Власниця готелю Fairmont Ліза Юрушева разом з чоловіком, телеведучим Олександром Скічком, та сином нещодавно повернулися із захоплюючої подорожі Африкою. Вони побували у різних куточках Кенії, насолоджувалися сафарі, спілкувалися з місцевими і майже щодня виходили з власної зони комфорту.

Ліза: Ініціатором цієї подорожі була я! Тому що тут була востаннє ще 19 років тому, мене сюди вабило – дуже хотілося поділитися цими враженнями з Сашею. Та, звичайно, дуже хотіла показати синові, що таке дика природа, що таке Африка. Тому що є весь світ, а є Африка — тут все інакше. Хотілося вийти зі своєї зони комфорту, побачити, відчути, бо в 11 років я все ж не настільки все розуміла, а зараз – буквально поглинала все це.

Дуже здивували нові можливості, 19 років тому було зовсім інакше. Зараз вони неймовірно близько під’їжджають до тварин, змушуючи відчувати себе по-справжньому незвично.

Тут немає поняття комфорт, але тут неймовірна краса. Ти в справжньому захваті від усього, що відбувається. Все інакше, твій звичний, повний зручностей світ перевертається. Наприклад, у ванній кімнаті комашки, таргани та ящірки падають буквально зі стелі. Ти весь час почуваєшся на стрьомі, ніколи не уявляєш, що на тебе чекає за поворотом.

Якийсь час ми провели в Самбуру, де жили просто в палатках без стін. Від зовнішнього світу нас захищала москітна сітка. Якось о третій годині ночі ми прокинулися, бо почули чийсь рев, схожий на якогось хижака. Нам здалося, що це леопард, але що поробиш – пішли спати. Вранці запитали – так, це був леопард, такими звуками він помічає свою територію. В цю мить ти думаєш: чи ти на його території, чи ні, чи ти йому чимось завадив?! Але спокій місцевих дещо надихає: вони впевнено казали, що він не нападе.

Дуже круто спілкуватися з місцевими: ти чуєш такі неймовірні історії, які б ніколи ніде не почув. Для них це щось на кшталт «в дитинстві ми грали у м’яч», коли розповідають, наприклад, як малими пасли корів і натрапили на слонів, яких чимось розлютили й бігли від них декілька кілометрів. Ти дивишся і розумієш: вони в цю мить спокійні, а я не знаю, посміхатися чи плакати. Вони дуже дивують. Це інша культура, інший світ. У них тут взагалі немає ЗМІ! Немає телебачення, інтернету, вони не розуміють, гадки не мають, що взагалі робиться в світі.

Треба просто приїхати до Африки, і вона входить до твоєї системи, хочеш ти цього чи ні. Звичайно, йдеться не про столицю. В столиці ми не були, але наприкінці подорожі заїхали в бутик-готель Giraffe Manor (в перекладі «Садиба жирафів»), де все було дещо інакше, звичайно. Але все одно – це Африка, і щойно ти сідаєш у джип та їдеш на сафарі, твій світ змінюється. Коли ти повертаєшся до готелю, ти вже інша людина.

Олександр: Назвати це відпочинком складно, це скоріше пригода. Ми втрьох були у справжніх пригодах! Рідко зараз у «п’ятірках» і популярних напрямках можна отримати такі ж самі враження, як саме в Африці. Мені здавалось, що тут вже багато туристів, і нас везуть в якесь штучно створене село, де зустрічають в національному одязі. Був певен, що насправді всі ці люди живуть в нормальних будинках. Але це не так! Вони дійсно живуть в полі, їх домівки створені з якихось речей з секонд-хенду, картону чи гілок.

Воду вони п’ють з річки, де й купаються. Між тим в цій самій річці ми бачили крокодила! Вони пасуть свою худобу з палками, щоб відбиватися від хижаків. Найголовніше навіть не те, щоб втекти від хижака, якщо він нападе, ні! Ти повинен захистити худобу, корову.

Дивує ставлення місцевих до тварин. Єдина міра безпеки, що в них є, це впевненість, що «леви на вас не нападуть, бо ви знаходитеся в автомобілі». При цьому ми були в авто без скла, і левам напасти на нас було нескладно. Але місцеві впевнені, що леви не будуть цього робити. «Ось якщо ви будете десь йти, леопард напасти може, а на авто – ніколи, – заспокоювали вони нас. – Проте гепард може стрибнути на машину, але не буде вас чіпати, бо він миролюбна тварина. Слон, якщо ви його не злякаєте і нічого поганого йому не стукне в голову, теж не буде на вас нападати».

Але коли ти сидиш в авто, а на тебе йде стадо з 30 чи більше слонів, коли вони проходять повз, ти затримуєш дихання і стримуєшся, щоб навіть не пікнути, аби їх не роздратувати. Це дійсно страшно! Більше того, в якусь мить два слони почали битися між собою, буквально в двох метрах від нас. Одразу думки: що як йому щось не сподобається в нашій машині, він психане й пне ногою. Ми всі перевернемося, й що далі?!

Коли ми жили в шатрі, в радіусі 100 км навкруги не було ні-чо-го. Тут дуже активне сонце, десь 35-40 градусів. Я запитав у менеджера, чи можна тут десь купити сонцезахисний крем, окрім того, що є в готелі. Вона розсміялася і відповіла: “No, we are in the middle of nowhere!” Ти бог зна де, от і все. Але подобається і вражає все. Навіть те, що в якийсь момент не подобається, або викликає дискомфорт чи страх. За 10 хвилин ти розумієш: круто, я відчув це!

В такий спосіб вийти за межі звичного життя – це цілком новий досвід, який не отримати в жодному готелі! Це захоплююче відчуття дикої природи навколо тебе.

Мене ще дивує спокій місцевих жителів. Наприклад, наш гід. Він тут один з небагатьох, хто вчився в школі і знає англійську. Але в нього були випадки, коли його ледь не з’їв лев, або доводилось тікати від слонів. В них є таке поняття, що кожен маленький хлопчик в племені повинен вбити хижака. Це нормально для них. А зі зброї в них є лише палка, спис та кинджал.

Одного дня ми зустріли трьох дівчаток десь 10-11 років, що пасли стадо кіз. Вони вперше в житті побачили білих людей! Це дуже дивує. Коли ти живеш в Україні, здається, що такого просто не буває.

В Африці треба постійно пересуватися, ні в якому разі не залишатися на одному місці. Поїздити по різних парках, регіонах – кожен з них відрізняється. Пересуваючись, ми бачили різні кліматичні зони, фауна яких дуже різниться. Відвідати різні куточки з кемпами, як вони їх називають, – воно того варте!

Маленьких дітей брати не радимо. Бо це Африка: треба розуміти, коли варто мовчати, де мити та дезінфектувати руки тощо. А ось для дітей від 10 років це певне випробування. Для дітей з міста, які ніколи не відбивалися від ящірок, павуків та інших комах, це можливість подолати свої страхи, стати сміливішими. Також їм буде цікаво подивитися на місцевих жителів, зрозуміти, що тобі, синку, пощастило набагато більше, ніж їм. В тебе все є, і слово «депресія» в своєму житті ти явно не повинен використовувати.