Наразі захисні маски стали найпопулярнішим аксесуаром, а градус паніки у соцмережах зростає чи не щохвилини. Зі свого боку ми вирішили не фокусуватися на коронавірусі й пригадати інші можливі сценарії кінця світу та життя після нього, створені кінематографістами. Ловіть нашу постапокаліптичну добірку й пам’ятайте, що все буде добре. Навіть краще, якщо дивитися на світ з гумором і не нагнітати. 

«28 днів потому» (2002 рік)

Той трагікомічний момент, коли вершником Апокаліпсису стала вражена смертельним вірусом мавпа, яку «врятували» від наукових дослідів еко-активісти. Іронія долі в тому, що через 28 днів цей гуманний вчинок призведе до загибелі людства. У спустошеному світі панують зомбі, агресивні та дуже небезпечні, а ті, кому пощастило вижити, борються не лише із зовнішньої небезпекою, але й з внутрішніми демонами. Приємний бонус – красунчик Кілліан Мерфі в головній ролі.

«Останнє кохання на Землі» (2011 рік)

Фільм, у фіналі якого не заплаче хіба що мертвий. Найлячніший формат вірусу, який вражає людські чуття, поступово позбавляючи усіх слуху, зору, нюху, тактильних відчуттів тощо. Й саме на тлі цього суцільного жахіття розгортається історія кохання — така ж дивна, як і все, що відбувається зі світом. Класичного хеппі-енду не буде, але світлі почуття вам гарантовані. А ще й естетичне задоволення, адже Єва Грін прекрасна  навіть на порозі кінця світу.

«12 мавп» (1995 рік)

Террі Гілліам покликав Брюса Вілліса та Бреда Пітта й створив одну із найкрутіших кіношних антиутопій 90-х. Головний герой Джеймс вирушає у передапокаліптичне минуле заради спасіння людства від пандемії, але його подорож у часі йде трохи не за планом. Здавалося б, класична історія, однак у дуже незвичній та інтелектуальній огортці. З психологічною напругою, сенсами «поміж рядків» та сюжетними пастками.

«Крізь сніг» (2013 рік)

Оскароносний корейський режисер Пон Чжун Хо минулого року закохав увесь світ у «Паразитів», але ще 7 років тому він підкорив глядачів своїм англомовним дебютом «Крізь сніг» з Крісом Евансом та неперевершеною Тільдою Свінтон в головних ролях. Його фантазія на тему постапокаліптичної льодовикової ери вийшла сатиричною, сповненою метафорами і безмежно захоплюючою. Уявіть собі потяг, що ніколи не зупиняється, а в ньому «живе» маленька держава з кастовою системою. Тут і інтриги, і соціальна нерівність, і «партизанська» боротьба – й все це на тлі мертвого засніженого світу за вікном. «Укрзалізниці» таке й не снилося.

«Zомбіленд» (2009 рік)

У світі, де панують зомбі, може бути весело. І це кіно з Джессі Айзенбергом та Вуді Гарельсоном змусить вас не лише припинити паніку, але й посміятися від душі. Сором’язливий хлопець-ботан та брутальний чувак з пляшкою віскі та рушницею стануть найкращими друзями і разом рятуватимуть світ. А ще вони завітають в гості до Білла Мюррея, якого, звісно ж, грає Білл Мюррей, — тільки заради цього камео варто дивитися фільм.

 «Шалений Макс: Дорога гніву» (2015 рік)

Найяскравіший постапокаліптичний світ, створений режисером Джорджем Міллером, — справжня насолода для шанувальників стімпанк-естетики та якісних екшенів. Переказувати сюжет не має жодного сенсу, адже це кіно — суцільні емоції та драйв, від якого навіть думки про те, що наша планета може перетворитися на безмежну пустелю, не здаються такими моторошними. Тому Гарді та Шарліз Терон за це окрема подяка.

«Шлях» (2009 рік) 

Екранізація однойменного роману пулітцерівського лауреата Кормака Маккарті з Вігго Мортенсеном у головній ролі. Майже протягом усього фільму батько та його 10-річний син, що вижили після глобальної катастрофи, просто йдуть. Але не поспішайте відмовлятися від перегляду, адже їхній шлях досить динамічний та місцями трагічний. Головною небезпекою в новому світі стали канібали, а головною цінністю — їжа та зброя, тож боротьба за виживання відбувається щохвилини.

«Я – легенда!» (2007 рік)

Коли людство програло битву зі страшною епідемією, на Землі залишився тільки Віл Сміт, точніше, його персонаж з незрозумілим імунітетом, який удень бродить пустим Нью-Йорком разом зі своїм псом, а вночі ховається від кровожерних упирів. Варто подякувати актору за неймовірну гру, завдяки якій глядач може відчути всі відтінки самотності та відчаю. Цікаво, що цю роль мав зіграти Арнольд Шварценеггер, але щось пішло не так.

«Післязавтра» (2004 рік)

На піці світового хвилювання щодо незворотних змін клімату цей найпопулярніший фільм-катастрофа нульових актуальний як ніколи. Попри традиційну голлівудську надмірність спецефектів та низку наукових неточностей, тут досить доступно показано, що може з нами статися в буквальному сенсі післязавтра. Такий постапокаліпсис найбільш реалістичний, що трохи лякає, але сам фільм як канонічний представник жанру, безумовно, вартий уваги.

«Зомбі на ім’я Шон» (2004 рік)

Британська пародія на всі зомбі-фільми одразу із Саймоном Пеггом у головній ролі. Багато англійського гумору, кумедні сюжетні повороти та властива жанру динаміка, що не дасть засумувати. Хтось рятує світ, а головний герой цього фільму — власну колекцію платівок. І він має на це повне право, адже у героїзму може бути будь-яка мотивація.

Запасайтеся попкорном, вмикайте фільм і не хвилюйтеся — попереду світле майбутнє!