Гогольfest у Маріуполі: як і навіщо в контексті української реальності
Alyona Alyona, Red Snapper, Джамала, Бабкін та Monarchy на одній сцені за 30 кілометрів від лінії фронту.

Stereoigor (Ігор Панасенко), автор аудіо-журналу STEREOBAZA, радіо-діджей, журналіст та музичний мандрівник зіграв кілька DJ-сетів на Гогольfest в Маріуполі та розповів JS про найеклектичніший фестиваль країни, що проходить неподалік від лінії фронту. Це історія про атмосферу Берліна, минуле, майбутнє, культуру, людей та, звісно ж, музику — різну, цікаву й, головне, об’єднуючу.

Stereoigor

До падіння Стіни обидва Берліна були «дотаційними». З обох боків – Західного та Східного — ворогуючі військово-політичні блоки намагалися створити привабливу картинку свого життя — капіталістичного та соціалістичного. Багато разів я чув у Берліні від місцевих, що, окрім, звісно, перебіжчиків зі Східного Берліна на Захід,  були й «внутрішні втікачі ФРН». Наприклад, тих призовників, хто «втікав» у Західний Берлін з Західної ж («дружньої») Німеччини, могли залишити у спокої та не закликати до Бундесверу, якщо вони обирали осісти у Західному Берліні. Це надавало певної додаткової привабливості цьому «шматочку свободи», блокованому від демократичної частини Європи.

У жарті «подолати Радянський Союз допоміг рок-н-рол» є частка правди.

Про те, як це вплинуло на музичну сцену та культуру взагалі – окрема велика тема, не тут і не зараз. Але той факт, що культура та, зокрема, музика – це теж дипломатія, ми ще згадаємо. До речі, у жарті «подолати Радянський Союз допоміг рок-н-рол» (якщо  відкинути факт падіння цін на нафту у 1980-х) є частка правди.

З іншого, соціалістичного, боку — згідно зі спогадами нафталінових діячів комуністичної партноменклатури, — за кожен день існування прокомуністичної Німецької Демократичної Республіки СРСР «доплачував» близько 1 мільйона радянських карбованців. Щодня. 1 мільйон карбованців від держави з одним із найнижчих у Європі рівнем життя.

Культура — це не просто дипломатія. «В довгу», звісно, це більш ефективний інструмент, ніж агресивні бліцкриги

Але обидві сторони знали, заради чого «це все». Культура — це не просто дипломатія. «В довгу», звісно, це більш ефективний інструмент, ніж агресивні бліцкриги. Я, мабуть, не перший, хто проводить аналогію між Берліном Західним-Східним та ситуацією на Сході нашої країни. «Війна у головах», «за порєбріком» давно стали фейсбук-ідіомами. Коли у 2014-му я опинився в Маріуполі якраз у розпал подій (були штурм міського відділення МВС, виникнення тимчасової «ДНР» у центрі та зривання з будівлі мерії державного прапору України), стало зрозуміло – десь тут проляже демаркаційна лінія. Десь східніше. Або західніше.

Зараз в Маріуполі так і є. До лінії фронту — менше 30 кілометрів. Але ці кілометри — з нашої сторони. Тому Гогольfest у Маріуполі, найбільшому прифронтовому населеному пункті, — це не тільки «про культуру», а й про зміцнення державних кордонів. Зовсім поруч проходить лінія цивілізаційного зламу. З якої сторони цього зламу опиняється Маріуполь і не тільки Маріуполь — це результат не лише військових кампаній.

З технічної точки зору мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва Гогольfest — це результат. Результат скрупульозної праці як головних митців – Влада Троїцького та команди, так і, зокрема, місцевих активістів, наприклад, маріупольської платформи «ТЮ». Як десятків менеджерів, робочих сцени, так і сотень волонтерів.

Але в метафізичній площині — це не стільки результат, скільки процес. Процес створення нової країни, нової культури. Нового світу.

У плавучому доці судноремонтного заводу відбулася Гранд-опера Νερό (Неро) / «Балет кранів», в ході якого дійсно були задіяні величезні портові крани.

 

Сергій Бабкін — частий гість в Маріуполі. Саме він виступив на відкритті Гогольfest 2019 та відіграв поп-концерт у хорошому сенсі. 

читайте також

В очікуванні дива: подружжя Бабкіних про...

Та додав до інструментальної інтерлюдії енергійний наспів: «Ма-рі-у-поль! Ма-рі-у-поль!». Як то кажуть, «номер старий, але публіка його любить». І номер, і Бабкіна.

На головній сцені Гогольfest у міському саду британський гурт Monarchy презентував свій новий лонгплей (до речі, мені пощастило зробити офіційну світову прем’єру синглу їхнього нового альбому в своїй радіопрограмі Stereobaza).

Alyona Alyona, одне з найгучніших музичних відкриттів останнього року, наживо продемонструвала поєднання «трушності» та азарту.

Музику Red Snapper — давніх улюбленців столичних меломанів (років 10 тому вони виступали у Києві та я робив з ними інтерв’ю) – важко назвати надлегкою для сприйняття, але їхній майже повністю акустичний вайб захопив усіх у глибоку саунд-вирву.

Данців Blue Foundation в Києві не спіймати, а ось в Маріуполі – будь ласка. Чудово відіграли годинний коцерт-сет.

Джамала зібрала, схоже, найбільшу кількість глядачів-слухачів під час фестивалю, та воно й недивно.

Dakh Daughters багато років тому переросли локальну планку «місцевих знаменитостей», ставши по-справжньому міжнародним культурним явищем. У 2015 на словацькому фестивалі Poohoda я не зміг потрапити на виступ Dakh Daughters на Євросцені через неймовірну кількість глядачів та незважаючи на акредитацію та журналістську «ксіву».

читайте також

Dakh Daughters Band в Национальном...

І це при тому, що поряд тоді виступали Die Antwoord, ісландська діва Björk, супергурт FFS (що складається з Franz Ferdinand і Sparks), індастріл-гуру Einstürzende Neubauten, Tom Vek, Ibeyi та багато інших топ-артистів. Тому у фінальний день фестивалю це був виступ не «ще одної відомої у нас української команди», а по-справжньому цікавого українського глобального феномена.

Але не виступами єдиними запам’ятався фестиваль — було багато інших подій, що заслуговують на увагу, та й в цілому програма вийшла дуже змістовною. І цей зміст – про сучасну красу життя. Про наш сучасний світ. Отже, два світи — два способи життя, як говорили у «совку». Нові часи надають новий зміст. І хоча Гогольfest проходив у Маріуполі вдруге (вперше це було навесні 2018-го), його повна назва StartUp Гогольfest звучить неабияк влучно. Все тільки починається.

Текст: Stereoigor

Фото: Артем Галкін, Анастасія Мантач, Олег Переверзєв, Ann Shastieva, Слава Авраменко

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: