Франк-Пітер Вільде — епатажний німецький дизайнер, стиліст, так званий «ліфтолукер» і найулюбленіший берлінець українців. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії він підтримує нашу державу як офлайн, так і в інстаграмі. Щоденно, будучи в ліфті, блогер публікує фото в образах, присвячених Україні.
До Дня Незалежності платформа berlin4ua.de провела ексклюзивну розмову та модну зйомку із Франком, чим із вами вирішив поділитися JS.
- Чому саме фото в ліфті?
Я почав вести інстаграм 12 років тому. Дзеркало в ліфті — це як останній штрих. Ми дивимося в нього перед тим, як вийти на вулицю чи в офіс, це певний ярмарок марнославства. Подумав, що можу над цим іронізувати. І так почав публікувати по одному фото щодня.
Інстаграм став моїм щоденником. І він завжди був таким, як зараз: політичним, сексуальним, таким, що висвітлює гострі теми.
- Ви якось розплановуєте свою стрічку, чи дописи публікуються спонтанно?
Так, зазвичай планую всі публікації наперед. Але буває так, що я можу змінити фото в останній момент. Частіше через новини. От, наприклад, я планував опублікувати фото з шовковими хустками від мого улюбленого українського бренду Gunia. Але ранок почався жахливими новинами з України. Під час обстрілу загинуло немовля (ред. влучення російської ракети в житловий будинок в Одесі). Я зрозумів, що це фото зараз не на часі, тож зробив інше.
Одягнув футболку з переліком усіх міст, що потерпають від обстрілів, і взяв лялькове немовля, яке загорнув у ту саму хустку. На фото я тримаю немовля, і з моєї скроні тече кров. Тоді, до речі, вперше наважився додати до свого образу кров.
- Чи отримували ви хейт за таку активну підтримку України?
Так. Нещодавно мій друг переслав мені відео, яке зняла його знайома з росії. Виявилося, що мої фото були розповсюджені на одному з російських пропагандистських телеканалів. Я не давав згоди на це, та мене ніхто й не питав. Після цього в мій direct посипалися меседжі зі звинуваченнями й навіть погрозами. Я почав боятися за свою безпеку і тепер не розкриваю малознайомим людям, де живу.
Російська пропаганда звинувачувала мене також в тому, що я гей. Але я ніколи цього не приховував, я відкритий гей, і це видно також із мого інстаграму.
Знаю, що таких, як я, в росії дискредитують, і належати до LGBTQ там небезпечно. Багато моїх знайомих поїхали звідти, рятуючи своє життя.
У мене є друг із росії. Після інциденту з новинами він мені сказав: «Френку, ти маєш бути обережним із підтримкою України». Я запитав: «Чому?». Той відповів: «Бо в Україні війна, а росія дуже нетолерантна до таких, як ми».
Я здивувався: «Так, це раціональне пояснення, але недостатнє виправдовування». Я не припиню підтримувати Україну.
Ніколи не вважав світ чорно-білим. І не хочу вірити, що всі росіяни погані. Взагалі-то вони не мають права казати, що я їх не люблю. У мене було багато коханців-росіян, я їм стільки любові віддав!
- На вашу думку, чому росіяни, перебуваючи в інших країнах, не виступають на мітингах для підтримки України?
Думаю, через ті самі причини, чому й інші люди у світі цього роблять недостатньо. Навіть тут, у Берліні. Мої друзі з LGBTQ-спільноти кажуть мені, що це ж не єдина війна у світі, є й інші проблеми. Так, вони мають рацію, є Сирія, Палестина. Але те, що відбувається в Україні, — війна в центрі Європи! І нам відвертати від цього очі не вихід. Друзі мене питають: «То хто ти? Ти підтримуєш LGBTQ-рух чи ти амбасадор України?»
Я відповідаю: «Обидва». Бо я належу до LGBTQ-спільноти, і я амбасадор України. І для мене ці речі взаємопов’язані. І те, і інше — про свободу і боротьбу за свої права, свою незалежність. Мені здається, що особливо квіри мають це розуміти краще, ніж інші.
- Ви хотіли б відвідати Україну?
Так! Я вже був у Києві, а тепер хочу поїхати у Крим, коли він знов буде українським. Я згоден із вашим Президентом, що мир настане тільки тоді, коли Україна поверне всі свої території, зокрема Крим. Я взагалі обожнюю Президента України. Він такий крутий! Його образ, луки, відеозвернення, те, як він використовує інфоприводи, щоб привернути увагу світу до ситуації у країні.
Він молодець. Може, саме це росія і ненавидить? Бо насправді така свобода України загрожує російським амбіціям.
- Ви впевнені в тому, що Україна переможе?
Ні, я ж не пророк. Але дуже цього хочу. Хочу, щоб війна закінчилася, щоб українці змогли повернутися додому. Це не перша криза з біженцями, яку мені довелося бачити. Я також допомагав біженцям із Сирії.
На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну волонтерив на Центральному вокзалі та багато спілкувався з українцями, які тікали від війни. Що мене вразило найбільше: наскільки це було несправедливо! Я бачив сотні людей, які втратили все. Допомагаючи їм на вокзалі, познайомився з однією сім’єю, де була жінка похилого віку.
Під час розмови з ними дізнався, що донька, коли вивозила стареньку з під обстрілів, не сказала їй правди про те, куди вони їдуть. Збрехала, що відвідати якогось родича, бо знала, що, дізнавшись правду, мати б ніколи не погодилася покинути свій дім. Ви уявляєте собі?
Я питав кожного свого знайомого з України (а тепер маю їх дуже багато), чи могли б вони жити під окупацією росії? Чи хотіли б вони, щоб їхня земля та паспорт стали російськими? І всі, як один, категорично відповідають: «Ні, ніколи!» То чому тоді росія розпочала наступ, незважаючи на думки всіх цих людей?
- Ви знали про українську дизайнерську спільноту до війни?
Ні, не знав. Але я познайомився з багатьма творчими українцями через інстаграм і зрозумів, що вони інші, ніж ми собі уявляли. Молоді, горді, дикі, вільні! Вони попри все йдуть далі, працюють та підтримують свою країну. І створюють такі чудові речі, зі змістом, із меседжем. Мені це дуже подобається, і я часто купую собі їхні речі.
- Як змінилося ваше життя, коли ви стали таким популярним через свою яскраву підтримку України?
Я й до війни був досить популярним. Але тепер, маючи велику кількість підписників з України, відчуваю відповідальність. Хочу продовжувати реагувати на події у країні та ділитися чудовими роботами українських дизайнерів.
Не маю наміру монетизувати свій блог, у мене є робота і можливість заробляти. Дуже багато компаній запрошували мене до співпраці. Але це не було моєю метою, коли почав підтримувати Україну. Інстаграм тепер забирає багато часу, а в мене є і особисте життя: мій бойфренд та друзі. Урешті-решт, час на б’юті-сон — це теж дуже важливо. Але вгадайте, хто став амбасадором платформи UNITED24 від Німеччини?!
Можливо, коли все закінчиться, я почну співпрацювати з німецькими компаніями, які будуть підтримувати економіку України.
- Які у вас враження від українців, із якими ви познайомилися ближче?
Поспілкувавшись із багатьма українцями, я усвідомив: їх можуть убити, їм можуть ламати кістки, але нікому не вдасться зламати їхній дух. Вони нескоренні!
Інтерв’ю: Марія Сордія для berlin4ua.de
Фото: HELENDI PHOTOGRAPHY
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: