Бренд Cher’17 презентував новий кампейн із ключовим меседжем «Краса врятує», однією із  головних героїнь якого стала власниця бренду Тетяна Парфільєва. В ексклюзивному інтерв’ю для JS Тетяна ділиться власним досвідом, пов’язаним з упередженнями щодо жінок у бізнесі, розповідає про значення енергетики бренду в сучасному світі і, звісно, розкриває деталі ще одного надважливого етапу у своєму житті — вагітності.

«Краса врятує»? Як і чому?

Наш бренд про красу, естетику та жіночність. Ми завжди транслювали це у своєму контенті, у своїх колекціях. І коли ми стикаємося зі стереотипами та знеціненням, це дуже ображає. Ми робили глибинний аналіз наших клієнтів і зрозуміли, що серед них є й дівчата-студентки, і топменеджерки ІТ-компаній, що мають високий дохід і дуже люблять наш бренд. Усі вони дбають про власний вигляд та красу загалом, для них це дійсно важливо.

Ба більше, навішує ярлик «тьолочки», з якою «все ясно». Врешті ми зрозуміли, що це дійсно болюча тема для наших клієнток, тому вирішили стати на захист дівчат, яким знайоме таке ставлення.

Хочеться додати, що краса — це велика праця. Дбати про власний вигляд, фізичний стан, побут і паралельно вирішувати купу робочих задач — усе це вимагає чималих зусиль, тож заслуговує на повагу, а не упередження та хейт.

Як ви вважаєте, чому в сучасному світі все ще існують упередження щодо жінок у бізнесі?

Ми дійсно живемо у суспільстві, де стереотипи стосовно кар’єри жінок та їхньої самореалізації досі існують. Ми постійно стикаємося з тим, що в цьому сенсі жінок знецінюють, особливо коли жінка має гарний вигляд, але при цьому обіймає керівну посаду в певній компанії. У людей це викликає певний дисонанс: мовляв, вона ж така красива, тому має бути просто «тьолочкою», дружиною заможного чоловіка чи утриманкою «папіка». Насправді ж вона сама обирає такий стиль життя, будує кар’єру та реалізує себе. Саме такі стереотипи ми вирішили зруйнувати нашою рекламною кампанією. Звісно, іронічно, бо нас не зачіпає побідне ставлення.

У межах словосполучення або одного речення передайте, про що мовить ваш бренд? Яку ідею він несе у світ?

So simple, So Chic! Бути в тренді, але почуватися зручно. Бути витонченою та кежуал водночас. Ми робимо все, аби дівчина Cher’17 була одягнена доречно, незалежно від приводу чи часу доби. Сотні суконь та костюмів відправляються щодня, аби дістатися до пунктів призначення у важливий момент, коли кожна з наших клієнток обирає себе — у будь-якому настрої чи дрескоді.

Як би ви прокоментували поняття «енергетика особистості» й «енергетика бренду», чому це важливо?

Для мене енергетика грає вирішальну роль, причому неважливо, чи це особисті, чи ділові стосунки.

Щиро хочу вірити, що у нас з чоловіком позитивна енергетика, адже ми завжди заряджені, робимо все для нашого бренду і, головне, з великою любов’ю. Коли ми отримуємо критику (навіть коли некоструктивну), перше, що ми робимо, — це збираємо команду і думаємо, як стати кращими. Бо віримо, що наша особиста енергетика відображається в цінностях й енергетиці бренду.

Які ключові страхи стояли на шляху до власної великої справи? Як вдалося їх подолати?

Ще коли я навчалася на економічному факультеті КНУ імені Тараса Шевченка, зрозуміла, що не хочу працювати на когось. Я мріяла про власну справу і, чесно кажучи, ще тоді стикалася з упередженнями. Попри те, що я навчалися на бюджеті, мені часто «прилітало», що симпатична дівчина не може бути відмінницею. Причому і від викладачів, і від студентів. Від цього моя мотивація довести протилежне була в рази більшою. Уже тоді я починала розвивати Instagram, до якого було дуже скептичне ставлення, але моя сторінка і вплив у соцмережах стали класним бустом для того, щоб оцінити свою аудиторію та зрозуміти, як і про що з нею комунікувати.

Такі ж самі дівчата, як я, перебували в пошуку красивих суконь і не хотіли ходити в масмаркеті, «як у всіх». Ми закрили цю потребу, відкривши наш маленький шоурум. Пізніше, коли зрозуміли, що це людям подобається, почали активно розвиватися. Стосовно страхів, головним було те, що нікому, крім мене, не потрібна моя ідея. І вона залишиться на рівні ідеї. Але ще за університетських часів я зрозуміла, що треба йти назустріч своїм страхам, переступати через перепони та не намагатися бути перфекціоністом, бо поки ти роками готуватимеш свій «ідеальний» план, хтось інший прийде і зробить все раніше за тебе.

Із чоловіком Іваном ви почали зустрічатися ще в школі. Нині вже кілька років, як ви щаслива подружня пара. Чи пам’ятаєте момент, коли вперше відчули, що готові стати батьками? Що це за відчуття?

Це дійсно так, ми з Ванею разом зі школи. Можна сказати, разом виросли і разом формували спільні цінності. А згодом наші стосунки переросли й у партнерство.

Але коли в наших друзів почали з’являтися діти, ми стали замислюватися, що, можливо, нам також чогось, а точніше, когось не вистачає. І зрозуміли, що батьківство —  це той момент, до якого неможливо бути готовим на 100 %. Звісно, спершу ми думали, що треба дочекатися, коли настане той самий час для дитини, але доля вирішила за нас, тому навіть попри те, що ми цього щиро бажали, вагітність стала для нас сюрпризом, дуже щасливим сюрпризом, що повністю змінив наше життя.

Ці відчуття складно описати словами: якась неймовірна любов, яка розпирає тебе зсередини і зростає з кожним тижнем. Я боюся навіть уявити, що буде, коли на світ з’явиться дитина, бо вже зараз ми дуже змінилися як щодо одне до одного, так і до роботи та й всього загалом. Почали більше цінувати особистий простір і постійно думати про третю людину, яка от-от народиться.

Чи змінилися відносини у вашій парі впродовж вагітності та як саме?

Так, відбулися чималі зміни, дуже позитивні. Не хочу ідеалізувати нашу пару, але, на мій погляд, у нас із самого початку були здорові щирі стосунки. Але після того як ми дізналися про малюка, вони стали іншими.

Він постійно робить мені компліменти та підтримує, якщо в мене якісь збої у настрої. Наприклад, я можу сумувати через те, що вже не влажу в свої улюблені джинси, а він мене підбадьорює, заспокоює. Та й загалом його поведінка дуже змінилася: часом мені здається, що вагітна не я, а він (сміється). Мабуть, у нас спільний гормональний підйом, бо він також став більш сентиментальним: раніше ніколи не реагував на відео з дітьми, які я йому пересилала, а зараз сам відправляє мені зворушливі ролики. Я також стала значно чутливішою та готова ділитися своєю внутрішньою любов’ю з усім світом.

На якому тижні вагітності ви поділилися новиною з близькими? Реакція кого із близьких чи друзів вас найбільше вразила?

Я була приблизно на 10-му тижні, коли ми поділилися новиною з нашими рідними. Я хотіла зробити це на Новий рік, але, на жаль, Ваня захворів на грип та за власним бажанням зібрав валізку та «самоізолювався» в лікарні, щоб нам із дитиною нічого не загрожувало. Мені здається, це класне рішення, бо на такому терміні захворіти грипом було б досить ризиковано. Врешті на Різдво ми зібрали наші родини (батьків, дідусів, бабусь з обох боків) та повідомили їм цю щасливу новину, яка стала для них найкращим подарунком. Усі були в приємному шоці, а ми й досі згадуємо цю зворушливу мить.

Ви вже знаєте стать малюка? Чи обрали ім’я?

Ще не знаємо стать, але конвертик вже маємо. Найближчим часом плануємо гендер-паті, де розкриємо його разом із близькими та друзями.

Стосовно імені, у родини Вані є традиція кожного наступного хлопчика називати ім’ям дідуся. Він Іван Олександрович, його тато — Олександр Іванович, і так дуже багато поколінь.

Тому у мене не залишається вибору. Але, якщо це дівчинка, будемо думати.

А як щодо оформлення дитячої кімнати? Вже визначилися?

У нашому будинку вже готова кімната, але вона без дитячого дизайну. Там просто базові меблі і шафи. Хочемо виправити цю ситуацію після того, як дізнаємося стать малюка.

Чи плануєте запуск дитячої колекції CHER’17?

Скажу відверто, поки не плануємо, хоча маємо дуже багато запитів як на одяг для вагітних, так і на дитячі колекції.

Нам ще чимало потрібно удосконалити у жіночих лінійках, тож поки у планах немає. Але хтозна, що буде після появи малюка на світ…

Ви багато працюєте, стрімко розвиваєтеся і досягаєте дійсно значних висот у власному житті й бізнесі. Чи був момент, коли з’явилася гординя та відчуття значимості від власних успіхів та як з цим працювали? Як вдалося досягти внутрішнього балансу?

Якщо чесно, ми дуже приземлені люди. Попри наші певні фінансові успіхи та професійний ріст, ми ніколи не зазнавалися. Принаймні мені так здається, та й наші друзі можуть це підтвердити. Ми залишаємося тим самими Танею та Ванею, які колись почали разом створювати спільні проєкти. Хтось може сказати, що це не так, але я не відчуваю, що в нас з’явилася гординя, тому не було з чим працювати.

До речі, це одна з наших ключових цінностей. Саме її ми транслюємо в нашому бренді: завжди поруч з нашими клієнтами, розуміємо їх та завжди дослухаємося до зауважень.

Нині ми спостерігаємо глобальні зміни цінностей, коли активно руйнуються хибні авторитети. Які трансформації ви передбачаєте у світі українських інфлюенсерів? Хто зі світових інфлюенсерів вас надихає та чому?

Від початку повномасштабної війни люди дуже оголилися та показали свої справжні обличчя. І, звісно, аудиторія це відчуває, тому відбулося падіння деяких авторитетів. Щодо трендів, щирість та відвертість затребувані як ніколи. А також я спостерігаю певну тенденцію стосовно транслювання особистого життя. Тобто раніше ти міг показати що завгодно (і це було нормою), а зараз багато речей не на часі, тому, з поваги до людей на фронті та постраждалих від війни, ми маємо фільтрувати свій контент. Це насамперед про емпатію, співчуття та повагу до почуттів інших. 

Лише у нас в країні ти можеш спостерігати за їхнім життям, як за серіалом. Це дійсно захопливо. До того ж, крім простого лайфстайлу, часто отримуєш якусь користь. Я взагалі не спостерігаю такого тренду в європейських чи американських інфлюенсерів: у них все дуже сухо, контент базується лише на естетиці без певних сенсів. У нас вже більш глибинно, і навіть якщо ми транслюємо звичайний лайфстайл, це завжди несе за собою певні цінності, висновки, інсайти тощо. Словом, наші — найкращі!