Коханню відстань не завада. І це вчергове доводить історія старшої доньки Руслани Мороз. Даяна та її чоловік Рюжі Ясикагава розповіли JS про своє знайомство, заручини та інтернаціональне весілля.
Знайомство і перші побачення
Ми познайомилися під час навчання. Я вчилася у Лондоні й на вихідні поїхала до своєї подруги до університету Ексетер. Того дня ми вирішили піти на вечірку, де я вперше побачила Рюжі. Через два дні ми зустрілися на каву, а потім, як кажуть, the rest is history.
Через те, що ми навчалися у різних містах, Рюжі приїжджав до Лондона майже кожні вихідні, а весь інший час ми спілкувалися онлайн.
Заручини по дорозі до Борисполя
Перш ніж побратися, ми зустрічалися майже п’ять років. Останній рік стосунків уже був у різних країнах. Ми обговорювали, як надалі розвиватимуться наші взаємини, тому пропозиція була зваженою та очікуваною.
Рюжі освідчився мені по дорозі до аеропорту Бориспіль. У нього не було обручки — просто пошепки запитав мене, а я погодилася.
Батьки були раді. Взагалі не було жодних перешкод нашим стосункам, адже вони одразу після знайомства прийняли Рюжі як рідного сина.
читайте також
Таке саме тепле ставлення було і до мене після знайомства з його родичами.
Їх не здивував вибір сина, адже він виріс у мультинаціональній родині: його тато — японець, а мама — китаянка.
Весілля та церемонія розпису
Улітку 2015 року ми повінчалися у Києві в Храмі святителя Михаїла. Були наші сім’ї, родичі та друзі з різних куточків світу.
Вінчання відбувалося на старослов’янській та англійській мовах.
Потім продовжили святкування у ресторані «Прага». Це було затишне весілля, таке, як я собі уявляла. Після святкувань у Києві ми повернулися до Лондона, де на той момент стажувалися і розписалися у Camden Town Hall, що розташований на Кінгс-Кросс.
П’ятиріччя шлюбу
Минулого року ми відзначили 10-річчя наших стосунків і 5-річчя шлюбу. Святкували за вечерею у ресторані. Якби не пандемія, думаю, полетіли би кудись на кілька днів.
Найромантичніший спогад
Не можу виділити якийсь один спогад. Однак із трепетом згадую наші вікенди удвох, коли Рюжі вдавалося до мене приїжджати під час нашого навчання у різних містах.
Сімейний бізнес
Працюємо в сімейному бізнесі родини мого чоловіка в Гонконзі. Я за фахом дизайнер інтер’єрів, і так співпало, що у мого свекра дизайн- та будівельна студія. Я займаюся розробкою дизайну, а мій чоловік керує будівельними проєктами.
Сімейні активності
Для нас вихідні — це час виключно для сім’ї. Зранку ми йдемо до кав’ярні біля нашого дому, де наш син Мікіо полюбляє бебічіно. А після обіду у нас більш активний відпочинок: можемо поїхати на ферму, у парк чи піти в гори на хайкінг.
Захоплення сина Мікіо
Міо (скорочене ім’я Мікіо — ред.) 2.5 роки. Він дуже допитливий хлопчик. За характером схожий на всіх нас. Деякі риси взяв від мене та чоловіка, а деякі — від наших батьків. Він дуже полюбляє читати та слухати аудіоказки і пісні. Раз на місяць ми йдемо до книгарні, де він вибирає собі нові книжки.
Раз на тиждень Міо займається регбі у Rugbytots.
Це міжнародна програма гри регбі для дітей, запроваджена татом та регбі-спортсменом у Великій Британії. Нам перш за все зручно, бо стадіон біля дому, також із ним у групі друзі. Ризики мінімальні, бо м’ячі м’які і заняття проходять у формі гри.
Але за правилами можна відвідувати заняття дітям від 2-ох років, бо менших діток не буде покривати страхова компанія. Ми даємо сину спробувати різні види спорту і секції, щоб зрозуміти, що йому подобається.
Не ставимо цілей виростити чемпіона — я вважаю, що кожна дитина заслуговує на безтурботне, щасливе дитинство.
Весільні фото: Поліна Ільченко
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: