В об’єктиві JetSetter.ua — Сергій Бубка, чемпіон чемпіонів (у світі спорту є таке звання), 35-разовий рекордсмен світу та олімпійський чемпіон зі стрибків з жердиною. У межах нового спецпроєкту ми провели день з цим легендарним спортсменом та дізналися більше про його захоплення, стиль життя та секрети тайм-менеджементу.

У чому секрет славнозвісних стрибків Сергія Бубки?

Усе геніальне дуже просто. Щоби задіяти швидкість, силу та енергію стрибуна, необхідно відштовхнутися так, аби пробка, кінець жердини, яка впирається в землю, не торкнулася задньої стінки до того, як ви відштовхнетеся та передасте заряд і енергію жердині. У такий спосіб ви перенесете великий заряд та енергію на жердину, в результаті, спортсмен уособлюватиме стрілу, яку вистрілює лук. Саме цей принцип закладений в основу високих стрибків.

Запитання від Rexona Men

__________________________________________________________________

Режим — панацея? Скільки разів на тиждень ви займаєтеся спортом зараз?

Усе залежить від мого графіка — де я перебуваю, у якій частині світу. Тренування можуть бути три, п’ять або ж шість разів на тиждень. Серед основних активностей, безперечно, —біг, вправи на витривалість, на серцево-судинну систему. Також це може бути велосипед, тривале плавання, вправи в тренажерному залі, робота із власною вагою чи йога. Необхідно прислухатися до свого організму та, відштовхуючись від цього, планувати навантаження.

Чи маєте ви хобі, не пов’язане зі спортом?

Загалом, я колекціоную олімпійські факели. А моє хобі, яке зовсім не пов’язане зі спортом, — це можливість насолодитися природою та саме на природі провести час наодинці із собою.

Три головні правила щоденного раціону?

Якщо я правильно зрозумів запитання: перше правило — не переїдати, друге правило — якомога більше часу проводити на свіжому повітрі, а третє — вчасно лягати спати.

Ваш улюблений формат відпочинку?

Мої улюблені місця відпочинку — це ліс, гори та море. Якщо йдеться про гори, це, безперечно, лижі. Загалом я люблю подорожувати та просто прогулюватися на свіжому повітрі.

Зараз усім спортсменам, окрім фізичних тренувань, радять проходити регулярні сеанси із психологом. Чи дійсно це допомагає чемпіонському духу? Як раніше справлялися без подібних сеансів?

Свого часу ми також зверталися до спортивних психологів. Проте, на жаль, таких спеціалістів було дуже мало. Спортсменам важливо навчатися справлятися зі своїми емоціями, уміти впорядкувати думки та правильно їх використовувати, отже, це важливий складник тренувального процесу. Ми завжди дотримуємося професійного підходу, тому, думаю, на сьогодні, ми просто дійшли до того розуміння, що сеанси із психологом — цегла для спортивного успіху й результату.

О котрій годині ви прокидаєтесь?

Я прокидаюся близько шостої години ранку.

Чи є у вас певні обмеження щодо фізичних навантажень?

Раніше обмежень не було, проте сьогодні, беззаперечно, вони є, адже з кожним роком ми не молодіємо. Різні графіки, безліч подорожей та відряджень стають причиною цих обмежень, аби можна було відновитися та повноцінно виконувати навантаження у своє задоволення та із користю для здоров’я.

Чи є у вас guilty pleasures (улюблена, проте не дуже корисна страва/ шкідливі звички тощо)?

Я намагаюся не вживати молочні продукти, проте іноді дозволяю собі з’їсти запіканку або сирники. Також намагаюся не вживати вироби із борошна, хоча іноді й це трапляється.

Як багато кросівок у вашому гардеробі?

Ніколи не рахував. Не знаю. Головне, щоб це були хороші та якісні кросівки для роботи, тренувань та прогулянок.

Спорт — це залежність? Чи можна прокинутися та вирішити, що все, я «зав’язав»?

Від спорту я завжди отримував і отримую задоволення. Це моє життя, моє служіння спорту. Вважаю, що насамперед спорт — фізична активність, необхідна людині для того, аби бути здоровою, успішною та відчувати себе гармонійно. Думаю, що людина, яка прокидається та приймає рішення «зав’язати», не дорожить своїм здоров’ям, а займалася спортом, змушуючи себе.

Розкажіть про ваших особистих фаворитів серед молодого покоління спортсменів? За кого вболіваєте всією душею?

Уболіваю за всіх українських спортсменів. Захоплююся талантом Ярослави Магучіх та Дар’ї Білодід.

Без якої риси характеру, на вашу думку, спортсмен приречений на провал? Чи можна виховати в собі чемпіонські якості, або ж із ними радше народжуються ?

Думаю, що дуже важко домогтися великого результату без жаги, цілеспрямованості, працьовитості та таланту навчатися.

Чемпіонами стають. Тому можна й потрібно розвивати усі якості. Деякі з них у вас сильніші, деякі ні, проте, здебільшого, багато що залежить від педагогів, наставників, які вчать вдосконалюватися та досягати своєї мети.

За який момент у вашій кар’єрі вам було щиро соромно? І чому?

У мене лише одна олімпійська медаль. Я завжди хотів мати більше олімпійських медалей. На жаль, цього я зробити не зміг. Таке життя. Я приймаю те, що маю.

Батіг і пряник — у якому відсотковому співвідношенні це має бути, аби виховати справжнього чемпіона? 

Думаю, що це суто індивідуально, тому що тренеру потрібно знайти підхід до кожного спортсмена, добре його розуміти та знати, як із ним працювати. У моєму розумінні чемпіона створює тренер.

Так само, як художник пише картину, так і тренер ліпить зі спортсмена-чемпіона — людину з великої літери. Це дуже творча робота, за якої потрібно враховувати всі аспекти. Комусь потрібно більше мотивації, похвали, когось потрібно карати. Але загалом — це успіх двох людей, які йдуть до спільної цілі, до вирішення одного завдання. Тому пропорції принципу «батога і пряника» у відсотковому співвідношенні дуже складно визначити, оскільки кожна людина — це індивідуум, а до нього потрібно мати ключ. Ключ знаходить саме тренер — художник та творець.