Про ревнощі, обов’язки і феромони у love story воротаря «Динамо» Дениса Бойка та його дружини Валерії

Напередодні Дня закоханих дізналися, за якими правилами живе родина футболіста.

Подружжя Денис та Валерія Бойки розповіли JS, чи є місце для романтики в їхньому сімейному житті, які розбіжності у вихованні сина та як зрозуміли, що це справжнє кохання.

Де ви познайомилися і як зрозуміли, що це — справжнє кохання?

Денис: У мене це було кохання з першого погляду. Після того, як я побачив Валерію вперше, попросив її номер телефону у її подруги. А опісля ще дуже довго залицявся та добивався її уваги.

Валерія: Нас познайомила моя подруга. Я вважаю, що закоханість — це швидкоплинна реакція, коктейль із феромонів, дофаміну й окситоцину. А ось справжня любов має пройти перевірку часом.

Потрапивши під вплив цього почуття, ми вже не маємо сумнівів у його існуванні.

Що найбільше любите одне в одному? А що дратує?

Денис: У Валерії подобається її бажання завжди бути в усьому першою, вона постійно прагне до саморозвитку. У фізичному плані — її вуха (усміхається). А ось її непунктуальність дратує.

Валерія: Денис — цілеспрямований, великодушний, у нього чудове почуття гумору. Якщо ж відповідати на друге питання, то він — не романтик.

Який ваш особистий лайфхак для вирішення подружніх конфліктів?

Денис: На щастя, такі ситуації для нас рідкість. Але, щойно зароджується якийсь конфлікт, я намагаюся відразу його згладити, сісти й поговорити.

Якщо не виходить, просто погоджуюся з усім, щоб уникнути продовження.

Валерія: Дійсно, у нас вкрай рідко виникають конфліктні ситуації. Я дуже запальна, але не вмію ображатися й довго злитися. Найголовніше — розмовляти, вирішувати проблеми відразу, не відкладати на потім і не накопичувати образи.

Як розподіляєте сімейні обов’язки?

Денис: У нас немає розподілу як такого. Я завжди намагаюся допомагати Валерії по дому. Та й у всьому іншому теж.

Валерія: Все робиться за бажанням і залежить від нашого настрою.

Хто із вас найбільший ревнивець? 

Денис: Ми довіряємо одне одному й не даємо приводів для ревнощів.

Валерія: У нашій родині такої проблеми немає. Але якщо порівнювати, то я більш схильна до ревнощів.

Є розбіжності у вихованні сина?

Денис: Варто визнати, Валерія більш сувора і вимоглива. Вона завжди вимагає від нього максимум у будь-яких починаннях. Я вважаю, це правильний підхід.

Валерія: У базових питаннях розбіжностей немає. Звичайно, виникають якісь побутові моменти, не без цього, але загалом у нас схожі погляди.

Як бути дружиною футболіста? Чи є підводні камені?

Валерія: Вважаю, що зовсім не важливо, хто за професією твоя кохана людина. У моєму випадку серед плюсів можу назвати можливість жити в інших країнах, знайомитися з різними культурами, пізнавати одне одного в незвичному соціумі й новому побуті. Це зміцнює стосунки.

Часті збори, з’їзди, ігри — для багатьох це «мінус», але для мене, безумовно, «плюс». Адже насамперед це дає можливість скучити одне за одним.

Думаю, коли у ваших стосунках є взаємна довіра, відстані йдуть на благо. Але є й інша сторона медалі. Якщо у вас якась важлива подія, а в чоловіка з’їзд або гра — його, на жаль, не буде поруч.

Як загалом влаштований ваш побут?

Денис: У Валерії є пунктик з приводу чистоти та гігієни в домі. Коли вона готує, на кухню краще не заходити (усміхається). Та й ми з сином завжди допомагаємо їй у всіх побутових моментах.

Валерія: Звичайно, здебільшого домашні обов’язки — це те, чим займаюся я, але хлопчики завжди і в усьому мені допомагають, якщо це необхідно.

Розкажіть про найромантичніші моменти у вашому спільному житті.

Денис: Якщо чесно, я — не романтик.

Валерія: Як я говорила раніше, Денис не романтик від слова зовсім. Але будь-яку нашу спільну подорож можна назвати певною мірою романтичною. Та й нам ніколи не буває нудно одне з одним.

Ви разом уже 9 років. Як наразі трактуєте слово «кохання»?

Денис: Кохання — це Валерія! А якщо описувати іншими словами, то це довіра, розуміння, дружба, повага.

Валерія: Кохання — це дружба, довіра, повага, взаєморозуміння, можливість бути, а не здаватися.

Найулюбленіший формат спільного дозвілля?

Денис: Усе залежить від настрою, зазвичай від мого, напевно. Після ігор і тренувань я можу повертатися додому втомленим, тому тоді ми залишаємося відпочивати менш активно. У інших випадках у нас є море варіантів — ресторан, кіно, поїздки за місто. Удома часто граємо з сином у настільні ігри.

Валерія: Це може бути вечеря в ресторані, поїздка за місто, у гості до рідних, прогулянка з собаками, ігри з малим вдома, перегляд фільму.

Як обираєте подарунки одне для одного? Сюрпризи чи чітко за списком бажань?

Денис: Тут у нас все чітко обговорюється.

Валерія: Я люблю сюрпризи. І робити, і отримувати. А от у Дениса все навпаки: не вміє робити й не любить отримувати (усміхається). Тому подарунки в нас чітко за вішлистом. І лише іноді я все ж намагаюся додавати екстравагантності.


Фото: Катерина Ніколайчук

Стилістка: Лукерія Покровська

Продюсерка: Діна Проценкo

Образи Дениса та Валерії: Sandro, Maje (ТРЦ Gulliver, Ocean Plaza, Sky Mall)

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: