба більше — не дивитися серіал зовсім. Адже присутня художня розповідь. І вона, як він гадає, спотворює реальні факти: «Є епізод, де ліквідатори погодилися працювати за великі гроші. Але це ж брехня! Про винагороду й мови не було. На добровільних засадах нас направили на ЧАЕС у відрядження, а ми хотіли єдиного — допомогти».

Допомога необхідна була тоді, варто про неї говорити й зараз — екологія навколо реактору незахищена, і це відомий факт. Вчені припускають, що мине не менше 20 000 років, перш ніж зона біля «ув’язненого» в кожух реактору знову стане безпечною для проживання людини. І це, уточнюємо, лише припущення. Тож робота, за яку взялися HBO та Sky Television, була надскладною, тим паче це перша серйозна кінозйомка про чорнобильську трагедію. Режисером виступив швед Йоган Ренк, а творцем, виконавчим продюсером та сценаристом – американець Крейг Мейзін.

Крейг Мезін відомий за стрічками «Ангели Чарлі», «Похмілля у Вегасі-2», тож історія у подібному драматичному жанрі – його творчий дебют. І дебют не серіальний, а повнометражний, адже він описує свою роботу як 5-серійний фільм і ніяк інакше.

«Я думав, що багато знав про Чорнобиль, але виявилося, що не знав нічого. Я прочитав багато статей, передивився документальні фільми (намагався найдетальніше зрозуміти всі аспекти трагедії), і тепер я відверто заявляю — що знаю про Чорнобиль все і навіть більше», — запевнив Мейзін. «Я довго займався комедією, я люблю цей жанр, але не шкодую, що зрадив йому. Ця робота показала ту сторону мене, де більше мене справжнього. В цій історії розкрився мій інтерес до науки, природоохоронної сфери та історії».

Про кастинг

«Ми витратили багато часу на кастинг, провели місяці в маленькій кімнаті в Лондоні, щоб побачити всіх цих людей», — розповідає режисер Йоган Ренк, відомий як автор відеокліпів Мадонни, Роббі Вільямса та декількох епізодів «Ходячих мерців» та «В усі тяжкі».

«Ми переглянути тисячі акторів. Це дуже складний процес, адже саме актор впливає на характер. Між тим, що є у сценарії, й тим, що на екрані, має виникнути танок, який поступово перетворюється на енергію. Вся справа в інстинктах. Персонажі, описані на папері, мають ожити, щойно ви зустрічаєте правильного актора. І нам це вдалося».

«Немає особливих правил для наслідування. Запевняю вас, ми змогли б написати книгу про процес кастингу. Ми працювали із Ніною Голд й Робертом Стерном в Лондоні, які є найкращими з найкращих, коли йдеться про кастинг, тож нам все вдалося».

Про процес зйомок

«Під час зйомок я відчував безмежну шану до всіх, хто постраждав. Кожної хвилини екранного часу я намагався вшанувати всіх учасників трагедії та тих сотень тисяч людей, які в одну мить стали безхатченками. Це був складний період».

Про сцену на мосту (1 епізод)

«Всі сцени служать різним цілям. Для мене сцена на містку стала чимось злегка імпресіоністським, адже в ній є особливий магічний характер. Що мені подобається в моїй роботі, так це те, що я можу підходити до різних сцен в залежності від того, що вони демонструють. І найголовніше — як. Для мене ця сцена є надважливою».

«Цей місток — справжнє місце. Сьогодні він все ще відомий як Міст Смерті. Він знаходиться приблизно в кілометрі від електростанції. Ширяться чутки, що всіх, хто вийшов тієї ночі на нього, щоб подивитися на катастрофу, більше немає з нами. Правда це чи ні, я достеменно не знаю, але знаю точно — коли ми знімали цю сцену, то відчули глибокий внутрішній резонанс. У цьому епізоді повинно було бути щось інтуїтивне, але в той же час жахаюче, болюче, з особливим сенсом та справжнім почуттям неминучості незворотного».

Про Україну

«Україна не вперше потерпає від режиму. — ділиться сценаріст Крейг Мейзін. — Історична картина свідчить про це. На початку 90-х це була надзвичайно цінна, родюча земля, хлібний кошик Радянського Союзу, що стала вмить знедоленою. Варто загадати й про насильницьку колективізацію Сталіна у 30-х роках, яка укорінювала центральну позицію Радянського Союзу й про Голодомор, що майже знищив країну багато років тому».

«Жорстка доля випробовувує Україну, — продовжує Мейзін. — Їй вистачило цього всього на довгі роки вперед, але чи остаточно? Хотілося б сказати, що Чорнобиль був остаточним випробуванням але, на жаль, та ситуація, що зараз відбувається на сході України та в Криму випробовує її знов».

Про майбутні проекти

«Наразі мене, як режисера, більше нічого не цікавить, — ділиться режисер Йоган Ренк. — Я навіть не читаю нові сценарії. Прямо зараз, я не цікавлюся нічим, якщо чесно. Я відчуваю себе спустошеним, але неймовірно задоволеним із точки зору творчого виконання. Поки ніякої роботи, але хто знає що буде далі».

«Все, що ви робите, впливає на те, хто ви є як режисер. Я все ще намагаюся обернути голову навколо того, що тільки що випробував, і я думаю, що мине час, поки я вийду із цього стану. Поки я збираюся зробити невелику перерву і поспілкуватися з родиною, а потім подивимося».

Подяка глядачам

«Я повинен бути чесним, я працюю в досить особливій професії, — дурній, я б сказав. Я роблю фільми для людей, щоб розважати їх, не більше. Але раптово, вперше в моїй кар’єрі, з’явилася інша мета. Мета розповісти історію та вшанувати учасників, і я відчуваю велику гордість, що все відбулося. Я відчуваю гордість за участь в цьому проекті. У мене відбувся найдивовижніший творчій період, незабутній час натхнення та глибокої співпраці. Я повністю задоволений тим, як ми всі це зробили. Цей фільм змінив мене і, гадаю, змінив моїх глядачів».