Нам відомо, що ваше знайомство розпочалося досить дивно: перша спроба провалилася з тріском. Хотілося б дізнатися подробиці та як розвивалися події згодом?
Дмитро: На першому курсі в інституті я підійшов до Каті й сказав «Привіт!», але вона нічого не відповіла. Згідно з сімейною легендою, Катя слухала музику та, мовляв, просто не почула мене.
Катя: Тоді я часто ходила в навушниках, тож не помічала багато речей. На четвертому курсі Діма знову підійшов до мене, цього разу сміливіше, й одразу покликав на побачення.
Дмитро: Я випадково дізнався, що Катя, дуже красива дівчина, яка тривалий час була в серйозних стосунках, знову вільна (посміхається). Й одразу зрозумів, що це мій зірковий час.
А як довго тривали залицяння? Скільки «завойовував» Катю?
Дмитро: На жаль, я дуже незграбно залицявся. Але не тому, що прийняв свідоме рішення не залицятися, а просто не знав, як це робити. Насправді виявляти знаки уваги я навчився вже тоді, коли наші з Катею стосунки стрімко розвивалися.
„Тож виходить якась нісенітниця: вміння завойовувати дівчат у мене з’явилося вже після того, як я, власне, завоював свою кохану дівчину. І наразі цей скілл мені ні до чого. Прикро. “
Катя: Раніше я була в геть інших стосунках – зворушливих, коли ми святкували чи не кожні півтижня, що провели разом. Тому, коли я почала спілкуватися з Дімою й у День святого Валентина почула від нього «Ну, бери таксі й приїжджай», — для мене це було трохи несподівано. Але Діма підкорив мене іншими якостями та цінностями.
Що вас бісить одне в одному найбільше?
Катя: У Дімі мене бісить невпинне бажання докопатися до істини — у найрізноманітніших проявах. Завелика концентрація на одному питанні, яке потрібно дослідити та проаналізувати досконально. Але, до речі, це водночас і бісить, і викликає повагу, оскільки така його особливість дуже допомагає в бізнесі. А Діму нічого не бісить – я ж ідеальна (сміється).
Існують невербальні ознаки невдоволення, які ви можете помічати одне в одному? Наприклад, щось, що дає вам зрозуміти: зараз моя кохана людина незадоволена, роздратована, її краще не турбувати і взагалі залишити у спокої.
Катя: Діма — ідеальний і дуже «комфортний» чоловік, адже у нього завжди гарний настрій. Точніше, для мене у нього завжди гарний настрій (сміється).
Дмитро: А ось Катю деякі речі виводять із себе. Я завжди бачу, що в цей момент ліпше до неї не підходити. Як я це визначаю? У неї з’являється холодний та відсторонений погляд. Тож краще відступити – інакше вб’є (посміхається). Раніше для мене було важливим завжди спробувати з’ясувати, що не так, хоча Катя зазвичай у такому стані не готова розмовляти.
„Але то все помилки молодості, вже відпрацьовані. Ми разом 15 років і навчилися, як поводитися один з одним у різних ситуаціях. “
Чи доводилось вам у якийсь момент підлаштовуватися під графіки одне одного? Жертвувати певними можливостями?
Дмитро: Каті довелося пожертвувати київським життям і переїхати зі мною до Дніпра (сміється). Щодо жертв… Коли ти з кимось будуєш відносини, на тебе дуже впливає твій партнер, тому напрямок, в якому ти розвиваєшся, може здаватися обмеженим лише тобі. Катя — це бізнесвумен з сильним характером, і мені це здається найбільш органічним. Але хтозна, як було б, якщо б доля звела мене з менш самостійною дівчиною, яка б у певний момент заявила мені, що їй цікавіше не займатися бізнесом, а всім пожертвувати в найкращих традиціях дружини декабриста. Можливо, в таких обставинах це здалося б мені органічнішим. Але у дійсності все органічно саме так, як є. Я бачу в Каті абсолютно рівноправного партнера загалом й бізнес-партнера, зокрема.
Чи дозволило ведення спільного бізнесу виявити якості, про які ви раніше навіть не здогадувались?
Катя: Діма завжди досить активно брав та бере участь у будь-яких моментах, пов’язаних із бізнесом. Свого часу в нас навіть була традиція: ми збиралися увечері, пили чай і обговорювали певні питання. Тобто я можу відмітити більш концентроване наше спілкування.
Дмитро: Мені дуже подобається бачити у Каті прояви професіоналізму. Раніше я відмічав її професійні досягнення у сфері дизайн-проектів, згодом – в області менеджменту, зокрема, в управлінні великим проектом. Спостерігати, що твоя дружина є професіоналом у своїй справі й реалізує себе у все більших масштабах, викликає справжній захват.
Хто з вас найбільший контрол-фрік?
Дмитро: Напевно, я. Але у бізнесі я вмію делегувати обов’язки та покладатися на своїх партнерів і колег, котрі можуть впоратися зі своєю роботою на відмінно. Водночас я дуже люблю вникати у деталі для максимального занурення у всі процеси.
Чи розподіляєте ви функціональні обов’язки у Smartass?
Дмитро: Ні, не розподіляємо. Справа в тому, що цим проектом керує Катя, а я намагаюся лише допомагати їй. Та й Катя не завжди приймає допомогу, хоча іноді мені вдається підказати щось корисне для справи.
Якщо про етапи кар’єрного становлення Діми відомо багато, оскільки він – публічна людина, то про Катю ми знаємо зовсім небагато. Катю, розкажи, як у тебе все відбувалося?
Катя: Спочатку я навчалася в КІМВ, але згодом все кардинально змінила. Ще під час навчання в інституті я працювала моделлю. Це був як цікавий експірієнс, так і важке випробування. Бути у сфері, де тебе постійно об’єктивізують, не завжди просто. Згодом, навчаючись у магістратурі, я працювала в PR-компанії, що займалася соціальними проектами. А потім почала працювати із Дімою. Я була частиною команди Gloss.ua, а також брала участь у запуску жіночого видання Glam. Відтоді у нас є досвід співпраці. Коли ми переїхали до Лондона, я вирішила здійснити свою мрію. Завдяки родині Дмитра — вони надихнули і підтримали мене, — я вступила на архітектурний факультет в London College of Communication, University of the Arts. Але потім зрозуміла, що державна освіта – не така ефективна навіть у Великобританії, тому перевелася до приватного учбового закладу KLC School of Design. Це було найкраще рішення ever. Там мені дали практичні знання — все дуже зрозуміло й доступно. Майже все, що потрібно в роботі. Ми практикувалися зі справжніми клієнтами, робили реальні проекти, які були реалізовані. Зараз я планую розвиватися в архітектурному напрямку лише в межах Smartass. Окрім того, вступила на трирічний дистанційний курс з нутриціології в Лондонському університеті.
Чи є у вас розподіл «добрий поліцейський — поганий поліцейський» у будь-яких моментах управління бізнесом?
Дмитро: Я – добрий поліцейський, «по-любому».
Катя: Я, навпаки, можу нагнітати в певних ситуаціях — іноді невиправдано, іноді справедливо. Тому зазвичай виглядаю в очах оточуючих саме як поганий поліцейський.
Дмитро: Насправді це можна пояснити тим, що в контексті Smartass у Каті є чітке бачення, й коли щось виходить за його межі, Катя стає безжалісною. Мені ж у Smartass подобається абсолютно все, тож я можу не бачити деякі фейли чи невідповідності. Наприклад, нам приносять страву (ми як раз оновлюємо весняне меню), і вона викликала у мене суцільний захват. Каті страва також сподобалась, але вона все ж знайшла, що у ній потрібно вдосконалити.
Спостерігаючи за вами, можна впевнено сказати, що у вас супертактильні стосунки. Ваші емоції не дуже виражені на обличчі, а ось дотики можуть багато сказати. Це прямий маркер здорових і гармонійних відносин. Чи звертаєте ви на це увагу? Така традиція була відразу або ж з’явилася пізніше?
Дмитро: Так, нам здавалося, що проявляти почуття недоречно. Але нещодавно і я, і Катя переглянули цю позицію. Останній рік-півтора ми досить багато часу провели окремо, оскільки було багато справ та робочих подорожей. Коли ви встигаєте засумувати одне за одним більше, ніж звичайно, коли живете разом, емоції можуть проявлятися сильніше.
Особливо уважним підписникам вашого телеграм-каналу «Прапори із Дмитром Дубілетом» вже відомо, що Діма мило називає Катю «Шкаторіна». А у Діми є якісь прізвиська?
Дмитро: Шкаторіна — це частина прапору, хто не в курсі… Прапори і жінка — ідеальна суміш (сміється). А ось у мене чомусь все життя не було жодного прізвиська.
Катя: Насправді у школі у мене були прізвиська, пов’язані з моїм прізвищем. І через них я у буквальному сенсі била. Я дуже трепетно ставлюся до імені іншої людини. Мені здається, що це щось святе, сакральне, тому, якщо людина представляється Дмитром, я так і буду його називати. А не «Дімоном» чи ще якось (сміється).
Чи маніпулюєте ви одне одним в прийнятті рішень, що стосуються бізнесу? Посилаєтеся одне на одного при прийнятті рішень? Чи є у вас зовнішнє «союзництво»?
Дмитро: Мені здається, що ні, не маніпулюємо. Тобто звісно постійно виникають якісь дискусії — навколо бізнесу чи у побуті, в цих дискусіях ми можемо наводити якісь аргументи, які можна назвати маніпуляцією. Але саме слово «маніпуляція» має якусь занадто негативну конотацію… Може, Катя мною маніпулює, а я просто не помічаю (сміється). Щодо бізнесу, то фінальне рішення в Smartass зазвичай залишається за Катею. Тому їй нема сенсу маніпулювати. Все буде так, як вирішить Катя.
Катя: У мене принципова позиція з цього приводу.
„Якщо бачу, що Діма проти, не буду намагатися щось змінити, тиснути на нього, аби добитися свого. Для мене важливо, щоб усе відбувалося невимушено. “
Чи є у кожного з вас персональна й водночас загальна мета, задача, ідея або мрія на двох, яку ви б хотіли реалізувати?
Дмитро: Глобально цілі, які ми разом і, зокрема, Катя поставили перед собою, ще не синхронізовані між собою. Це досить складне питання в нашій родині. Ми намагаємося «притиратися». А що тут поробиш? (посміхається).
Поговоримо про вашу публічність. Діма вже давно є медійною особистістю. Катю, а ти вимушена чи хочеш вести публічний спосіб життя? Як проходить для тебе «вихід» на публічну арену?
Катя: Для мене це неприродно, неогранічно. Це не те, про що я мріяла, й не те, де мені хотілося б розвиватися. Коротше кажучи, це не моє. Мені більше до вподоби якісний продукт, який приносить користь та радість людям, які ним користуються. Так я уявляю собі статус успішної людини. Й для цього зовсім не обов’язково бути медійною особистістю. Але я розумію, що бути медійною — це своєрідний обов’язок для просування. Потрібно вміти говорити, з’являтися на певних заходах, щоб тебе і твій продукт впізнавали, а за допомогою того самого Інстаграма доносити свою естетику до потенційних клієнтів.
Чи є у вас якийсь регламент на користування соцмережами, занурення в свої гаджети, враховуючи те, що ви досить рідко бачитесь? Чи обмежуєте один одного, щоб довше побути разом?
Катя: У нас є умовний «наш час», який ми намагаємося проводити виключно вдвох. Ми рідко запрошуємо когось до нас за стіл під час сніданку. Тому що ранки належать лише нам: ми відкладаємо телефони й обговорюємо щось важливе, особисте.
Smartass — це таке місце для тусовок, яке практично передбачає формат «з ранку до ночі». Чи співпадають у цьому ваші інтереси? Хто кого вмовляє на прояв якихось активностей?
Дмитро: Можливо, Катя навіть більший інтроверт, аніж я. Не можу сказати точно, хто їде додому першим, коли ми зустрічаємося з друзями (посміхається). Водночас ми з Катею стали соціальнішими. Якби не вона, моє культурне життя було б мінімальним. Саме вона допомогла мені дивитися на речі ширше.
Чи замислюєтесь ви про масштабування Smartass?
Катя: Так, ми вважаємо, що з нас вийде чудова мережа. Але в першу чергу ми «відпрацюємо схему» тут (у Києві. — прим. ред.), зрозуміємо, як працюють всі процеси, та почнемо розширятися в межах України. Ще у мене є амбіційна мрія вийти на ринки інших країн. Так, наша концепція натхненна Заходом, але такого формату немає у світі, він дійсно унікальний.
А яке у кожного з вас улюблене тренування?
Дмитро: Як раз нещодавно я аналізував статистику: за підсумками трьох тижнів у нас з Катею було 16 тренувань. Тобто ми відвідуємо клуб 5-6 разів на тиждень. Ба більше, щоб не втратити форму, коли буваю в Лондоні, я відвідую кілька улюблених клубів, які, власне, нас і надихнули.
