Монро приміряла чоловічі образи та по-жіночому щиро відповіла на непрості запитання JS.

Почнемо з фундаментального запитання. Наскільки ви щасливі за шкалою від 1 до 10?

Оу. Після такої розкішної фотосесії я хоч і втомилася, але абсолютно щаслива. На тверду 9-ку. А так, щодня я відчуваю приливи щастя, радості просто тому, що можу дихати, ходити, бачити, відчувати. Для щастя мені достатньо філіжанки гарячої кави, улюбленої музики й нового аромату. Звичайно, бувають хвилини, іноді дні, коли здається, що світ несправедливий і життя — біль, але я нагадую собі, що «і це пройде», випиваю склянку води, мию голову й лягаю спати. Моя бабуся завжди говорила: «Ранок покаже, що вечір не скаже». Факт!

А що засмучує найбільше? І чи легко вас образити?

Розпі*дяйство (можна замінити на більш літературний варіант — недбалість), хамство, жлобство, панібратство й самодурство! Коли розумієш, що людина несосвітенно обмежена й тупа, а тебе з нею пов’язали зобов’язання. Ось тут доводиться домовлятися з собою, щоб не вибухнути й не наламати дров. Я інколи дуже категорична й можу не стриматися у висловлюваннях.

Ну, наприклад, стоїш ти у черзі на посадку або на чек-ін, а хтось, «найрозумніший», преться попереду. Або домовляєшся з людиною, а тобі в останній момент приходить повідомлення: «Не можу, захворів». А сам постить фото з тусовки! А щодо образити… Нещодавно мені відмовили в американській візі. Я реально була ображена.

Бути в образі майже 24/7 — завдання надскладне. По суті, ви перебуваєте на сцені під час кожного виходу на публіку. І завжди несете радість. Поділіться лайфхаками, як приховувати кепський настрій та залишатися дівою всупереч обставинам?

Мерсі за комплімент, але між нами: діва — це Джей Ло, а я так, розважаюся (сміється)! Для мене перебувати на публіці при параді й у настрої — кайф. У цьому і є моя особиста життєва місія: оскільки я не була жінкою від народження, своїм прикладом я демонструю, що можна й потрібно жити в радість. Ну кому потрібна моя кисла морда або проблеми? Лише мені.

Раніше я могла скривити морду на публіці, виразно продемонструвавши свій поганий настрій, або погано висловитися, обговорити когось у неприємній формі. Але мені ж від цього не ставало легше. Проблеми не вирішувалися. Навпаки, мені було соромно за свою поведінку. Пізніше я почала аналізувати, звідки ця злість, заздрість і необґрунтовані понти. Та дійшла висновку, що не хочу жити, як хтось. Замість того, щоб зазирнути всередину себе та запитати, чого ж я хочу для себе.

У якийсь момент мені стало так легко та просто. Я зрозуміла, що в масштабах планети Земля я одна з 6 мільярдів. І той факт, що моя аудиторія налічує 50 000 фоловерів в Інста, не дає мені права завищувати свою значущість. Є проблема — вирішуй, не можеш — проси допомоги! Але не скаржся та не ний.

Наскільки нам відомо, із самоідентифікацією ви розібралися у юному віці. Як це відбувалося, з огляду на те, що в той час трансгендери та транссексуали викликали шок і жах у більшості людей. Були ситуації, коли погрожували вашому здоров’ю та життю?

Я, звичайно, розібралася, але довгий час жила подвійним життям: удень – максимально непомітний хлопчина в одязі унісекс, а вночі – перевтілення в яскраву діву. Це жахливо дратувало, напружувало, але я розуміла, що поки ще небезпечно!

До фізичного насильства справа не доходило, але я й не крокувала засвітла Троєщиною  при параді. У якийсь момент я зрозуміла, що мені набридло ділити своє життя на день і ніч,ц й у повсякденному житті перейшла на стильний жіночий casual-гардероб. На щастя, у мене з пропорціями все ок, а розмір ноги 40! Та й мої співгромадяни якось простіше стали ставитися до людей із яскравою зовнішністю. Змінився час, і самовираження за допомогою одягу, зачіски, макіяжу стало більш ніж очевидним. Але щодо тієї ж Барселони з її яскравими персонажами нам, як до Місяця. На жаль, усе ще судять за вбранням та навішують кліше. І зараз ідеться не про столицю. У провінції за синє волосся будете якщо не биті, то точно не сходитимете з язиків.

З моменту усвідомлення свого жіночого покликання чи була спокуса «змінити» чоловіче тіло на жіноче? І яким був головний аргумент, щоб цього не робити?

Звичайно, була. Але тоді потрібно було б повністю стерти пам’ять. А це неможливо. Та й я не можу назвати себе ядерним транссексуалом. Для мене важливо було знайти гармонію між жіночою сутністю та чоловічою анатомією. Начебто вийшло.

Чи допускаєте можливість того, що в майбутньому можете передумати? Як мінімум зробити пластику грудей?

Я думала щодо грудей, але, знову ж таки, чи зроблять мене ці груди більш щасливою. Відповідь — ні. Так навіщо витрачати гроші? Я люблю своє тіло, і не лише я. Треную його, піклуюся, а пластика лише задля того, щоб відповідати чиїмось бажанням та стандартам, — вибачайте.

Цього року вам виповнився 41 рік. Багатьох жінок цей вік лякає як символ фіналу молодості (мовляв, п’ятий десяток розміняла). Переживали? І якими способами будете боротися з віковими змінами?

А-а-а-а! Нащо ви назвали цю страшну цифру (сміється)?! Так, мені виповнилося 41. І всім, хто, читаючи ці рядки, фиркнув: «Так вона вже така стара», відповідаю: «Ви спочатку доживіть». Минулого року я почала помічати перші вікові зміни: шкіра не така пружна й еластична, поступово почав з’їжджати овал обличчя, прес не такий ефектний, жирові відкладення на боках, які складно прибрати тощо.  Спершу я запанікувала – мерщій вивчати сайти з пластикою та мучити свого косметолога. А потім задумалася: «А чого я кіпішую?!». Себе колишню я не поверну, є справжня я — ось така, з брилями, з відвислою дупою. Та є я майбутня. Лише від мене залежить, якою я прийду до фінішу. Роздратованою та вічно невдоволеної, але з натягнутою мордою, або ж радісною, але трохи дорослою. Я заспокоїлася, але від цукру відмовилася.

Криза середнього віку — те ще випробування волі. Як ви з нею справляєтеся? Або не справляєтеся?

Щиро вважала, що мене вона не торкнеться. Помилялася. Вона є, вона накриває, тисне, не дає адекватно думати та пригнічує силу волі. Здається, що все вже було, усі пісні заспівані, усі листи написані і вино вже не таке п’янке… Усе рідше хочеться кудись вбиратися, виходити, спілкуватися, чогось досягати та рвати на собі блузку від Валентино ) Ось у такі хвилини потрібно продовжувати рухатися. Почніть із ремонту, хоча б косметичного. Я вчинила категоричніше — переїхала в нову квартиру. Далі змотайтеся в подорож. На цей рік я запланувала вже п’ять маршрутів. І третє, найдієвіше, — пишіть список реальних цілей на увесь рік. Причому найграндіозніших, наймасштабніших — із самого дитинства. Та переписуйте його щотижня. Побачите, що відбуватиметься. Ну й, бажано, позбутися мотлоху в оселі та в оточенні.

Вам самій не набрид ваш образ? Чи не плануєте «апгрейд», щоб посилити / не втратити цікавість публіки?

Якщо чесно, іноді набридає. Але, по-перше, я у відповіді за тих, кого приручила, і, по-друге, я постійно в пошуку нових форм самовираження: книги, канал на YouTube «Невгамовна Монро», роль у фільмі «Свінгери-2», fashion-зйомка для вашого видання. Усе вищеназване для мене виклик! А попереду ще стільки всього, наприклад, політика або психологія. А можливо, сім’я? 

Продовжуючи тему краси, хотілося б дізнатися про вашу б’юті-рутину. Які процедури робите у косметолога задля «реанімації» шкіри після регулярного нанесення гриму?

Обожнюю масаж обличчя й маски. На зиму — поживні, влітку — зволожуючі. Дуже ефективні альгінатні. Ну а в домашніх умовах — мегапопулярні тканинні маски. Я називаю їх маски-ганчірки. Я не приховую, що роблю ін’єкції ботокса раз на півроку та трохи доповнюю об’єм губ і верхньої третини обличчя. Але все в межах розумного. Мій косметолог вміє сказати: «Досить!».

Тепер про терапію душі. На вашу думку, психологи — життєва необхідність чи марна трата грошей, часу? Якщо перше, то часто буваєте на сеансах у психолога, та як він змінює ваше життя?

Мій психолог — це мій блог в Інстаграмі, де, за допомогою аудиторії, ми розбираємо на складники якісь внутрішні проблеми. А також мій щоденник, у якому я регулярно розписую якісь незрозумілі для мене моменти. Я починаю викладати факти, свої відчуття, враження, що мене турбує, чому, і поступово сама знаходжу причини свого роздратування, невдоволення або поганого настрою. Якщо зовсім глухий кут, звертаюся до своєї подруги-психолога, вона живе в Німеччині. І вона розкладає все по поличках. Що стосується регулярних візитів до психолога, то мене зупиняє недовіра і страх, адже потрібно бути чесною до кінця. А це все ж таки чужа, стороння людина…

Спорт — це про вас? Який, як часто?

Біг! Кожного дня. Або ввечірі, якщо довелося прокидатися ну дуже рано. Винятки лише коли на вулиці злива або ж ожеледь. Тоді розминка, яка включає елементи стретчінга і йоги. Біг на повітрі — це свого роду медитація, можливість побути наодинці зі своїми думками та ідеями й послухати аудіокнигу. Якщо у ваше доросле життя не прийшов спорт, ви самі себе прирікаєте на повільне розкладання. Необов’язково відвідувати спортзалу — виберіть, що вам до душі, що не напружує. І вперед! Головне — регулярність та елементарні правила безпеки.

Зараз з усіх рупорів твердять про те, що наше суспільство стало толерантним до ЛГБТ-спільноти. Чи так це з висоти вашого досвіду? Або чергова ілюзія, а по суті нічого не змінилося?

Сам факт, що суспільство познайомилося з терміном «толерантність», намагається розібратися, що ж це таке, та визнало факт існування ЛГБТ-спільноти, уже радує. Але до прийняття ой як далеко. Рівень свідомості й розвитку суспільства визначається економічним, культурним та освітніми чинниками. На жаль, Україна поки що не може цим похвалитися. Але поступово ситуація змінюється, зі скрипом, агресією, погрозами, зривами просвітницьких заходів, але змінюється. Люди починають замислюватися про своє ставлення до представників ЛГБТ. Ведуться відкриті дискусії в ЗМІ, той же «КиївПрайд», і, можливо, за двадцять років двох хлопців, які відкрито висловлюють свої почуття, не зустрінуть в багнети.

Зізнайтеся чесно, у вас є кумири? Або хоча б люди, які можуть змусити вас червоніти та ніяковіти?

В українському медіапросторі є персони, чия публічна діяльність мені імпонує. Або ж мені цікаво спостерігати за розвитком сюжету. Наприклад, та ж Юля Тимошенко. Але почервоніти під час зустрічі з нею – це смішно. Мені здається, ми б обійнялися, і я б відзначила її тонкий аромат (сміється). А у світовому масштабі — я б проїхалася в одному купе з Мадонною та поставила б їй декілька запитань. Наприклад, з яким чоловіком був найяскравіший секс? Або ж, кому вона заздрила на початку кар’єри?

Бувають дні, коли хочеться влізти в треніки, замовити піцу й дивитися серіали цілодобово? Чи дозволяєте собі такі «запої» ліні?

Та ви що! Треніки?! Серіали цілодобово?! Якщо я сідаю на диван або на ліжко, це сигнал, що пора спати. А треніки, точніше, спортивні штани, я вдягаю виключно на ранкові пробіжки. Для мене найкращий відпочинок — це зміна діяльності. Я ж Козеріг, а ми роботяги!

Про кохання. Таке, як у кіно — самовіддане та «гори все вогнем». Було? Або, можливо, є?

Сто років тому в одній книзі прочитала: «Коли зверху роздавали кохання, я стояла в черзі за дизайнерським взуттям». От не фатальна я жінка! І хвастнути якимось одурманюючим романом, як у кіно «про любофф», не вийде. Спочатку був пошук себе і бажання видертися на сцену. Залізла, озирнулася і зрозуміла, що цього мало. Хочу слави та визнання, популярності та затребуваності. Якось за вибором тканин, гастролями та задоволенням своїх амбіцій я пропустила масу цікавих запрошень на побачення й реальних пристойних кавалерів. Зв’язки були, але, ймовірніше, на хвилі сексуального тяжіння. Без натяку на тривалі та гармонійні стосунки

Але для мене відсутність постійного, стабільного партнера ніколи не була трагедією. Я не з тих людей, які страждають від самотності. Навпаки, мені потрібен особистий простір, щоби подумати, перезавантажитися, насолодитися тишею. Та й партнера на одну ніч зараз знайти не проблема.

Про дружбу. Назвіть своїх найближчих друзів. Хто вони, як давно у вашому житті та яка ви з ними — діва чи зовсім інша?

Щороку в свій день народження я влаштовую паті й, коли складаю список гостей, завжди дивуюся, –що ж вас так багато. Насправді, коло спілкування величезне: хтось приєднується, інші відчалюють. Ось уже 17 років у мене є незмінний директор, моя аудиторія знає її як Графиню. Вона моя права рука і креативний центр. Також кілька дуже близьких людей, яких я вважаю своїми спорідненими душами. Нам просто в цьому житті по дорозі. Це не публічні персони, але однозначно творчі та наповнені люди.

Про яку старість ви мрієте?

Так старості немає, хіба ж ви не чули? Її відмінили (сміється). Є найкращі роки життя, які я хочу провести в будинку з видом на океан, в оточені приємних мені людей, кішок та речей. Буду продовжувати вести блог, готувати різну смакоту й писати оповідання. Будиночок уже почала підшуковувати.

Назвіть три речі, яких особисто вам не вистачає в сучасному світі.

Хм-м-м… Перше — тональна основа зі стійкістю дня так на три та без шкоди для шкіри. Друге… безпохмільний алкоголь. І третє — апарат для видалення небажаного волосся за один раз. А то можна розоритися на цій епіляції (сміється).