Как Павел, Анна и Ольга Гудимовы готовятся к Новому году

C детства Новый год и Рождество ассоциируются с домашним уютом, ароматом хвои, мандаринами, праздничным столом и, конечно же, подарками! JetSetter.ua и Киевский ЦУМ заглянули в гости к известным семьям, чтобы узнать, кто и что мечтает найти под елкой в этом году, а также какими приобретениями они порадуют близких. Не обошлось и без забавных историй о приключениях во время традиционной шоппинг-суматохи!

5 лет назад у Павла и Анны Гудимовых начался новый этап: на свет появилась их дочь Оля. Пара практически перестала вести публичный образ жизни, а всю энергию влюбленные направили на семью. Павел, конечно, не забывает о других своих детищах — арт-центре «Я Галерея» и архитектурной мастерской «Я Дизайн», вот только после окончания рабочего дня предпочитает не задерживаться в Киеве, а возвращаться в свой небольшой уютный дом в Белогородке. Там уже все готово для встречи Нового года и Рождества. О своем отношении к этим праздникам и о главных семейных традициях как коренной львовянин Павел рассказал JS.

Перша святкова ялинка у моєму житті з’явилась, коли мені було 2 роки. Я відтворюю цей момент, коли переглядаю фото з сімейного альбому. Після цього, аж до більш свідомого віку, я не пам’ятаю жодних деталей: ані подарунків, ані самого процесу святкування. Тим паче коли у Львові почався період перебудови і певної депресії, відверто кажучи, було не до Нового року. Але я досі милуюся тією, своєю першою ялинкою, вона була справжньою, якоїсь неправильної деконструктивної форми, але такою гарною.

Коли 15 років тому я переїхав до Києва, то ситуація зі святкуванням дня Святого Миколая або Різдва була ще гіршою. Львів вже давно повернувся до того більш австрійського досвіду проведення зимових свят. Звісно, є інші акценти, інші «бізнЕси», як кажуть, але картинкою, традиціями та настроєм він набагато раніше за Київ адаптувався до нового часу та, водночас, не втратив себе. А Київ, на жаль, встиг себе втратити суттєво. Особисто я лише минулого року відчув, що Київ не повністю, але все ж таки піднявся духом. Так, ще потрібно багато працювати, але я бачу, як все потрохи налагоджується.

Я впевнений, що Новий рік — це шанс на перевлаштування, навіть для найбільш затятих скептиків та атеїстів. Я, якщо чесно, й досі сам вірю в існування дива, яке може трапитись у цей особливий зимовий період. Всі різдвяні свята дані нам для того, щоб хоча б кілька днів повністю присвятити себе родині, щось виправити, переосмислити. Не завжди так виходить, але завжди є шанс. Так, наша родина кожного року збирається за одним великим столом, ми спілкуємось і отримуємо радість один від одного.

Коли ми почали жити разом, я зрозумів, що спільна сімейна трапеза — це неймовірне задоволення. Тож хоча б раз на добу ми збираємося усі за столом. Усі елементи столу, страви та декорації — це справжній ритуал, від якого можна отримувати задоволення та енергію.

Вже третій рік поспіль ми прикрашаємо вдома штучну ялинку, оскільки я проти того, щоб рубати молоді та здорові дерева. У нашому саду біля будинку росте кілька ялівців «монарх», декоруємо їх також.

За святкову атмосферу у домі відповідають і спеціальні музичні добірки. Маю 20-25 платівок виключно різдвяної музики всіх народів світу — від хоралів до рок-збірок. Нещодавно я купив вініл «Українські Троїсті музики» на ній надзвичайна різдвяна гуцульська музика! Платівка була якимось дивом записана у Ленінграді ще в радянські часи (1970), але ця копія нова, її ніхто ніколи не слухав. Тож коли я її поставив, був вражений якістю звуку. А Оля так взагалі була у такому захваті, що протанцювала весь вечір. Ви б це бачили!

Щодо Діда Мороза, то Ользі Павлівні ми перш за все розказали, хто він такий і що спільного має зі Святим Миколаєм. На жаль, мало хто навіть із дорослих це знає. Адже справа в тому, що, по суті, це одна й та ж сама персона. Були такі часи, коли Миколая не можна було називати Миколаєм, і йому дали більш узагальнене ім’я. Так ось, Святий Миколай вже до нас завітав, як і належить. За тиждень до цього дня Ольга Павлівна замовила собі у якості подарунка кицьку Марі з мультфільму «Коти-аристократи». Ми з дружиною спочатку навіть не могли зрозуміти, що це за істота. Оля просто побачила в інтернеті старий діснеєвський мультфільм й обрала собі улюбленицю. Але її не можна було знайти в Україні. Тож ми змушені були просити наших друзів, які якраз летіли із Лондона, щоб вони встигли зайти до магазину Disney і пошукати там. Хіба це не диво, що вони таки встигли і знайшли? Це до того, що я так само вірю у дива.

Одного разу, ще до появи Олі, ми напередодні Нового року поїхали на перевал у Карпатах. І застрягли через дуже великий сніг. Уявіть собі: вовки виють, небо затягнуло, пальне закінчується і є лише один «KitKat» на всіх. Але нас встигли врятувати і свято ми зустріли вже у теплі та затишку. Це теж було свого роду диво. Взагалі Карпати — це не лише прекрасна природа та гори, це нашарування сили, традицій, історії, інтелекту та народної мудрості.

Всі дорослі такі ж діти, якими були колись. Всі хочуть подарунків, всі на них чекають, просто вони бувають різними і це необов’язково матеріальні речі. Цього року Аня мене перепитала, сказала, що хоче подарувати мені книгу, про яку вже давно мріяв. Я осмислив та обрав одну. Тож зараз чекаю із радістю.

Сам можу подарувати різне — від прикрас до більш емоційних речей, наприклад спільних поїздок. Наше щастя у тому, що інтереси повністю співпадають, тож із подарунками один одному у нас зазвичай проблем не виникає.

Але маю відверто зізнатися, що відносно сюрпризів я дуже зважений та нудний. Так, багато роздумую над кожним, а через це частіше за все втрачається та сама легкість і радість вибору. Є люди, які йдуть просто собі вулицею, бачать якусь дрібницю, купують, дарують її та щиро радіють разом із тим, кому вони її презентували. А у мене, на превеликий жаль, таке собі «горе от ума». Я не хочу нічого казати про свій маленький мозок, але можу сказати точно, що я завжди аналізую кожен такий вибір. І це така моя слабка сторона. Можу подарувати певний витвір мистецтва, книги, біжутерію, поїздку, але це так звичайно та банально. Ось, наприклад, Олі на день народження я подарував сад, яким ми з нею удвох займаємось. Вважаю, такий подарунок якраз непоганим.

BACKSTAGE:

Написать комментарий

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: