Артем Колюбаєв

Війна не стала на заваді розквіту української кінематографії. Ба більше, наш кінематограф привернув колосальну увагу як світових експертів, так і пересічних людей. У чому секрет успіху, спеціально для JetSetter.ua розповів Артем Колюбаєв, кінопродюсер і голова Ради з державної підтримки кіно.

Після початку повномасштабного вторгнення справді було складно думати про щось інше, не пов’язане з війною. Однак уже в березні Рада з державної підтримки кінематографії проаналізувала ситуацію і зробила висновки: потрібно тримати культурний фронт, зокрема кінематографічний. І ми почали маленькими кроками з потужними меседжами рухатися вперед.

Результат — світові прем’єри на міжнародних кінофестивалях із кількахвилинними оваціями та солдаути в кінотеатрах (так, навіть у воєнний час в Україні є солдаути). А тепер детальніше про аспекти, які, на мій погляд, вплинули на цей успіх.

Стопкадр зі стрічки «Я працюю на цвинтарі»

Створювати кіно та просувати його попри перешкоди

Сфера кіно в Україні за кілька останніх років настільки круто розвинулася, що кінотворці відносно швидко адаптувалися до нових умов. Надзвичайно важливо було, щоб відзнятий до повномасштабної війни матеріал не полетів у прірву. Його допрацьовували, а промокампанії зі швидкістю блискавки видозмінювали. Деякі проєкти взяли невеличку паузу, а деякі продовжували попри все працювати в режимі нонстоп.

Особлива увага до України на міжнародному рівні

Просувати українське кіно на міжнародній арені завжди було пріоритетом. Якщо можна так сказати, то 2022 рік зробив його ще більш пріоритетним. Тож відійшовши від жахливих новин, працівники кіноіндустрії почали налагоджувати міжнародні зв’язки.

Стопкадр із драми «Щедрик»

Наприклад, світова прем’єра історичної драми «Щедрик» режисерки Олесі Моргунець–Ісаєнко відбулася навесні 2022 року у Варшаві під час благодійного кіномарафону CinemAid Ukraine. У лютому 2023-го у США теж пройшло кілька благодійних показів, у січні — в Ізраїлі.

А чого тільки варта прем’єра стрічки Дмитра Сухолиткого–Собчука «Памфір» у Каннах та 6 хвилин післяпрем’єрних овацій! До речі, пізніше, у жовтні, відбулася аванпрем’єра фільму в Парижі за участі посла України у Франції та представників Греції, Литви та Польщі при ЮНЕСКО.

Прем’єра стрічки Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір» у Каннах

Надзвичайно важливо правильно та максимально цікаво представити картину іноземцям, адже кіно відіграє чималу роль у культурній дипломатії нашої країни.

Мотивація: для чого це робити

Мотивація дуже очевидна. Її можна поділити на кілька пунктів. По-перше, культурний фронт не повинен зупинятися, особливо — міжнародна культурна дипломатія, яка виборює гідне місце України серед інших країн на кінофестивалях, форумах тощо. По-друге, важливо не зупиняти розвиток української кіносфери, щоб не застигнути на місці. По-третє, люди мають бачити ще щось, окрім жахливих новин. І не просто щось, а якісний кіноконтент.

Під час допрем’єрного показу «Я працюю на цвинтарі»

Благодійні ініцівативи для підтримки кіно

Щоб кіноіндустрія продовжувала працювати на гідному рівні, її потрібно підтримувати всеможливими способами. Найкраще це робити в межах міжнародних кінофестивалів, щоб долучити іноземних впливових діячів. Наприклад, у травні минулого року під час Каннського кінофестивалю відбувся благодійний вечір-аукціон, де представили унікальні кінематографічні та мистецькі лоти. Ініціаторами виступили Державне агентство України з питань кіно разом з Українським національним павільйоном.

Благодійний вечір-аукціон у Каннах

Тоді вдалося зібрати понад 1.5 мільйона гривень для підтримки кіно. А під час Венеційського міжнародного кінофестивалю 7–8 вересня пройшли українські дні за ініціативи Держкіно України. Там була дискусійна панель «Українська кіноіндустрія під час війни» та презентація українських мистецьких проєктів на різних стадіях виробництва.

читайте також

Прем’єрний показ історичної драми «Щедрик»

Вихід у комерційні прокати за кордоном

Тут варто згадати драмеді з елементами чорного гумору «Я працюю на цвинтарі» режисера Олексія Тараненка. Із локальною назвою Ja, grabar стрічка вийшла в широкий комерційний прокат у Чехії.

«Я працюю на цвинтарі»

Касові збори в Україні

Касові збори, як ніщо інше, показують бажання глядачів дивитися якісне українське кіно. Говорячи про вже згадані фільми, можна пишатися наступними результатами:

— 2 мільйони 421 тисяча гривень бокс-офісу та 19 786 тисяч глядачів у кінозалах за шість тижнів прокату «Я працюю на цвинтарі» (2022 рік);

— за сім вікендів прокату «Щедрик» зібрав майже 10,5 мільйона гривень бокс-офісу і 83 тисячі глядачів (початок 2023 року).

Реквізит як окремий вид мистецтва

Зовсім скоро, 23 березня, в український прокат вийде драма «Памфір». Про реквізит цієї стрічки можна говорити годинами. Але для чого говорити, якщо можна показати. Так, наприкінці січня відбулося відкриття виставки «Памфірова Маланка. Танець життя та смерті» в Українському домі. Тільки уявіть: більше 40 костюмів, реквізит та понад 100 обрядових масок.

Виставка «Памфірова Маланка. Танець життя та смерті»