Ірена Карпа вже розповідала нам про карантинні реалії в Парижі, а цього разу вона ділиться своїми корисними і не дуже порадами щодо того, як не з’їхати з глузду в самоізоляції.

читайте також

«Бухлішко в супермаркетах ще є»: карантин в...

Письменниця ошатно вбирає пса, пече млинці, качає попу та бігає пустими паризькими вуличками, знаходячи будь-які приводи, аби вдихнути свіжого весняного повітря. А ще вона багато жартує, адже наразі лише гумор може врятувати нас від депресивних настроїв та роздумів на тему «Все пропало!».

Якщо немає де купити свіжих квітів – полийте ті, що відчайдушно засихають у вас на підвіконні чи за вікном. Нема своїх – спробуйте дістати до сусідських, якщо ті ізверги поїхали в загородній дім і лишили зелених друзів напризволяще. На крайняк – постав у вазу порей.

Немає куди вигулювати сукні, але при цьому можна вигулювати собаку?..

Не один світовий шедевр фотографії з такого горя придумався. Заодно і зрозумієте актуальний стан свого гардероба.

Якщо не вмієш готувати, звикла їсти в рестіках, а зараз навіть доставки порядної нема – то так тобі і нада, білоручка руки-з-дупи, бери і вчися. Я оно навчилася пекти з того горя, і вперше в житті створюю цілком їстівні солоні пироги, горіхові печенька і тірамісу (останнє, виявляється, навіть пекти не потрібно).

Спортзал закритий – качай дупу на тому квадратному метрі, що бог послав. Не вистачає мотивації – освоюй хештег #bodypositive і люби в собі Рубенсівську женщіну.

За подружками скучаєш, кажеш? А ти почитай, що вони постять у соцмережах і всі ці безкінечні селфі їхні переглянь – ще перехрестишся і попросиш продовження карантину.

Люди постять фоточки з джунглів Амазонки і Сейшел – ну і ти шось запость, яка різниця, минуле все одно не вернеш.

Мужик тебе твій бісить – іди шось поїж.

Діти бісять твердим небажанням повчити уроки – радій, що у них сила волі й слідування меті «ніфіга не робити». Мої он так і написали в планах на канікули – «не робити НІЧОГО».

Вчителька бісить з її безкінечними домашніми завданнями і впевненістю, що тепер зранку до ночі школу уособлюєте ви – так вона вас теж ненавидить. І ручки потирає, що нарешті-то батьки пізнають те, що їй щодня доводиться терпіти у тридцятикратному розмірі. Мені одна так вчора в Інсту й написала: «А щоб ви, батьки, не думали, що можна вчителям скидати своїх дітей, як брудну білизну!»

Ненавидиш джоґерів, бо на них скаче твоя собака на набережній Турнель? Возрадуйся: набережні всі закриті, а джоґером тепер стала ти, незважаючи на давно й безнадійно травмовані коліна. Просто, коли на кону хоч якийсь вихід за межі двору-колодязю – що ж, коліна так коліна. А костюмчик для біга не так уже і погано сидить (особливо, якщо швидко бігти і дивитися на себе у розфокусі вітрин).

Задрали серіали – почитай книжку. Задрали книжки – послухай подкаст. Задрали подкасти – іди поїж. Ну або спробуй поробити з дітьми активні ігри й «креативне дозвілля». Вистав секундомір і напиши мені, через скільки ти закриєшся у ванній із книжкою чи компом.

А взагалі – не переживай ти так. Час щодня летить швидше. Так нам і до кінця карантину, і до старості недовго ще. Принаймні, ми тепер уявляємо, як ця знерухомлена старість може виглядати… Страшно? То ставай і давай качати дупу. Чи спину. Для профілактики артриту, остеохондрозу, порчі, зглазу і депресії.

Текст і фото: Ірена Карпа