Віктор Глущенко

Письменницький дебют під час війни — непросто, але цікаво та цілком реально. Своєю історією поділився із JS директор мережі спортивних клубів Smartass Віктор Глущенко — автор англомовної книги War Special military operation and Peace.

20% виручених коштів буде передано на благодійність

Перша книга — створена про війну і в умовах війни 

От взагалі не факт, що я би щось написав, якби не війна. Колись у мене були думки про, що десь колись зможу видати книгу, бо складати слова в речення мені ніби дається непогано. Але ці ідеї були дуже не конкретні — незрозуміло, коли би до цього дійшли руки.

А з початком повномасштабного вторгнення росії з’явився вільний час. Із перших днів залишався в Києві, займався волонтерством, і якось так спала на думку ідея, що було би добре описати те, що зараз відбувається.

На вокзалі з батьками юних хокеїстів, яких погодилися прийняти інші країни

Про день, коли було розпочато роботу над книгою

Розпочав писати книгу через два тижні після початку повномасштабної війни, коли в Києві хоч щось стало зрозумілим. Були прильоти, але все ж таки ми усвідомлювали, що сюди ворог, мабуть, не прорветься. Я займався волонтерством, спортивний клуб, на жаль, працювати не міг. Зі своїми товаришами збирав гроші на необхідні речі для людей, які опинилися у скрутному становищі в Києві та київській області. Ми купували ліки, їжу і потім передавали все тим, хто цього потребував.

Збір гуманітарної допомоги

У колі мами під час приготування смаколиків для нужденних

Без жартів не обійшлося

Є епізод, у якому я дякую Джо Байдену за підтримку нашої держави і кажу, що зроблю все, чого він забажає. Навіть перевезу його на надувному човні вночі до Румунії через річку. А до цього я розповідав цікаві історії, як деякі люди намагалися втекти з України, щоб уникнути призову.

Також є картинка, де зображено Емманюеля Макрона зі слухавкою, який каже: «Ні, клади ти перший». Це він так безрезультатно розмовляв із путіним. Воно мені нагадало якісь дзвінки між людьми, які відчувають одне до одного романтичні почуття.

У паркінгу під час повітряної тривоги

Ще наводжу приклад із Швейцарію як країною, у якій все дуже стабільно та майже нічого не відбувається. Питаю, чи чули ви взагалі якісь новини зі Швейцарії за останні десятиліття? Як приклад новини кажу про вигаданий епізод, де зозуля в годиннику Роджера Федерера не вийшла на роботу вперше за триста років.

У кількагодинній черзі на Лівому березі за кормом для собаки

Патріотичний жест «тризуб Чорновола» на обкладинці без зайвого «креативу»

Щодо обкладинки визначався десь 10 секунд. Її запропонувала наша графічна дизайнерка Христина. Мені вона сподобалася, тож на цьому вирішили, що такою їй і бути. Довіряю людям, які зі мною працюють, тому вирішив навіть не сперечатися. Про скандал чув, нічого з цього приводу сказати не можу. Не було жодного бажання «креативити» із тризубом.

Переїзд із паркінгу до продюсерського центру Івана Дорна Masterskaya, що розміщений у підвалі будинку, де проживає Віктор

Які міжнародні платформи зацікавилися книгою і підтримали її вихід?

Коли написав 1/10 книги, почав розсилати інформацію про неї та той шматок, який був готовий, світовим видавництвам із пропозицією її надрукувати. Декілька компаній запропонували мені контракт (США, Великобританія). Але, на мій погляд, були не дуже гарні умови. Вони не пропонували жодного просування, цікавого для мене.

Фото на тлі лайтбоксу, створеного для вечірки, яка мала відбутися 26 лютого

Ще було кілька журналів, які зацікавилися книгою й написали про неї. Попереднього тижня давав інтерв’ю газеті №1 у Швейцарії. Під час зуму із журналісткою розповів про книжку та наше сьогодення.

Перша футбольна гра під «кононаду» вибухів та пострілів від початку повномасштабного вторгнення. Період, коли українські війська визволяли Ірпінь і Бучу

Про формат розповіді

Я би не сказав, що це щоденник у звичайному розумінні. Це історія того, що відбувалося в Києві та Україні. Тобто там і про те, як я проводив дні, і про моїх друзів, співробітників, колег, мого собаку. Це художня література, яку доволі легко читати. Звісно, є страшні моменти про Маріуполь, Бучу.

Поєднання керівної посади і творчості в умовах війни

Коли я почав писати свою книгу, Smartass не працював. Ми готували проєкт для підтримки українських тренерів, але в мене було досить багато часу для того, щоб писати книгу. Тому це був гарний момент для того, щоб книга вийшла у світ.

За кілька днів до повномасштабної війни

Про переклад на англійську та особливості адаптації

Із самого початку вирішив, що книга буде англійською, тому що насамперед хотів передати іноземцям усі наші емоції, те, що переживає Україна, бо для них це щось дивне і неочевидне.

Як мені здалося, для української аудиторії книга не буде такою цікавою, адже всі ми живемо в одному інформаційному просторі, у нас у всіх є знайомі та друзі, які воюють, і для нас, на жаль, війна не є чимось таким надзвичайним. Жодних побоювань щодо адаптації не було.

У Хміля теж була своя тривожна валізка. Ну а що він, не людина?

Фінальні рядки: коли, де і як?

Останні слова книги написав 26 червня. У той день Київ був у черговий раз обстріляний. Я писав уранці, коли рятівники намагалися дістати людей із-під завалів, знайшли восьмирічну дівчинку, водночас ще багато людей залишалося під завалами.

На початку своєї книги я кажу, що сьогодні 24 лютого і передаю те, що відбувалося в той день. І ось якраз 26 червня: «Сьогодні до нас прилетіли чергові ракети». І передаю, що сталося. Мені здалося, що завершився якийсь цикл.

Тренування наодинці під час війни, коли спортклуб не працював