Після заручин у червні Наталка Денисенко та Юрій Ярошенко (у минулому — Савранський) не стали зволікати з весіллям. За короткий термін пара організувала церемонію. Наталка поділилася світлинами з весілля та розповіла, чому не хотіли чекати, як готувалися до весілля в умовах активного робочого графіку та регулярних обстрілів.

Про весільний образ Юрія

Для нареченого в нас фактично не було інших варіантів, окрім Andrea Moskin. На наш погляд, це одні з найкращих чоловічих костюмів і весільних образів. Юра сам сказав, що першою його думкою після пропозиції було саме: «Хочу костюм Andrea Moskin». Він уже раніше мав можливість приміряти їхні костюми, тому тут ми навіть не розглядали інших варіантів.

Ми навіть зняли на цю тему кумедний рілз — про те, чому наречена має затверджувати образ нареченого, а наречений не має бачити весільну сукню до самої церемонії.

Про весільний образ Наталки

У мене ж варіантів було набагато більше. Після того як Юра зробив пропозицію, мені писало багато відомих брендів із пропозиціями створити весільну сукню. Але я вирішила не орієнтуватися на тренди чи на те, що зараз модно, а слухати власний смак і свої відчуття. Мені хотілося чогось максимально незвичного — такого, чого я раніше не бачила ні на кому.

У результаті зупинилися на трьох весільних сукнях. Я просто описувала свої відчуття й те, що хотіла б бачити, а далі ми разом із дизайнерами створювали ці історії буквально з фантазії. Для мене це дуже символічні та особисті образи, які стали важливою частиною нашого весілля.

Про весільні традиції

Нам дуже хотілося саме весільної магії, тому одну з традицій ми вирішили зберегти: Юра не бачив мене до початку весільної церемонії. Він не знав, який на мені буде образ, не бачив жодної з суконь і взагалі мене не бачив. Вранці ми разом поснідали, попрощалися, а потім уже зустрілися безпосередньо на церемонії. І, здається, саме це очікування додало моменту особливої магії.

Натомість я придумала власну традицію. Мені ніколи не подобалася ідея кидати весільний букет, тому що в цьому ніби закладено очікування: хто спіймає букет — та наступною вийде заміж. А мені хочеться вірити зовсім в інше: у справжнє кохання, у найкращі стосунки й у те, що кожна жінка заслуговує бути щасливою незалежно від того, коли саме це станеться.

І подарувала кожній маленьку «частинку» нашого весільного дня.

Мені дуже подобається, що ця традиція народилася саме на нашому весіллі. Вона не про те, хто буде наступною нареченою, а про те, щоб побажати кожній дівчині любові, щастя і саме тих стосунків, про які вона мріє.

Про підготовку до весілля у прискореному темпі та в умовах регулярних обстрілів

Насправді на підготовку до весілля в нас було дуже мало часу. Юра зробив мені пропозицію 25 червня, а вже 8 серпня ми одружилися. Тобто від пропозиції до весілля минуло трохи більше ніж місяць.

До того ж на осінь у мене вже запланована вистава, і я не хотіла переносити цей великий проєкт. Весь вересень і жовтень будуть присвячені моїй моновиставі «Про що мовчить жінка» — це поетична вистава, яку я створюю для підтримки українських жінок. Там дуже багато репетиційної роботи, сил і моїх ресурсів, тому я розуміла, що після літа повністю занурюся в цей процес.

Звичайно, організувати таке весілля за місяць — великий виклик. Але нам дуже пощастило з весільними організаторами — команда Sineta Team взяла все на себе, і за цей короткий термін нам вдалося створити справді розкішне й дуже особливе весілля.

Навпаки, у такі моменти ще сильніше відчуваєш, наскільки життя крихке і наскільки важливо не відкладати найважливіше на потім. Життя одне, і ми не знаємо, що буде завтра. Тому, якщо сьогодні ми маємо можливість бути разом, любити одне одного і святкувати своє кохання, я вважаю, що це саме те, що потрібно робити.

Фото: надано для JS; інстаграм.