Дружба попри відстань: історія #1 від партнерок кондитерської Bezgrishna Bakery

Ліна Бурдук та Наталія Борлова про вміння дружити та вести спільний бізнес за будь-яких обставин.

Справжня жіноча дружба — цінність, що формується роками та перевіряється блискавичним успіхом і переломними моментами долі. Здатність зберегти щирі та міцні стосунки і залишатися надійною підтримкою одна одній — риса зрілих і водночас легких жінок, котрі щиро святкують життя та мудро долають складні повороти.

За підтримки бренду італійського ігристого San Mare ділимося історіями українських дівчат, які, незважаючи на те, що опинилися в різних країнах та навіть на різних континентах, зуміли не лише не зруйнувати, але й посилили свій зв’язок. Ба більше, їм вдається вести спільний бізнес, вміло долати руйнівний досвід, який із собою принесла війна.

Ліна Бурдук та Наталія Борлова

партнерки по бренду NICHE та кондитерській Bezgrishna Bakery

Як би ви охарактеризували поняття дружби в сучасному світі?

Наташа: мені здається, дружба — це дружба незалежно від часу. Взаємна симпатія, спільні інтереси, захопливі розмови, щирість, іноді і суперечки.

Скільки років триває ваша дружба та коли зрозуміли, що це саме та людина, яку можна назвати дійсно близькою?

Ліна: ми знайомі дуже давно. Ще коли жили в Донецьку, обожнювали одна одну, багато сміялися та безтурботно сяяли. Але завжди були зайняті в шоу-бізнесі, тому не можу сказати, що дружба була глибока. Війна 2014-го розкидала нас. Уже потім, з переїздом у Київ, зустрілися знову, почався новий етап життя. Ми подорослішали, подорослішали і наші труднощі, які ми проходили разом. Немає такого моменту, коли ти можеш чітко освідомити: «О, це дійсно близька людина для мене». Можу лише сказати, що Наташа завжди була моєю людиною. Я завжди це відчувала. З кожним кроком ти стаєш або ближче, або далі. Ми — ближче.

Чи маєте ви спільні секрети, про які знаєте лише удвох?

Наташа: гадаю, ні. Хоча які подруги не мають маленьких спільних секретів.

Ліна : Точно маємо!

Переломний момент, що мало не зруйнував ваші взаємини? Хто пішов першим на примирення?

Наташа: переломних моментів було чимало. Ми знайомі дуже давно, і було всіляке. Моменту, який міг би зруйнувати відносини… не було. Хоча знаєте, бували «гучні спалахи», які згодом стихали. Взагалі з війною цінності так змінилися, що старі лайки здаються навіть трохи недоречними, і в деяких моментах прикро смішними.

Спільний бізнес, за чи проти? Поділіться власним досвідом.

Ліна: спільний бізнес — це дуже круто, але це велика загроза для щирих дружніх стосунків та сімейних пар. Навіть якщо збалансувати пропорції 50/50: знання, навички, інвестиції. Для мене це великий ризик втратити друга/чоловіка. Ми з Наташею були разом пліч-о-пліч всі ці роки, створювали «безгрішний» світ корисних смаколиків, за що я їй дуже вдячна.

Чи маєте ви свої особливі місця/заклади, які асоціюються одна з одною?

Ліна: мабуть, такі місця у далекому Донецьку. Ті самі, коли ми були юними, яскравими, прикольними. Там залишилося багато спогадів.

Війна як трансформація стосунків, у тому числі і дружніх. Що змінилося у ваших відносинах з початку повномасштабного вторгнення? Як вдається підтримувати зв’язок і чи залишається він так само тісним?

Наташа: мені здається, усе дуже просто. У відносинах все навпаки стало простіше, відвертіше — нічого зайвого. Авжеж ми підтримуємо одна одну. Найголовніше — це просто мати бажання, а знайти можливість — не проблема в наш час.

Як розподілилися ваші робочі обов’язки через відстань? Хто за які процеси відповідає?

Ліна: Наташа робить майже усе. Вона контролює усі процеси із закупівлі, поставок, замовлень. Також є наша Олена (зав. виробництвом). Вона контролює технологічні процеси, але зараз у важких воєнних умовах кількість працівників з 20 знизилася до мінімуму. Тому Наташа закриває майже всі питання. Бухгалтер — у Фолькстоні, я у Лондоні продовжую підтримувати дистанційно, але також дуже багато працюю, бо життя тут дороге.

Як часто тримаєте зв’язок? Який найефективніший для вас спосіб спілкування?

Наташа: ера інтернету, зв’язок майже кожного дня. Найчастіше це текстові повідомлення. Щось на кшталт: «Ліно, ти пам’ятаєш, скільки треба борошна в цьому рецепті?» Аудіоповідомлення, коли треба поділитися чимось емоційним, важливим і на ходу. Чути голос близької людини важливо. І, звісно, відеодзвінки, фото.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: