Про ревнощі, обов’язки і феромони у love story воротаря «Динамо» Дениса Бойка та його дружини Валерії

Напередодні Дня закоханих дізналися, за якими правилами живе родина футболіста.

Подружжя Денис та Валерія Бойки розповіли JS, чи є місце для романтики в їхньому сімейному житті, які розбіжності у вихованні сина та як зрозуміли, що це справжнє кохання.

Де ви познайомилися і як зрозуміли, що це — справжнє кохання?

Денис: У мене це було кохання з першого погляду. Після того, як я побачив Валерію вперше, попросив її номер телефону у її подруги. А опісля ще дуже довго залицявся та добивався її уваги.

Валерія: Нас познайомила моя подруга. Я вважаю, що закоханість — це швидкоплинна реакція, коктейль із феромонів, дофаміну й окситоцину. А ось справжня любов має пройти перевірку часом.

Потрапивши під вплив цього почуття, ми вже не маємо сумнівів у його існуванні.

Що найбільше любите одне в одному? А що дратує?

Денис: У Валерії подобається її бажання завжди бути в усьому першою, вона постійно прагне до саморозвитку. У фізичному плані — її вуха (усміхається). А ось її непунктуальність дратує.

Валерія: Денис — цілеспрямований, великодушний, у нього чудове почуття гумору. Якщо ж відповідати на друге питання, то він — не романтик.

Який ваш особистий лайфхак для вирішення подружніх конфліктів?

Денис: На щастя, такі ситуації для нас рідкість. Але, щойно зароджується якийсь конфлікт, я намагаюся відразу його згладити, сісти й поговорити.

Якщо не виходить, просто погоджуюся з усім, щоб уникнути продовження.

Валерія: Дійсно, у нас вкрай рідко виникають конфліктні ситуації. Я дуже запальна, але не вмію ображатися й довго злитися. Найголовніше — розмовляти, вирішувати проблеми відразу, не відкладати на потім і не накопичувати образи.

Як розподіляєте сімейні обов’язки?

Денис: У нас немає розподілу як такого. Я завжди намагаюся допомагати Валерії по дому. Та й у всьому іншому теж.

Валерія: Все робиться за бажанням і залежить від нашого настрою.

Хто із вас найбільший ревнивець? 

Денис: Ми довіряємо одне одному й не даємо приводів для ревнощів.

Валерія: У нашій родині такої проблеми немає. Але якщо порівнювати, то я більш схильна до ревнощів.

Є розбіжності у вихованні сина?

Денис: Варто визнати, Валерія більш сувора і вимоглива. Вона завжди вимагає від нього максимум у будь-яких починаннях. Я вважаю, це правильний підхід.

Валерія: У базових питаннях розбіжностей немає. Звичайно, виникають якісь побутові моменти, не без цього, але загалом у нас схожі погляди.

Як бути дружиною футболіста? Чи є підводні камені?

Валерія: Вважаю, що зовсім не важливо, хто за професією твоя кохана людина. У моєму випадку серед плюсів можу назвати можливість жити в інших країнах, знайомитися з різними культурами, пізнавати одне одного в незвичному соціумі й новому побуті. Це зміцнює стосунки.

Часті збори, з’їзди, ігри — для багатьох це «мінус», але для мене, безумовно, «плюс». Адже насамперед це дає можливість скучити одне за одним.

Думаю, коли у ваших стосунках є взаємна довіра, відстані йдуть на благо. Але є й інша сторона медалі. Якщо у вас якась важлива подія, а в чоловіка з’їзд або гра — його, на жаль, не буде поруч.

Як загалом влаштований ваш побут?

Денис: У Валерії є пунктик з приводу чистоти та гігієни в домі. Коли вона готує, на кухню краще не заходити (усміхається). Та й ми з сином завжди допомагаємо їй у всіх побутових моментах.

Валерія: Звичайно, здебільшого домашні обов’язки — це те, чим займаюся я, але хлопчики завжди і в усьому мені допомагають, якщо це необхідно.

Розкажіть про найромантичніші моменти у вашому спільному житті.

Денис: Якщо чесно, я — не романтик.

Валерія: Як я говорила раніше, Денис не романтик від слова зовсім. Але будь-яку нашу спільну подорож можна назвати певною мірою романтичною. Та й нам ніколи не буває нудно одне з одним.

Ви разом уже 9 років. Як наразі трактуєте слово «кохання»?

Денис: Кохання — це Валерія! А якщо описувати іншими словами, то це довіра, розуміння, дружба, повага.

Валерія: Кохання — це дружба, довіра, повага, взаєморозуміння, можливість бути, а не здаватися.

Найулюбленіший формат спільного дозвілля?

Денис: Усе залежить від настрою, зазвичай від мого, напевно. Після ігор і тренувань я можу повертатися додому втомленим, тому тоді ми залишаємося відпочивати менш активно. У інших випадках у нас є море варіантів — ресторан, кіно, поїздки за місто. Удома часто граємо з сином у настільні ігри.

Валерія: Це може бути вечеря в ресторані, поїздка за місто, у гості до рідних, прогулянка з собаками, ігри з малим вдома, перегляд фільму.

Як обираєте подарунки одне для одного? Сюрпризи чи чітко за списком бажань?

Денис: Тут у нас все чітко обговорюється.

Валерія: Я люблю сюрпризи. І робити, і отримувати. А от у Дениса все навпаки: не вміє робити й не любить отримувати (усміхається). Тому подарунки в нас чітко за вішлистом. І лише іноді я все ж намагаюся додавати екстравагантності.


Фото: Катерина Ніколайчук

Стилістка: Лукерія Покровська

Продюсерка: Діна Проценкo

Образи Дениса та Валерії: Sandro, Maje (ТРЦ Gulliver, Ocean Plaza, Sky Mall)

Написати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: