Даша Астаф‘єва, Тетяна Богдан, Василіса Фролова та Санта Дімопулос розказали все про своїх домашніх улюбленців у спецпроекті JS та бренду аксесуарів і одягу для собак Montmorency!

---

Даша Астаф’єва

---

Чічіко в лютому виповнилося два роки. Спочатку ми обрали іншого цуценя, дівчинку, бо Чічіко був найменш симпатичний: у нього не стояли вуха і морда була дуже «пожмакана» — малий, що поробиш. І коли ми через кілька днів приїхали забирати ту дівчинку, він почав просто вириватися з вольєру, дуже просився на руки. І ми згадали просту істину – собака сам обирає хазяїна. І я ніколи про це не пожалкувала, тим паче, що він виріс найгарнішим серед свого виводку!

Я завжди обожнювала цю породу. Шиба-Іну в Японії дуже високо цінують. Ці собаки часто рятували своїх хазяїв під час і після землетрусів. А у родинах їх переважно заводять парою, двох. Я і сама не проти завести ще одного, до пари Чічі.

Чічі – справжній сімейний улюбленець. Він спить з нами, в нього кожного дня є ігри з «папою» та пестощі з «мамою».

„Навіть коли приходять гості, він сидить з нами, а коли йде спати, ми знаємо – час розходитися! “

„Мені взагалі здається, що собаки, як діти, – яка атмосфера в родині, так вони і поводяться на вулиці. “

Ми мили його вдома за весь час лише калька разів. Зазвичай віддаємо його в спеціальний собачий готель на кілька днів, де за ним доглядають, і він відпочиває з друзями. Якщо треба кудись поїхати, ми залишаємо його там, і Чічі це дуже подобається!

Шиба-Ін вважається породою, що не піддається дресируванню, й майже не гавкає. Проте Чічі прекрасно виконує команди і постійно все «коментує». Але якось Чічі загубився, коли ми за містом запускали салюти на день народження. Він перелякався і побіг, був тоді ще маленький. Ми шукали його у сусідньому селі, знайшли у зграї собак і всього в реп’яхах… Це був жахливий стрес для мене.

В одязі Чічі виглядає просто неймовірно кумедно і мило. Він періодично вередує, коли ми хочемо його вдягнути, але відмовити собі в такій естетичній насолоді неможливо!

---

Таня Богдан

---

 

Тедді в нас вже два з половиною роки. Я колись побачила фотографію точнісінько такого ж бульдога в Інстаграмі, зберегла її собі та мріяла знайти схожого. Цей окрас називається блакитний, мені сподобався саме він. Я буквально щодня висилала Валері фото таких бульдогів з коментарем «Хочу, хочу, хочу». І в результаті ми вирішили завести Тедді як подарунок Богдану, адже ми втратили попереднього собаку, й він це дуже важко переживав. Знайти такого собаку у нас виявилося нелегко – нашого Тедді привезли з Угорщини. В нас цей окрас не визнається, у виставках такі собаки не беруть участі та їх майже не розводять.

Ми подарували Тедді Богдану, для нього це був мега-сюрприз: він розчулився, дуже радів. А потім стали думати над ім’ям. В якийсь момент до мене просто прийшло це ім’я, тож він став ведмежатком Тедді!

Ми ніколи не зверталися до кінологів, дресирували його вдома. Він трошки лінивий, але дуже розумний. Тому команди виконує, але не завжди. Більш за всіх Тедді обожнює Богдана. Він в нього головний компаньйон, Тедді вважає його за брата. Поважає він більш за все Валеру, а слухається мене. Така в нас родина!

„Тедді постійно воює з сусідськими котами, він у нас неабиякий боєць. Але тут перевага на боці котів – вони більші за нього і в них є кігті. “

Є в Тедді одна проблема – він жахливо хропить. Причому він спить з нами, тому головне – заснути до нього. Бо якщо він вже заснув і хропить, це чує весь дім, навіть няні на третьому поверсі!

Ми дуже любимо його одягати. Я підписана в Інстаграмі на різних французьких бульдогів і часто надихаюся їхніми образами, як би дивно це не звучало. На зиму ми завжди його утеплюємо, особливо любимо светри. Втім, і в теплу пору любимо нарядити Тедді у щось красиве.

---

Вася Фролова

---

 

Ліза знайшла мене сама! Зараз її фото легко відшукати в Інстаграмі за хештегом #лайкодав, але коли я побачила її вперше, вона виглядала зовсім не так. Було це осіннім днем на Дністрі, на кордоні з Молдовою, куди я приїхала на запрошення друзів подивитися українські фіорди. Вона щеням прибилася до охоронців місцевого яхт-клубу в пошуках їжі і люблячого господаря. Вони і прозвали її Лізою: вона справжня Ліза-залізо-облізо-підлиза! До всіх лізла цілуватися і облизуватися, все чекала, що одного разу хтось її забере, але ніхто не забирав!

Сезон завершувався, а перспективи у цієї дівчинки були нерайдужні. Та й стан її залишав бажати кращого. В якийсь момент це кошлате чудовисько, брудне, все в паразитах, наблизилося до мене і обійняло мою ногу. Не бажаючи відпускати, вона все волочилася за мною слідом, викликаючи сміх оточуючих. А в мені щось здригнулося. Так Ліза поїхала зі мною до Києва, хоча 8-годинна дорога в машині далася їй нелегко.

Відтоді я жодного разу не пошкодувала, а Ліза з 4 кілограмів виросла до 9, виглядає відмінно й кращої собаки я не можу собі навіть уявити. Це абсолютний позитив, з прекрасним і веселим характером. Ба більше, вона зробила моє життя кращим: з самої своєї появи вона, як талісман, приносить мені успіх!
Вона привнесла в моє життя розпорядок, я стала більше гуляти, мій графік вже два роки підлаштовується під її.

„У нас один день народження: коли ветеринар визначив, що вона народилася в середині лютого, я довго не думала над датою в її паспорті - у мене ж день народження 16 лютого! “

Привчати та виховувати її було суцільним задоволенням. Капостей вона мені не робила, брендові взуття і сумки ховати від неї не доводилося! До речі, вона дуже швидко вивчила команду «Ліза, вуха», за таким же хештегом легко знайти і побачити, як вона після цієї фрази забавно піднімає вуха вгору. Я розумію, що я перетворилася в якусь божевільну мамашку, але це дійсно так. Ліза абсолютно мене змінила, вона абсолютно ідеальна!

---

Санта Дімопулос

---

 

Тіто в нас вже майже рік. Він і сам ще маленький, йому трохи більше року. Розплідник знайшов чоловік в Маямі, звідки ми і привезли собачку. Порода рідкісна – це chihuahua apple head, тому і довелося шукати його так далеко. Але мені хотілося саме таку породу і такий окрас. Чому саме він? Бо собаки цієї породи особливі: вони грайливі, добрі, зацікавлені у всьому, дуже компанійські та лагідні.

На жаль, перше цуценя, якого ми взяли, померло у віці 5 місяців. Він був слабкий і хворий при народженні, ми сподівалися виходити його, але природа взяла своє. Це був сильний удар для нашої родини, але ми ризикнули і за півроку взяли ще одного з того ж розплідника, ба більше, від тих самих  батьків. І жодного разу не пошкодували. Тіто справжній друг і величезна любов. Ми вже не уявляємо життя без нього.

Ім’я Тіто дала йому я. Адже одне зі значень цього імені – «той, що дарує радість». А він і справді її нам подарував.

„Я обожнюю його характер – дуже забавний! Любить гратися, дуже ласкавий, вміє посміхатися! Обожнює гостей і нічого не боїться. “

Ми хотіли б наряджати Тіто частіше, але він дуже самостійний та часом вередливий хлопчик. У нього є тепла в’язана кофта, яку він завжди намагається зняти, незважаючи на те, що без теплого одягу взимку йому холодно і він просто необхідний.

Догляд за «чихуашками» не дуже складний. Ми регулярно водимо його на огляд до ветеринара, робимо щеплення, але це обов’язково для всіх собак. Раз на 2-3 тижні віддаємо його митися і стригти кігті – от і все. Жодного собачого спа, кінологів чи іншого. На дресирування я його так і не віддала, адже не бачу в цьому необхідності. Базові команди він й так слухає, а більшого мені від нього не потрібно. Єдине, з чим ми запарюємося, це те, що годуємо Тіто домашнім харчуванням. Але й це не складно. А подорожує він майже завжди з нами. Адже ми сумуємо одне за одним, коли розлучаємося більше ніж на тиждень!

 

---

Адреса бутика:

Montmorency — Драгомірова, 7

https://montmorency.com.ua/
https://www.facebook.com/montmorency.for.pets/
@montmorency_for_pets