Завершилося «Євробачення – 2025» — і ми вже знаємо переможця. А серед українських глядачів у залі була Іванна Онуфрійчук, яка тривалий час живе у Швейцарії. Встигли поспілкуватися, щоби розпитати про враження від перегляду конкурсу наживо в Базелі. 

На екрані телевізора VS у глядацькій залі

Відчуття від перегляду шоу такого масштабу з екрану та наживо, звісно, відрізняються. Вживу, коли ти перебуваєш там, дуже відчувається енергетика зали, артистів. Ти, ніби спілкуєшся з ними віч-на-віч, бачиш і відчуваєш їхнє хвилювання, емоції. Звичайно, це можна побачити і на ТБ, але ж на екранах показують не все, а будучи в залі можна побачити набагато більше — і закулісся, і реакцію глядачів, і як технічно все робиться та швидко змінюється, і живу енергетику вболівальників.

Також є можливість взаємодії та зорового контакту з самими артистами, адже делегації теж спостерігають за шоу у залі, в окремій зоні, і бачать фанів.

І їм було приємно бачити підтримку у залі, і нам, це подарувало багато емоцій. Словом, найцінніше у перегляді такого шоу вживу — атмосфера, яку створюють артисти і публіка, і живі емоції.

Технічні моменти, за якими було цікаво поспостерігати в залі

Захоплююче було спостерігати, як перевстановлюються декорації та як готують сцену для кожного з номерів. У кожної країни своя постановка, свій реквізит — у когось це величезний рояль, який треба витягти на сцену за лічені секунди, а у когось навпаки — лиш стілець і мікрофон, а все інше за допомогою спецефектів додається.

Було цікаво дивитися, як режисери та оператори керують кожним кадром, як над головами людей пролітають величезні крани з камерами, що знімають загальну картинку, і як на сцені швидко переміщуються оператори, які знімають крупні плани.

Ти стаєш свідком внутрішнього процесу, який заворожує. До речі, була можливість бути не лише свідком, а й учасником цього дійства. Кожному з глядачів на руку при вході одягли браслет, який підсвічувався протягом шоу певними кольорами і додавав особливої атмосфери загальній картинці.

Окрім цього, на екрані зала за рахунок технологій і ракурсів може здаватися масштабною, хоча насправді вона не є великою, а більше затишною. Але при цьому з усіх ракурсів глядачі мали гарну оглядовість.

Бо на ТБ глядачі бачать уже фінальну картинку, де добре звучить музика і голоси артистів. А от в залі не завжди можна чітко зрозуміти, що співає артист, бо дуже багато спецефектів, шуму від глядачів навколо. Проте це компенсується панорамою, яку бачать глядачі, — і постановки кожної країни, і роботу команди, і делегації, які мають свою зону в залі.

Про ситуацію з українським прапором та security

У нас взагалі сталася цікава і трішки навіть чутлива історія, від якої в мене були мурахи по тілу.
Цього року на Євробаченні діють дуже суворі правила контролю та пропуску глядачів. Заборонено брати з собою будь-які сумки, рюкзаки, навіть маленькі жіночі клатчі чи сумки через плече. Щодо прапорів, які єврофани часто беруть із собою, аби вболівати за свою країну, теж діяли обмеження по їхніх розмірах.

Думала, що це більш символічні правила, та ніхто не буде на вході заміряти рулеткою розмір прапора. Але коли ми дійшли до security zone, і працівник побачив у мене складений прапор, він попросив його розгорнути і справді зазначив, що він дещо більший, аніж вказано у правилах.

Я перепросила і пояснила, що, на жаль, не маю іншого, але дуже хочеться бути з прапором і підтримати українську делегацію. І в результаті цей чудовий чоловік таки пропустив нас, а слова, з якими він це зробив, неймовірно розчулили.

читайте також

Іванна Онуфрійчук про планування вагітності,...

І потім на другій зоні контролю, коли інші працівники теж оглядали прапор, цей самий працівник заступився і сказав, щоби нас пропустили. Ця ситуація дійсно торкнулася серця. Було приємно, що попри свою суворість цей чоловік насамперед поставився людяно, і відчув, як для нас важливо було взяти наш символ із собою.

Про євромістечко

У євромістечко ми вирушили на 2-й день перебування у Базелі, і були там не самі, а з нашими дітками, які займаються у хорі мого фонду IvAlive та у нашому музичному бенді. Організували цю поїздку для українських дітей тут, аби підтримати їх, подарувати позитивні емоції, дати можливість доторкнутися до такого великого шоу та наприкінці поїздки зустрітись із гуртом Ziferblat.

Ми володіли лише попередньою програмою, але чого очікувати від цієї локації, я не знала до останнього. Думала, що це буде просто сцена у павільйоні, де будуть різні активності: концерти, подкасти тощо. Так, як це було описано в інтернеті.

А насправді це великий павільйон. Цього року Eurovillage вперше зробили у критому приміщенні, де продумано кожен куточок. По всьому периметру локації розміщено велику кількість цікавих та яскравих активностей від організаторів та партнерів. Можна було брати участь в усьому, всі зони безкоштовні: чи то фото зробити на різних фонах і одразу отримати їх друкованими, чи то покрутити рулетку фортуни і виграти призи, чи то політати на уявному літаку і приземлитись у своїй країні, чи познімати кумедні відео, чи поспівати у karaoke box, чи пограти у настільний футбол.

Сцена також була, на якій виступали різні артисти. Ми хотіли встигнути на виступ ABBA Gold, але він тривав недовго, і в цей час дітей знімало телебачення на вході. Окремо варто відмітити ще фудкорт, адже він там був величезний, з різними стравами, напоями.

Для них це було, як гра, бо кожна локація — нова активність. До речі, великих черг не було, тож нам не доводилося нудьгувати в очікуванні. А коли ми вже виходили, щоб рухатися далі, діти запитували, чи ми сюди ще повернемося. Тож це говорить про те, що в захваті були не лише дорослі, які розуміють, що таке масштаб «Євробачення», а й дітвора.

Фото: Іванна Онуфрійчук для JS