Розкажіть детальніше про ваш проект Smartass? У чому його головна особливість?
Катя: Smartass – це клуб, який включає в себе кілька напрямків: фітнес, ресторан здорового харчування і алкогольний бар (ми не використовуємо цукор і рафіновані продукти), а також салон краси і коворкінг, в якому хочемо проводити різноманітні івенти. Унікальність нашого фітнес-напрямку – п’ять залів, чотири з яких знаходяться в приміщеннях без вікон. Всі тренування проходять у темряві з динамічним різнокольоровим світлом, яке викликає певні емоції. Це своєрідна енергетика нічного клубу, від якої тебе «пре» – більше отримуєш і більше викладаєшся. Особливість п’ятого залу з вікнами в тому, що в ньому проводяться абсолютно унікальні заняття біля станка, які називаються barre. Це тренування спрямоване на опрацювання дрібного корсету м’язів: воно об’єднує в собі балет, пілатес і розтяжку. Є забобон про те, що воно підходить лише жінкам, але це не так. Насправді це дуже активне й виснажливе заняття. Але, найважливіше, у нас є команда неймовірних тренерів, кожного з яких ми дуже довго й ретельно вибирали. Не побоюся це сказати вголос, але вони справді найкращі тренери в Україні з тих, кого ми бачили. Вони ведуть тренування таким чином, щоб максимально стимулювати і мотивувати наших гостей до їх найвищих результатів. Нещодавно ми розробили абревіатуру, яка підходить під нашу концепцію. Вона називається «СОЖ». Smartass – це спосіб життя, який передбачає, що все має бути в балансі: ви повинні тренуватися, помірно веселитися і правильно харчуватися. Коли все це буде збалансоване, тоді ви станете максимально наповненою й щасливою людиною.
Існує міф про те, що групові тренування не такі ефективні, як індивідуальні заняття, тому, окрім фана, нічого не дають. Згодні з таким твердженням? І чи можна тренуватися в Smartass індивідуально?
Дмитро: У нас є персональні тренування й досить багато клієнтів, які комбінують персональні заняття з груповими. Особисто я люблю групові, адже заняття в команді створює особливу енергетику. Коли ти наодинці з тренером, у тебе більше перерв, пауз, є можливість зачекати перед наступним підходом, пожартувати, а коли усі в єдиному пориві, синхронно роблять вправи, це круто впливає на твою працездатність. Іноді ти навіть більше викладаєшся.
Катя: До того ж під час групових занять є певний дух змагання. Але наші тренери навчені тому, щоб приділяти індивідуальну увагу кожному гостю. Якщо вони бачать, що вам легко, то дадуть більше навантаження.
Дмитро: Одна з «фішек» наших тренерів у тому, що вони вибудовують комунікацію з клієнтами не лише в межах наших класів. У нас чудові тренери і чудові гості – це сильний бік нашого клубу. Ми постійно проводимо івенти, щоб вони знайомилися одні з одними та отримували задоволення від спілкування. Мені здається, у нас це добре виходить.
Катя свідомо не їсть м’ясо більше 15 років. А як давно від м’яса відмовився Дмитро? Як прийшов до цього? Чи вплинула на це рішення Катя?
Катя: В якійсь момент Дмитро вирішив приєднатися до мене. Точніше, спробувати відмовитися від м’яса після моїх красномовних розповідей про жорстоке ставлення до тварин. Ми були на фотовиставці в Лондоні, й там Діма побачив якусь жахливу світлину, яка його дуже вразила. Після цього він сказав: «Все, я з тобою в цьому таборі!».
Дмитро: Не зовсім так. Якось мені здалося, що я просто не хочу їсти м’ясо, але прийшов до цього лише через 2 роки після Каті. М’ясо не вживаю не з етичних міркувань, а, швидше, з дієтологічних. Коли ми відкрили Smartass, я намагався почати їсти м’ясо знову, адже тут божевільно смачні м’ясні страви, і точно знаю, що вони правильно приготовані. Але все одно смакую ними лише зрідка.
Photo: Катя Ніколайчук
Style: Таня Лікаренко
Producer: Анна Ганопольська
Assistance: Ліза Пульвас
Адреси магазинів:
Helen Marlen Mandarin, Басейная, 6
Gucci, Пассаж, Хрещатик, 15
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: