Телеведучий Олександр Педан та його 15-річна донька Лєра – не просо тато та донька, вони справжні друзі та навіть бізнес-партнери. Поки інші батьки бідкаються, що не можуть знайти спільної мови із тинейджерами, Саша та Лєра випромінюють довіру одне до одного. Провели з ними день та поговорили про важливе.
Ви з Лєрою, мабуть, найзразковіший тандем «тато + донька». Чи завжди ви були друзями та як вийшли на такий високий рівень довіри?
Саша: Коли Лєра була маленька, то я багато працював і мало не впустив той момент близькості з донькою. Але коли Лєрі було близько 3-х років, цей маленький комочок виліз мені знову на руки й змусив увімкнутися якісь біохімічні процеси. Я зрозумів, що просто ніяк не можу без цієї малявки. І почав більше й більше приділяти уваги Лєрі — ми почали разом робити всілякі поробки, гуляти більше з нею.
Це був момент, коли я перестав боятися бути батьком.
Лєра: Коли почали разом проводити час, з’явилися спільні хобі та теми. Нам стало цікавіше разом. Так і відбувся контакт.
Саша: Спочатку ми гралися, потім робили поробки. Згодом з’явилися спортивні захоплення. Останні роки Лєра тягнулася ближче, шукала спортивні захоплення, підхоплювала мої. Щоб бути ближче й більше спілкуватися, вона почала займатися вейксерфінгом, отримала сертифікат дайвера. Тому що я серфер і дайвер із кількома сертифікатами. Я купив нам скейти, і ми каталися разом улітку.
Коли та за яких обставин ти вмикаєш режим суворого батька й чи взагалі вмикаєш?
Саша: Я вмикаю режим суворого батька?
Лєра: Дуже рідко.
Саша: А за яких обставин?
Лєра: Та ще б я пам’ятала! Це дуже рідко буває.
Саша: Якщо Лєра не пам’ятає, то я, напевно, теж.
Лєра: Тато просто дуже лояльний.
Саша: У нас є одне правило. Ми завжди про все говоримо.
Тому мені й не доводиться вмикати режим суворого батька, тому що Лєра завжди зі мною відверта, щира. А на це тим не можеш реагувати агресивно. Не маєш права.
Ваші улюблені спільні активності?
Саша: Почали про це в першому питанні. У якийсь момент я почав тягнутися до Лєри, а вона — до мене. Я купив нам скейти, і ми каталися на них. Потім Лєра отримала сертифікат дайвера. Але поки що ми більше не їздили на дайвінг.
Лєра: Один раз ми поїхали. Тато мене змусив залізти в воду, хоча було дуже холодно. Але потім я все-таки захотіла піти в воду.
Саша: Рішення отримати сертифікат було за Лєрою. Я навіть не натякав на це.
Лєра: Зимовий вид спорту: тато — на сноубордах, я — на лижах.
Саша: Вейксерфінг. Я катаюся давно, а Лєра почала на серфовій дошці за катером кататися на хвилях. Це якщо говорити про спортивні активності. А так що ми любимо?
Лєра: Тік-токи ми знімаємо!
Саша: Так. У нас є Тік-Ток. Це не просто активність, а спільний бізнес. Ми разом створили цей акаунт. До речі, за нього відповідальна Лєра. Вона його веде, вона відповідає за те, як підписувати. І головним режисером теж є Лєра.
Тому й гонорари ми ділимо навпіл. І це дуже круто, коли в нас є спільна активність.
Це нас об’єднує. Ми більше часу проводимо разом. Хтось із нас може гигикати, хтось може сприймати це серйозно, хтось ні, але найголовніше — можливість побути разом, довіряти одне одному, більше спілкуватися. Тому що Лєрі 15, і вона зараз більше зайнята навчанням і якимись своїми прикольчиками. Достукатися до підлітка насправді дуже важко. Але не в нашому випадку.
Чи всім ділишся з татом? Чи є теми-табу для обговорення з батьками?
Лєра: Усім ділюся. У нас немає жодних секретів одне від одного. Так що ми ніколи не брешемо, і це дійсно полегшує наше життя.
Саша: Якість теми ти не підіймаєш. Може, про хлопців не розповідаєш?
Лєра: Та нє. Ви, у принципі, все знаєте.
Саша: Так, Лєра розповідає все. Намагаємося не залазити в душу, але мені здається, що ми вільно спілкуємося на будь-які теми. Навіть на дорослі.
Відомий тато — плюси та мінуси?
Лєра: Плюсів не так уже й багато. Єдине — бере з собою на роботу. Це цікаво, новий досвід, гарні знайомства.
Із мінусів: важко десь прогулятися парком, просто не дають нормально десь посидіти.
Постійно думаємо, що піти в людне місце — не варіант, тому що сильно не поговориш, не погуляєш.
Але ми вже звикли і вибираємо якісь місця, де нам обом дуже комфортно. Тому мінусів як таких немає.
Саша: Раніше, якщо підходили фоткатися до мене й давали Лєрі телефон, щоб вона сфотографувала, то тепер кажуть: «Ні, ми хочемо з вами разом, тому що ви ж тік-токери». Тобто тут Лєра вже відчула певну популярність на собі.
І я пишаюся тим, що вона не підняла носа догори. Вона не змінилася в поведінці, у спілкуванні зі своїми друзями.
Я не бачу, що в неї загорілася якась зірка. От тоді я б, мабуть, увімкнув суворого батька.
Наразі ви створюєте багато спільного рекламного контенту. Як загалом розподіляються обов’язки в цій історії?
Наша спільна історія — це Тік-Ток. Лєра — головна. Вона раніше в цьому з’явилася. Я взагалі не хотів іти в Тік-Ток, тому що не хочу мати вигляд, як Юра Горбунов. Юро, я люблю твій Тік-Ток.
Ми вигадали історію «Батьки та діти». Розуміємо стосунки з донькою та, здебільшого, маємо позитивні відгуки. Нам це приємно.
До нас приходять і рекламодавці. Ми ділимо рекламу навпіл. Лєра чесно заробляє свої гроші. Не зовсім заробляє, а отримує їх від тата. Тому що вона неповнолітня. Я їх отримую на ФОП, ми навіть платимо податки.
Лєра: Але весь контент, який є на нашому акаунті, я за нього відповідаю. І випускаю повністю рекламу під свою відповідальність.
Саша: Так, більшість ідей належить Лєрі. Зйомка, монтаж, підбір музики, підпис відео, навіть час, коли ми його випускаємо, — це відповідальність Лєри. Я дуже пишаюся, що вона в 15 років уже несе за щось відповідальність і вчиться це робити. І за це отримує бонуси.
Чому ти навчився в Лєри останнім часом?
Лєрине улюблене слово останніх років — це «на ізі». От я навчився в Лєри легше ставитися до ситуацій. Цьому в цього покоління взагалі можна повчитися, тому що ми звикли переживати, завжди здається, що все — крах, там зламав, там не встиг, те не зробив.
Вони до цього ставляться набагато простіше. І це береже нерви. Навчився в неї не нервуватися марно. І це дуже круто.
Так стало легше трошки жити. Я не говорю про відсутність відповідальності. Просто ставитися простіше. Якщо ти, наприклад, сьогодні щось не встигаєш, але доробиш його завтра, нічого не станеться. Але я проти прокрастинації. Тобто ми все одно в цьому плані, на відміну від більшості блогерів, дуже відповідальні. Ми дуже переживаємо — інколи навіть більше, ніж замовник.
Плюс Лєра вчить мене танцювати, хоча я колись 11 років займався народними танцями, але зараз вчусь заново. Вона вчить мене трендам. Фактично, вона відкрила для мене Тік-Ток. Я би його сам не відкрив і не зрозумів.
Через що сваритеся і як миритеся?
Лєра: Та ми майже не сваримося. Ми можемо посваритися, бо хтось із нас втомлений, і ми не знайшли спільної мови.
Саша: Або голодні. У нас є така спільна риса — коли ми голодні, то злі.
Лєра: Треба просити поїсти перед тим як щось робити разом.
Саша: Ми коли починаємо робити такий на голодний шлунок, ми реально можемо посваритися.
Лєра: Можна повішатися
Саша: Але потім зупиняємося, перекусили — і все пішло на ізі.
Photo: Катерина Ніколайчук
Produсer: Діна Проценко
MUA: Світлана Зайчик
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: